Рішення № 88498873, 30.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа № 280/5370/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Главспецремстрой» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Главспецремстрой» (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 09.04.2019 №ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС та №ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС.

Ухвалою суду від 08.11.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. В установлений строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2020.

Ухвалою суду від 15.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 26.02.2020.

Ухвалою суду від 26.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 25.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано за результатами проведеного інспекційного відвідування прийнято постанови, якими на позивача накладено штраф. Зазначає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо виникнення між ТОВ «Главспецремстрой» та фізичними особами – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , трудових відносин, та відповідно про допуск фізичних осіб до роботи без укладання трудового договору, оскільки з фізичними особами укладались договори про виконання робіт, тобто цивільно-правові договори. Зазначає, що виконання умов цивільно-правових угод з вказаними особами не підпадають під визначення трудових відносин, оскільки є юридично самостійними, не здійснюється у межах діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за фактично виконану роботу. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а адміністративну справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час проведення інспекційного відвідування позивача встановлено, що на протязі 2018 року 11 осіб було допущено до роботи без укладання трудових договорів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Так, відповідач зазначає, що зазначені особи протягом 2018 року виконували роботи з надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них», проте у договорах не було визначено назви споруд, кількість, розмір, об`єм наданих робіт. Також, відповідач вказував на те, що вищезазначені особи не мали відповідних дозволів на проведення робіт, на виконання яких з ними укладено цивільно-правові договори. Крім того, відповідач вказував на те, що у наданих до перевірки договорах не вказується кінцевий результат наданих послуг із зазначенням кількісних та якісних показників, не визначено чіткого обсягу робіт, які мають бути виконанні. За таких обставин відповідач вважає спірні постанови правомірним та такими, що прийняті з дотриманням положень чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового засідання за допомогою технічного пристрою не здійснювалось.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 18.03.2019 по 21.03.2019 інспектором праці проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якої складено Акт інспекційного відвідування №ЗП1149/582/АВ від 21.03.2019.

Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування №ЗП1149/582/АВ від 21.03.2019, ТОВ «Главспецремстрой» порушено:

приписи ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудового договору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

приписи частини 1 та 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» в частині несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам.

09.04.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 12519,00 грн., порушення ч.1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, 09.04.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 377 090,00 грн., за порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Позивач, не погодившись з постановами про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі – Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі – Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно пп.1 п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19, 20 Порядку №295).

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 30.05.2018 між ТОВ «Главспецремстрой» та громадянином ОСОБА_10 укладено цивільно-правовий договір №12, відповідно до пункту 1.1 якого, Замовник – ТОВ «Главспецремстрой» доручає, а Виконавець – ОСОБА_10 бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: дорожні роботи на об`єкті: «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них» (дог.№602-Д-18, 21.05.2018, Замовник – ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України»).

В пункті 1.5 Договору зазначено, що на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства

Відповідно до пункту 2.2 Договору, за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у наступному розмірі: 2500 грн. Виплата винагороди Виконавцеві Замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт (пункт 2.3 Договору).

Термін дії угоди з 01.06.2018 до 10.06.2018 включно (пункт 9.1 Договору).

11.06.2018 між сторонами підписано Акт №1 прийому виконаних робіт до цивільно-правового договору №12.

Аналогічні за змістом договори були укладені із іншими громадянами, а саме 30.05.2018 укладено договір №10 з ОСОБА_9 ; 30.05.2018 укладено договір №11 з ОСОБА_1 ; 30.05.2018 укладено договір №9 з ОСОБА_8 ; 30.05.2018 укладено договір №8 з ОСОБА_7 ; 30.05.2018 укладено договір №7 з ОСОБА_6 ; 30.05.2018 укладено договір №6 з ОСОБА_5 ; 30.05.2018 укладено договір №5 з ОСОБА_4 ; 30.05.2018 укладено договір №4 з ОСОБА_3 ; 30.05.2018 укладено договір №3 з ОСОБА_2 ; 30.05.2018 укладено договір №2 з ОСОБА_11 .

Суд зазначає, що визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір являється укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19).

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що у позивача з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 виникли трудові відносини, оскільки з наданих цивільно-правових договорів було встановлено, що такі не носять систематичного характеру, в договорах не було визначено підпорядкування вищезазначених осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку, наказам керівництва підприємства, тощо.

Оплата здійснювалась за фактично надані послуги та була зафіксована на рівні 2500,00 грн., що є нехарактерним для трудових відносин, оскільки при трудових відносинах оплата здійснюється за фактично відпрацьованих час.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження того, що підприємством – позивачем вівся облік робочого часу залучених за цивільно-правовими договорами осіб.

Також, судом встановлено, що укладання цивільно-правових договорів було обумовлено необхідністю виконання договірних відносин між ТОВ «Главспецремстрой» та ДП «Запорізький облавтодор».

Стосовно посилань відповідача на необхідність наявності ліцензії на виконання дорожніх робіт, яких не було у залучених осіб, суд зазначає, що зазначена обставина не може свідчити про наявність трудових відносин між сторонами, а може свідчити про порушення будівельних норм та стандартів під час виконання робіт по утриманню доріг, проте зазначена обставина виходить за межі предмету інспекційного відвідування.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 трудових відносин, в свою чергу наданими позивачем документами підтверджується факт укладання та виконання цивільно-правових угод, які у повній мірі відповідають положенням Цивільного кодексу України.

Також, судом встановлено, що на розгляді у Бердянському міськрайонному суді Запорізької області перебував протокол про адміністративне правопорушення, складений інспектором праці відносно директора ТОВ «Главспецремстрой», за ч.3 ст.41 КУпАП.

Так, постановою Бердянського міськрайонного суду від 10.06.2019 у справі №310/2793/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зокрема суд в постанові вказав на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 перебували в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Главспецремстрой», а не трудових (а.с.30).

Частиною 6 статті 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, матеріалами справи не підтверджено наявності трудових відносин між ТОВ «Главспецремстрой» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а відтак посилання відповідача на порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України є необґрунтованими, а спірна постанова такою, що підлягає скасуванню.

Щодо накладення на позивача штрафу за порушення ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплати праці», суд зазначає таке.

Так, в Акті інспекційного відвідування зазначено: «Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, що є порушенням ч.1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці». На підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати перед 3-ма працівниками за період вересень 2018 – січень 2019 на загальну суму 59,386 тис. грн. Заробітна плата за лютий 2019 року в сумі 10,384 тис. грн. працівникам підприємства станом на 21.03.2019 залишається невиплаченою. Також станом на 21.03.2019 залишається невиплаченою заробітна плата за першу половину березня 2019 року.».

Відповідно до ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Аналогічні положення містить і стаття 24 Закону України «Про оплату праці».

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи (відзив, додаткові пояснення відповідача) не містять жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення трудового законодавства України, в частині несвоєчасної виплати заробітної плати.

Матеріали справи навіть не містять відомостей про те, яким працівникам несвоєчасно виплачена заробітна плата.

Посилання відповідача на те, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної виплати заробітної плати є безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови, якої до нього застосовано штраф, що свідчить про те, що позивачем заперечується наявність порушення.

Суд зазначає, що на момент розгляду питання про застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, орган Держпраці повинен зібрати всю можливу інформацію, яка підтверджує факт порушення, проте, доказів наявності будь-яких документів, які підтвердили факт порушення, окрім акту інспекційного відвідування, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС від 09.04.2019 відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення, а сам факт порушення не доведений під час судового розгляду справи, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування вищевказаної постанови.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Главспецремстрой».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Главспецремстрой» (87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, 62, код ЄДРПОУ 39022173) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09.04.2019 №ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС та №ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Главспецремстрой» судовий збір в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова