Рішення № 88499221, 31.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/917/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 27.08.2019;

-скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №9 від 21.02.2020 про відмову у перерахунку пенсії;

-зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до заяви від 27.08.2019 на підставі статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, зарахувавши до пільгового стажу роботи період з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит” (а.с.1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та з 12.03.2019 перебуває на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначив, що трудову діяльність розпочав з 19.05.1986 та станом на 01.09.2019 загальний трудовий стаж складає 39 років 10 місяців 09 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1, згідно трудової книжки складає більше 17 років, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 26.05.1986 та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).

Як вказав позивач, при призначенні пенсії відповідачем до пільгового стажу зараховано лише 13 років 8 місяців 06 днів за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5), про що стало відомо лише 27 серпня 2019 року, коли відповідачем був наданий протокол призначення пенсії (ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

27 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України « Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 3455-VІ з врахуванням всього пільгового стажу за Списком №1, врахувавши періоди роботи на шахті «Харківська» в/о «Свердловантрацит» з 09.01.1990 по 01.07.1993, які не були враховані відповідачем при призначенні пенсії.

Рішенням № 9 від 21.02.2019 Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії та вказано на те, що до пільгового стажу зараховано лише 13 років 8 місяців 6 днів.

Рішення про відмову надано позивачу лише після зобов`язання відповідача прийняти рішення по заяві позивача Луганським окружним адміністративним судом від 21 січня 2020 року у справі № 360/4853/19.

Період роботи на шахті «Харківська» в/о «Свердловантрацит» з 09.01.1990 по 01.07.1993 не зараховано до пільгового стажу.

Позивач надав відповідачу додатково довідку №753 від 09.09.2019 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, в яких вказано, що працював повний робочий день під землею на шахті «Харківська» виробничого об`єднання «Свердловантрацит», довідка № 754 від 09.09.2019 про заробітну плату, доповнення до довідки про заробітну плату № 757 від 09.09.2019 року довідка № 755 від 09.09.2019 про спуски в шахту з повним робочим днем під землею, наказ № 357 від 17.04.1995 «Про результати проведення атестації робочих місць», накази № 8/к від 10.01.1990, наказ № 149/к, але вищевказані довідки не були долучені до справи, оскільки вони видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території і до роботи не застосовуються.

Як зазначив позивач, при відмові в перерахунку пенсії відповідач керувався виключно листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 3226/02-02/1 від 28.03.2017. Відповідно до зазначеного листа начальників управлінь Пенсійного фонду України в містах і районах Луганської області повідомлено, що будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсії (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий стаж роботи за Списком № 1 та № 2, довідки про заробітну плату, завірені первині документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати. Загальний стаж роботи визначати за записами трудової книжки або за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України згідно сплати страхових внесків, а пільговий стаж обчислювати згідно з відомостями по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України.

Отже, спірними періодами пільгового стажу є періоди роботи на шахті «Харківська» в/о «Свердловантрацит» з 09.01.1990 по 01.07.1993.

Позивач також вказав, що трудова книжка серія НОМЕР_1 містить наступні записи про трудову діяльність за спірні періоди на шахті «Харківська» в/о «Свердловантрацит»:09.01.1990 року - прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем під землею (запис за № 8); 01.07.1993 року - звільнений за власним бажанням, ст..38 КЗпП України (запис з 9).

На шахті «Харківська» виробничого об`єднання “Свердловантрацит» атестація робочих місць проводилася 17.04.1995 року, що підтверджується наказом № 357 від 17.04.1995 року, яким підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.

Позивач вважає протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 27.08.2019 та зазначив, що рішення комісії про відмову в перерахунку пенсії прийняте лише 21 лютого 2020 року, а тому просив його скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 20.03.2020 за вхідним реєстраційним номером 11011/2020 надав відзив на позовну заяву від 17.03.2020 №2134/07-м-74 (а.с.45-51), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що позивачу з 12.03.2019 в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 2 частини 1 ст.13 «а» Закону України « Про пенсійне забезпечення».

Станом на 01.09.2019 страховий стаж (повний) роботи складає 39 років 10 місяців 9 днів (страховий стаж 26 років 10 місяців + додаткові роки за роботу за списком №1 13 років). За даними трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5), стаж на підземних роботах складає 13 років 8 місяців 6 днів.

До пільгового стажу зараховано період роботи за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) згідно сплати страхових внесків за період з 20.07.1999 по 11.04.2013.

Згідно відомостей трудової книжки до пільгового стажу не зараховано період роботи з 09.01.1990 по 01.07.1993, так як записів про атестацію робочого місця за вказаний період трудова книжка не містить.

Відповідач зазначив, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №3226\02-02\1 від 28.03.2017 року, будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати. Загальний стаж роботи визначається за записами трудової книжки або за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5) згідно сплати страхових внесків, а пільговий стаж обчислюється згідно відомостей по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5).

Відповідач також вказав, що позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 3455-VІ з врахуванням всього пільгового стажу за Списком 1, враховуючи періоди роботи на шахті «Комсомольська» в/о «Антрацит» з 05.06.1989 по 23.04.1997. Управлінням дану заяву зареєстровано як звернення. Жодного документу на підтвердження пільгового стажу до заяви не надано.

Відповідач вважає, що позивач передчасно звернувся до суду, не дотримавшись обов`язкової процедури особистого звернення до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії з наданням пенсійному органу документів в підтвердження підстав для перерахунку пенсії і прийняття рішення пенсійним органом за результатами розгляду такої заяви, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.38).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02.07.1997 Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 12.03.2020 №925-5000067535 позивач є внутрішньо переміщеною особою за фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 (а.с.7).

З підсистеми призначення та виплати пенсії вбачається, що загальний стаж позивача складає 39 років 10 місяців 9 днів, стаж на підземних роботах 13 років (а.с.20-21).

27.08.2019 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив провести перерахунок пенсії, призначеної Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області з 07.04.2019, зарахувавши до пільгового стажу роботи 09.01.1990 по 01.07.1993 та призначити пенсію у відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та долучив заяву про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.8,9).

Листом № 152/Г-14/02.1 – 33 від 06.09.2019 відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії. Період роботи на шахті «Харківська» в/о «Свердловантрацит» з 09.11.1990 по 01.07.1993 не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з тим, що записів про атестацію робочого місця за вказаний період трудова книжка не містить.

Позивач не погодився з такими діями відповідача і за захистом своїх прав звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

За даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» у справі №360/4853/19 рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2019 про перерахунок пенсії.

Зобов`язано Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2019 про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На виконання даного рішення суду відповідачем винесено рішення №9 від 21.02.2020, в якому зазначив, що 12.03.2019 в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до статті 114 розділу XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Станом на 01.09.2019 рік загальний стаж роботи складає 39 років 10 місяців 9 днів. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5), стаж на підземних роботах складає 13 років 8 місяців 6 днів.

До пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи на шахті ДХК«РА» Ш.Дзержинського з 20.07.1999 по 19.07.2004; на шахті ВП ім. Ф.Е. Джержинського ДП «Ровенькиантрацит» з 22.07.2004 по 25.08.2005, на шахті ВП ім. Шахта Харківська ДП «Свердловантрацит» з 12.09.2005 по 29.12.2011, на шахті ВП Шахта Харківська ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» з 30.12.2011 по 31.03.2013, на шахті ВП «Шахтоуправління Свердловське» ТОВ ДТЕК “Свердловантрацит” з 01.04.2013 по 11.04.2013 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5) згідно сплати страхових внесків.

Не зараховано до пільгового стажу період роботи на шахті ВП ім. Шахта Харківська ДП «Свердловантрацит» з 09.01.1990 по 01.07.1993, за таких обставин:

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій. При визначенні права на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом 20 цього порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У цьому документі має бути вказано: період роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких відноситься цей період роботи. Крім пільгової довідки, надається копія наказу підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, у якому зазначено перелік робочих місць та право відповідних працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, для підтвердження періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №3226/02-02/1 від 28.03.2017 року, будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати. Загальний стаж роботи визначається за записами трудової книжки або за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5) згідно сплати страхових внесків, а пільговий стаж обчислюється згідно відомостей по спец, стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України ( форма ОК 5).

Отже, пільговий стаж заявнику зараховано виключно за відомостями по спец стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5). Враховуючи вищевикладене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 розділу XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11).

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що з 09.01.1990 по 01.07.1993 працював на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит” (а.с.12-14).

В матеріалах справи наявні: довідка ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №753 щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у відсутності трудової книжки чи записів у ній (а.с.24), довідка ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №754 щодо заробітної плати для призначення пенсії з 1990 року по 1993 рік (а.с.25), доповнення від 09.09.2019 №757 до вищевказаної довідки м.Свердловськ (а.с.26), довідка ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №755, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на шахті «Харківська» з 1990 по 1993 рік (а.с.27).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. “а” ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2. ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування,” на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.

Позивач оскаржує рішення відповідача з мотивів не зарахування до пільгового стажу періоду роботи на шахті ВП ім.Шахта Харківська ДП «Свердловськантрацит» з 09.01.1990 по 01.07.1993.

Сторонами не заперечується той факт, що позивач на час звернення до відповідача мав загальний стаж роботи 39 років 10 місяців 08 днів.

Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач у період з 09.01.1990 по 01.07.1993 працював на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит” в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею (а.с.12-14).

Крім того, проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442).

Відповідно до пункту першого Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Пунктом 10 Порядку № 442 передбачено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" регулюється Порядком застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок № 383).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 383, зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92.

Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Згідно із підпунктом 4.3 пункту 4 Порядку № 383, якщо у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

17.04.1994 директором шахти “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит” видано наказ №357, яким підтверджується проведення атестації робочих місць, за результатами якої підтверджено право позивача на пільгову пенсію за списком №1 (а.с.28).

Відповідно до наказу №24/02-12 від 24.02.2012 та наказу №11/06 від 11.06.2007 за результатами атестації робочих місць позивачем підтверджено право на пільгову пенсію за списком №1 (а.с.12 на звороті, 14-17).

Суд зазначає, що записи трудової книжки містять повну інформацію про спірні періоди роботи позивача, зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював на посадах з повним робочим днем під землею.

Як вже зазначалось судом раніше, з оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи на шахті ВП ім. Шахта Харківська ДП “Свердловантрацит” з 09.01.1990 по 01.07.1993, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.

При визначенні права на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом 20 цього порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У цьому документі має бути вказано: період роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких відноситься цей період роботи. Крім пільгової довідки, надається копія наказу підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, у якому зазначено перелік робочих місць та право відповідних працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, для підтвердження періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року. Крім того, відповідач у рішенні зазначив, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №3226/02-02/1 від 28.03.2017 року, будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати.

Так, позивачем до матеріалів справи надано довідку ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №753 щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у відсутності трудової книжки чи записів у ній (а.с.24), довідку ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №754 щодо заробітної плати для призначення пенсії з 1990 року по 1993 рік (а.с.25), доповнення від 09.09.2019 №757 до вищевказаної довідки м.Свердловськ (а.с.26), довідка ЗАТ «Внешнеторгсервіс» від 09.09.2019 №755, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на шахті «Харківська» з 1990 по 1993 рік (а.с.27).

Суд зазначає, що всі зазначені документи видані установами, що здійснюють свою діяльність на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим відповідачем не прийнято зазначені документи до уваги.

Щодо зазначеного факту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів”. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини” ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки всіх вищезазначених документів, виданих установами, що здійснюють свою діяльність на непідконтрольній українській владі території України, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Таким чином, суд приймає до розгляду усі вищезазначені документи.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують самі установи, що видали такі документи.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем документи містять усі необхідні відомості щодо спірних періодів роботи позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.

Отже, трудовою книжкою, та відповідними доказами доведено пільговий характер роботи позивача у період з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення від 21.02.2020 за №9 про відмову в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправно, відповідно вказане рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача є обґрунтованими, як наслідок, підлягають задоволенню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит” - до пільгового стажу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 27.08.2019, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідача рішення від 21.02.2020 №9, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.02.2020 №9 про відмову в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит”.

Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, то суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 27.08.2019 про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI, однак в силу того, що відповідач не прийняв до уваги документи, які були надані позивачем до заяви, по суті порушеного питання щодо перерахунку вказана заява розглянута так і не була.

Так, згідно статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачем вже було зараховано до пільгового стажу позивача 13 років 8 місяців 6 днів, а також те, що судом наразі зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит”, то у сукупності пільговий стаж позивача буде повністю відповідати стажу роботи, який передбачений статтею 8 Закону №345-VI. Як наслідок, позивач має законне право на здійснення відповідачем перерахунку пенсії на підставі статті 8 Закону №345-VI згідно його заяви від 27.08.2019.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії для чого приймає відповідне рішення.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 27.08.2019 про перерахунок пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону №345-VI з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині з обранням належного способу захисту порушених прав.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 27.02.2020 №59 (а.с.5).

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, позивачу необхідно відшкодувати 420,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.01.2020 № 9 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) періоди роботи з 09.01.1990 по 01.07.1993 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті “Харківська” виробничого об`єднання “Свердловантрацит”.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2019 про перерахунок пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова