Ухвала суду № 88498980, 31.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1900/20

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

31 березня 2020 року Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Н.А. перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства "Львіввугілля" до Головного управління ДПС у Львівській області, Червоноградської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,-

в с т а н о в и в:

ДП "Львіввугілля" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Червоноградської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0067395313 від 14.08.2019 р.

Ухвалою від 06.03.2020 позовну заяву ДП "Львіввугілля" залишено без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

23.03.2020 надійшло до суду клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, яке скеровано електронною поштою та не підписано електронним цифровим підписом.

26.03.2020 вищевказане клопотання надійшло до суду по пошті.

Позивач у клопотанні зазначає, що ухвалу про залишення позову без руху отримано 13.03.2020 року, посилається на норми ст.56, 102 Податкового кодексу України щодо застосування строку оскарження рішення та зазначає, що двічі подавав до суду позови, які судом були повернуті. Крім того, зазначає, що на виконання ухвали від 06.03.2020 року повторно направляє квитанцію про сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивача, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення позивач ДП «Львіввугілля» отримав ухвалу від 06.03.2020 року - 11.03.2020р.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, суд зазначає, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №480/106/19.

Як вбачається із позовної заяви позивачем оскаржувалось рішення № 0067395313 від 14.08.2019 року до ДПС України та 09.10.2019 року отримано рішення про результати розгляду скарги, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, з 10.10.2019 року розпочався строк, протягом якого позивач мав право звернутись до суду.

Позивач зазначає, що двічі подавав позови до суду.

Ухвалами суду від 25.10.2019 року та 20.12.2019 року позовні заяви повернуто позивачу.

Ухвалу суду від 20.12.2019 року позивач ДП «Львіввугілля» отримав 26.12.2019 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Суд вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду з 10.10.2019 до 26.12.2019 року.

До суду позовну заяву скеровано поштою 18.02.2020 року, тобто з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду.

Позивач ні в позовній заяві, ні в клопотанні про поновлення строку звернення до суду не вказує причин, які можуть бути визнані судом поважними щодо пропуску строку звернення до суду з 27.12.2019 по 18.02.2020 року.

Згідно ч.1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.9 ч. 4. ст 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що посилання позивача на норми Податкового кодексу України щодо застосування строку оскарження рішення є помилковими, позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з часу отримання ухвали про повернення позовної заяви від 20.12.2019 року – 27.12.2019 до дня скерування позову 18.02.2020 року, а отже, позовну заяву слід повернути позивачу.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст. 169, ст. 248, ст. 256, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву державного підприємства “Львіввугулля” до Головного управління ДПС у Львівській області, Червоноградської ОДПІ Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення – повернути позивачеві.

Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Львіввугілля” (вул. Б.Хмельницького 2Б, м.Сокаль, Львівська область, 80001; код ЄДРПОУ: 32323256) судовий збір в сумі 21020,00 (двадцять одна тисяча двадцять )грн.. , за платіжним дорученням № 265 від 31.01.2020.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

Суддя Кухар Н.А.