Рішення № 88499202, 30.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/745/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у м.Одесі про визнання протиправними дій Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у м.Одесі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні №295 від 16.01.2020р., скасування зазначеного рішення, зобов`язання Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у м.Одесі здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 01.01.2020р. на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020р. №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання.

Ухвалою від 07.02.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 07.02.2020р. замінено первісного відповідача з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ:41248812) на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ:20987385, вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012).

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що з 01.11.2015р. він вийшов у відставку з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач вказав у позовній заяві, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 28.12.2015р. було зобов`язано УПФ України в Приморському районі м. Одеси призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 72% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, відповідно довідки Одеського апеляційного адміністративного суду про заробітну плату, починаючи з 04.12.2015р. Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 11.07.2016р. (справа №522/11090/16а) визнано протиправним рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного утримання та зобов`язано УПФ України в Приморському районі м. Одеси перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 72% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно довідки Одеського апеляційного адміністративного суду №229 від 16.05.2016р. про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, починаючи з 26.05.2016р. Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 29.11.2017р. (справа №522/19135/17) Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеси було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 01.09.2017р. У подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2019р. (справа №420/1297/19) визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Одесі, щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, викладеної у листі від 12.02.2019р. №30/я-ІІ та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Одесі перерахувати та виплатити з 18.01.2019р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Позивач зазначав, що керуючись ст. ст. 7, 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019р., він отримав в Одеському апеляційному адміністративному судді довідку для обчислення щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці від 13.01.2020р. та 14.01.2020р. звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання. Рішенням відповідача №295 від 16.01.2020р. було відмовлено у вищевказаному перерахунку, у зв`язку з тим, що він не відпрацював 3 роки суддею, як це передбачено п.п.22 і 25 розд.ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ від 02.06.2016р. та не пройшов кваліфікаційного оцінювання. Позивач зазначав, що не погоджується із вказаним рішенням, посилаючись на те, що він вийшов у відставку ще 01.12.201 р. згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-УІ, норми якого не передбачали кваліфікаційного оцінювання і обов`язкового відпрацювання 3 років на посаді. Тому, як зазначив позивач, з незалежних від нього причин, він не міг, після своєї відставки, пройти вказане кваліфікаційне оцінювання і, відповідно, не міг і в подальшому відпрацювати ще 3 роки на посаді судді. Водночас, позивач вказав, що за час своєї роботи на посаді судді він вже двічі проходив кваліфікаційне оцінювання, а саме, 26.01.1990р. на підставі висновку кваліфікаційної колегії суддів Одеської області йому був присвоєний 3-й кваліфікаційний клас, а рішенням №8 від 31.01.2006р. кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Одеського апеляційного округу ОСОБА_1. був присвоєний 2-й кваліфікаційний клас судді. У зв`язку з викладеним та посилаючись на те, що Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинно гарантувати здійснення справедливого, незалежного та неупередженого правосуддя, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.02.2020р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у якому управління зазначило, що не погоджується із позовними вимогами позивача. Так, відповідач вказав, що до управління звернувся позивач із заявою від 14.01.2020р. №295 про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці та додав до неї довідку від 13.01.2020р. №11 видану Одеським апеляційним адміністративним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці та рішенням управління від 16.01.2020р. №295 позивачу повідомлено про неможливість здійснення такого перерахунку. Представник відповідача зазначав, що з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402- VIII (далі - Закон № 1402) Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-УІ (далі-Закон № 2453) втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7,23,25,36 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402. Тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів які пройшли таке оцінювання згідно із нормами Закону №1402. Відповідно до п. 22 розділу XII Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, встановленому цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Відповідач вказав, що у зв`язку з тим, що позивач не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено пп. 22 і 25 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УІІІ від 02.06.2016р. та не пройшов кваліфікаційне оцінювання, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.12.2015р. ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою від 14.01.2020р. №295 про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці. Разом із заявою до Пенсійного фонду ним було надано довідку від 13.01.2020р. №11 видану Одеським апеляційним адміністративним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці (а.с.59-60).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.01.2020 р. № 295 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивач не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено пп. 22 і 25 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УІІІ від 02.06.2016р. та не пройшов кваліфікаційне оцінювання.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р.№1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, підпунктом 1 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду становить: з 1 січня 2017 року- 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2018 року: - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2019 року- 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2020 року:- 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, яке набрало чинності 07.11.2019р., виключено п.22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011р. №18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41- 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18- 20, ст. 132 і з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, п. 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді 01.12.2015р. і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а також рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні №295 від 16.01.2020р. є протиправними та відповідно зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №295 від 16.01.2020р. підлягає скасуванню.

Поряд з цим, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскарженого рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №295 від 16.01.2020р. з вищенаведених підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 01.01.2020р. на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020р. №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні №295 від 16.01.2020р.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №295 від 16.01.2020р. щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , судді у відставці, щомісячного грошового утримання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), як судді у відставці, з 01.01.2020р. на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020р. №11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.