Рішення № 88499271, 30.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1608/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Личаківського відділу обслуговування громадян м. Львова (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач 1), Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 2), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо необґрунтованого визначення дати призначення позивачу пенсії на підставі ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIII, а саме 23.08.2019;

- зобов`язати відповідачів призначити, нараховувати та здійснювати виплату пенсії позивачу відповідно до вимог ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в розмірі 60% від суми його місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії та обчисленої відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 21.08.2019 №18-59зп, починаючи з 01.07.2019, без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплати позивачу недоотриману ним різницю між пенсією, одержаною на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та пенсією, на яку він має право згідно з ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, починаючи з 01.07.2019;

- зобов`язати відповідачів здійснити (відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та ст.ст. 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ) обчислення суми компенсації позивачу втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.07.2019 включно по день винесення судом рішення у справі;

- відповідно до вимог ст. 382 КАС України у разі ухвалення рішення на користь позивача, встановити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення у цій адміністративній справі та зобов`язати відповідачів подати суду у встановлений ним строк звіт про виконання судового рішення;

- покласти на відповідачів обов`язок надати суду докази, а саме всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачами до уваги при прийнятті ними оскаржуваних рішень, вчиненні дій та бездіяльності, з приводу яких подано цю позовну заяву;

- про дату, час і місце слухання справи повідомити позивача у передбаченому законом порядку.

В обґрунтування позову позивач вказав про те, що відповідачами неправильно визначено дату, з якої позивачу призначено його пенсію та обмежено таку максимальним розміром. Вказане зумовило зменшення її розміру, виникнення заборгованості у відповідачів перед позивачем. Враховуючи викладене позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою суду від 27.02.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.03.2020 за вх. №16325 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Розпорядженням від 16.09.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії з 23.08.2019 з виду на вид, а саме перерахунок пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач пояснив, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з 23.08.2019, оскільки ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тобто у відповідача відсутні підстави для призначення та перерахунку пенсії позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01.07.2019.

Також відповідач вказав, що чинним законодавством України передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім вказаного вважає, що підстав для компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати немає.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказало, що оскільки Личаківський відділ обслуговування громадян у м. Львові не є юридичною особою, а структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, підстав для задоволення вимог до такого немає.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 одержує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 18.05.2010.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.08.2019 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання з 01.07.2019.

23.08.2019 позивач звернувся до Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові про призначення/перерахунок пенсії, а саме просив про перерахунок пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про прокуратуру», до якої у тому числі надав довідку по заробітну плату №18-59зп від 21.08.2019.

11.09.2019 позивач звернувся до відповідачів із заявою (клопотанням), у якому просив невідкладно розглянути подані ним ще 23.08.2019 до Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян заяву та долучені до неї документи про призначення/перерахунок пенсії та винести законне рішення про призначення/перерахунок пенсії для позивача на підставі ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без будь-яких обмежень; невідкладно розпочати виплату пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без будь-яких обмежень, з урахуванням існуючої з 01.07.2019 заборгованості; просив повідомити про результати розгляду цієї заяви.

20.10.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) скерувало позивачу лист №5004/Б-53/11.03-06, у якому повідомило, що пенсію як особі з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання призначено позивачу на термін до 30.06.2019, з 01.07.2019 як особі з інвалідністю другої групи пожиттєво. Після подання заяви від 23.08.2019, розпорядженням від 16.09.2019 проведено перерахунок пенсії з виду на вид, а саме проведено перерахунок з інвалідності другої групи призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно із зареєстрованою заявою від 23.08.2019 на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про прокуратуру». Розмір пенсійної виплати з 23.08.2019 склав 15640,00 грн., розрахований відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Доплата пенсії в сумі 13990,39 грн. розрахована з дати звернення 23.08.2019 по 30.09.2019 та виплачена в жовтні разом з місячною сумою пенсії загалом 29630,00 грн.

22.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із скаргою, у якій просив невідкладно розглянути його скаргу та забезпечити безумовне дотримання права на отримання права відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», п. 13-1 Розділу 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без будь-яких обмежень; невідкладно розпочати виплату пенсії відповідно до ч. 9, абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», п. 13-1 Розділу 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без будь-яких обмежень на неї; невідкладно виплатити існуючу заборгованість по пенсії починаючи з часу звернення (23.08.2019) в розмірі 73144,00 грн.; про результати розгляду скарги повідомити позивача.

23.12.2019 на скаргу позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь листом №5373/Б-20/11.03-06, у якій зокрема вказано, що його пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до норм чинного законодавства. Відповідні перерахунки пенсії проведені в розмірах і термінах і в терміні, передбачені чинними нормативно-правовими актами щодо пенсійного забезпечення.

Позивач не погоджуючись із датою призначення пенсії на підставі ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру», обмеження такої максимальним розміром, вважаючи таке порушенням його прав, звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Правові засади пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин).

Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років (ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII).

Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

З 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону України №1697-VII).

Спірні правовідносини у даній справі виникли щодо дати, з якої здійснено переведення та виплату пенсії, а також щодо обмеження такої пенсії максимальним розміром – десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Однак відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0947962, виданої Рівненською обласною МСЕК №1, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.07.2019 до 01.07.2021.

Позивач звернувся до Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) 23.08.2019 тобто в межах тримісячного строку, а тому з огляду на викладені вищи приписи чинного законодавства пенсію позивачу слід призначити з 01.07.2019.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі №686/17309/17, адміністративне провадження №К/9901/76/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному реєстрі судових рішень: 75007170).

Абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Пунктом 13І розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Однак приписами п. 13№ розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» набув чинності 01.10.2011.

З огляду на викладене суд погоджується з покликаннями позивача на те, що особам, які продовжують займати прокурорські посади під час роботи на прокурорських посадах пенсія повинна виплачуватися у розмірах встановлених ч.ч. 2, 8 ст. 86 Закону №1697-VII.

Разом з тим суд враховує, що положення Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, не скасовані, не визнані неконституційними, їх застосування не призупинене, що на переконання суду свідчить про визнання законодавцем юридичної сили положень статті 86 Закону № 1697-VІІ.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, у тому числі в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

У той же час, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини неодноразово у рішеннях наголошувалось, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (пункт 31 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10).

За таких обставин закріплене ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону № 1697-VІІ законне сподівання позивача на призначення пенсії на умовах цього Закону та без обмеження максимальним розміром є майном у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

У свою чергу, як встановлено судом, позивач мав обґрунтовані та розумні сподівання на отримання пенсії по інвалідності у правильному розмірі.

При цьому обмежуючи розмір пенсії позивача, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про наявність порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому суд вважає обґрунтованим покликання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо того, що Личаківський відділ обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) є структурним підрозділом Головного управління, не є самостійною юридичною особою, а тому позовні вимоги до Личаківського відділу обслуговування громадян в. м. Львові не можуть бути задоволеними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо встановлення ОСОБА_1 граничного розміру пенсії по інвалідності II групи та призначення такої з 23.08.2019 є протиправними, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати призначити, нараховувати та здійснювати виплату пенсії позивачу відповідно до вимог ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в розмірі 60% від суми його місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії та обчисленої відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 21.08.2019 №18-59зп, починаючи з 01.07.2019, без обмеження максимального розміру пенсії.

При цьому оскільки з позиції суду вказана пенсія повинна була виплачуватися з 01.07.2019, а перерахунок такої розпочато з 23.09.2019, суд дійшов висновку і про обґрунтованість позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу недоотриманої ним різниці між пенсією, одержаною на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та пенсією, на яку він має право згідно з ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, починаючи з 01.07.2019, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених положень Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача, яка в даному випадку є доведеною.

З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити (відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та ст.ст. 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ) обчислення суми компенсації позивачу втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.07.2019 включно по день винесення судом рішення у справі також підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи фактичні обставини справи та приписи нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вказані норми не дотримані, а тому позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.Таким чином позов слід задовольнити частково.

Щодо процесуального клопотання про встановлення контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт по виконанню цього рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Крім цього, враховуючи обставини цієї справи у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання цього судового рішення слід відмовити.

Оскільки позивача відповідно до приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, судові витрати зі сторін стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління щодо необґрунтованого визначення дати призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIII, а саме 23.08.2019.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) призначити, нараховувати та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до вимог ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в розмірі 60% від суми його місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії та обчисленої відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 21.08.2019 №18-59зп, починаючи з 01.07.2019, без обмеження максимального розміру пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманої ним різниці між пенсією, одержаною на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та пенсією, на яку він має право згідно з ч.ч. 2, 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, починаючи з 01.07.2019.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити (відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та ст.ст. 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ) обчислення суми компенсації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.07.2019 включно по день винесення судом рішення у справі.

6. У задоволенні інших вимог позовної заяви – відмовити.

7. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2020.

Суддя Кравців О.Р.