Рішення № 8849913, 09.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10                                                                                 Справа № 9/269пд.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Фермерського господарства "Істок", с. Весняне Слов'яносербського району Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Слов'яносербського відділення № 5449, смт. Слов'яносербськ Луганської області

про визнання пунктів договору недійсними.

в присутності представників:

від позивача – не прибув,

від відповідача –Насекін С.Ю. - гол. юрисконсульт, дов. № 370 від 15.12.10

в с т а н о в и в:

позивачем, ФГ "Істок", заявлена вимога про визнання недійсними:

Ш          Пункт 1 додаткової угоди № 1 від 10.07.08 до договору не відновлювальної кредитної лінії № 8 від 12.12.07, укладеного між ним та відповідачем, як такий, що не відповідає закону,

Ш          Пункт 3 додаткової угоди № 5 від 01.04.09 до договору не відновлювальної кредитної лінії № 8 від 12.12.07, укладеного між ним та відповідачем, як такий, що не відповідає закону,

Ш          Підпункт 4.2.3 договору не відновлювальної кредитної лінії № 8 від 12.12.07, укладеного між ним та відповідачем, як такий, що не відповідає закону,

Відповідач, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Слов'яносербського відділення № 5449 (далі –Банк), відзивом на позов за № 1037 від 13.08.09 просить у задоволенні позову відмовити, виходячи з підстав, викладених у відзиві.

Доводи позивача полягають у наступному.

Ш          Спірний п. 1 додаткової угоди № 1 від 10.07.08 до кредитного договору не є підставою для виникнення обов'язку щодо сплати процентної ставки у розмірі 18% річних, оскільки спірний договір містить пп. 1.6.1.1, який не змінено цією додатковою угодою та встановлює відсоткову ставку у розмірі 17% річних.

Ш          У зв'язку з важким фінансовим становищем позивач у березні 2009 року звернувся до Банку з пропозицією здійснити пролонгацію терміну сплати кредиту.

Умовою пролонгації з боку Банку було підвищення відсотків за користування кредитом до 25% річних.

Важке фінансове становище виникло у зв'язку з проведенням за власний кошт весняно-польових робіт, відсутністю можливості отримання зовнішнього фінансування як наслідок банківської кризи в Україні, а інших доходів у позивача відсутні.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором Банку було надане нерухоме майно, що складається з будівель та споруд фермерського господарства, засоби виробництва (сільськогосподарська техніка) та посіви озимої пшениці у розмірі 110 га. Крім того, головою фермерського господарства в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений з Банком договір поруки.

За таких обставин в разі звернення стягнення на вказане вище майно та майно, яке особисто належить поручителю, голова фермерського господарства та його сім'я може залишитись на межі існування.

Ш          Позивач стверджує, що він вимушений був укласти спірну додаткову угоду № 5, яка вкрай невигідна для позивача, під впливом тяжкої для себе та своєї сім'ї обставини, про яку був обізнаний Банк під час укладення цієї угоди.

За п. 3 вказаної угоди було встановлено, що пп. 1.6.1.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: відсотки за користування кредитом починаючи з 01.04.09 розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 25 відсотків річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.

Позивач вважає, що саме підписання цієї угоди призвело до виникнення у нього простроченої заборгованості за відсотками, починаючи з квітня 2009 року.

Ш          Підпунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати від позивача укладення нових договорів забезпечення повернення кредиту у разі, якщо укладені договори не в повному обсязі відповідно до правил Банку забезпечують повернення отриманого кредиту або предмет застави втратив ліквідність. Висновок банку щодо необхідності укласти нові договори є безспірним і оскарженню не підлягає.

Посилаючись на ст. 15 ЦК України, ст.ст. 1, 12 ГПК України позивач вважає, що вищевказана умова спірного договору порушує його права та законні інтереси та суперечить вимогам закону.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у визнанні спірного договору недійсним в частині умов, визначених пунктами 1 додаткової угоди № 1 від 10.07.08, 3 додаткової угоди № 5 від 01.04.09 та підпункту 4.2.3 договору щодо підвищення відсотків за користування кредитом та права Банку додатково забезпечувати договір.

Судом встановлено, що між позивачем та Банком 12 грудня 2007 року було укладено договір не відновлювальної кредитної лінії № 8, за яким позивачу наданий кредит у розмірі 439000,0 грн.

Пункт 1 додаткової угоди № 1 від 10.07.08 до спірного договору було доповнено пп. 1.5.1, яким встановлено, що з 1 серпня 2008 року відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18% річних, яка буде змінена в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 3 додаткової угоди № 5 від 01.04.09 до спірного договору сторони підвищили відсотки за користування кредитом до 25% річних.

Підпунктом 4.2.3 договору не відновлювальної кредитної лінії № 8 від 12.12.07 встановлено, що Банк має право вимагати від позивача укладення нових договорів забезпечення повернення кредиту у разі, якщо укладені договори не в повному обсязі відповідно до правил Банку забезпечують повернення отриманого кредиту або предмет застави втратив ліквідність. Висновок банку щодо необхідності укласти нові договори є безспірним і оскарженню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи і змісту спірного договору та додаткових угод до нього, при укладенні цих правочинів сторони виявили свою волю як рівні в праві, без будь-якого впливу, примусу. Рівність сторін і свобода в укладенні договору –один із основних принципів цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України.

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України пов’язує недійсність договору, як одного з видів правочинів. Проте, дослідження судом матеріалів справи не виявило в спірному договорі та додаткових угодах до нього порушень вимог, викладених у ст. 203 ЦК України, що є ознакою правомірності цих правочинів.

Право Банку щодо внесення змін до кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки передбачено п.п. 1.6, 1.4 цього договору, тому укладення додаткової угоди № 1 від 10.07.08 до кредитного договору, за якою з 1-го серпня 2008 року встановлена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 18%, відповідає волевиявленню сторін при укладенні договору, крім того, позивач з дня укладення спірної угоди сплачував належним чином саме 18% річних за кредитним договором з серпня по жовтень 2008 року.

У подальшому між позивачем та Банком було правомірно укладено додаткову угоду № 3 від 15.10.08 до кредитного договору, за якою з 1-го листопада 2008 року встановлена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 20%, тому позивач з дня укладення спірної угоди сплачував належним чином саме 20% річних за кредитним договором з листопада 2008 року по березень 2009 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що після укладення спірного кредитного договору пройшов тривалий час, протягом якого позивач не ставив під сумнів дійсність його пп. 4.2.3, разом з тим, у березні 2009 року спливав термін повернення позивачем кредиту, заборгованість за яким складав 412000,0 грн.

Суд приймає доводи Банку про те, що на підставі протоколу зборів фермерського господарства від 23.03.09 № 21 позивач 25 березня 2009 року звернувся до Банку з клопотанням про перенесення строку повернення кредиту на 6 місяців,

Банк уклав з позивачем додаткову угоду № 5 від 01.04.09, за якою з 1-го квітня 2009 року кредитна ставка встановлена у розмірі 25% річних, що відповідає умовам кредитного договору.

Суд вважає умову договору, визначену пп. 4.2.3 такою, що відповідає чинному законодавству, зокрема статті 572 ЦК України та статті 1 Закону України "Про заставу" щодо способу забезпечення зобов'язань, при цьому вимога про необхідність укладення нових договорів, що є безспірної і оскарженню не підлягає, стосується лише укладення договорів, які забезпечують повернення кредиту.

Суд вважає, що пп. 4.2.3 не порушує права позивача на захист свого інтересу, права звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, і не зобов'язує позивача відмовитись від таких прав.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову щодо визнання недійсним спірного договору недійсним в частині умов, визначених пунктами 1-м додаткової угоди № 1 від 10.07.08, 3-м додаткової угоди № 5 від 01.04.09 та підпункту 4.2.3 договору укладеного між позивачем, ФГ "Істок", 93723, Луганська обл., Слов'яносербський р-н, с. Весняне, вул. Молодіжна, буд. 16, код 30090230 та відповідачем, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –Слов'яносербського відділення № 5449, 93701, Луганська обл., смт. Слов'яносербськ, вул. Леніна, буд. 68, код 02786476 - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 12.04.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов