Рішення № 88498790, 10.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 280/6034/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Горобієвського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Управління служби безпеки України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії УСБУ в Запорізькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2018 по 13.09.2019 викладеної у листі №59/Ш-471/22 від 05.11.2019;

-стягнути з відповідача на користь позивача 230 023,12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2018 по 13.09.2019;

Ухвалою судді від 10.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020.

09.01.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.02.2020.

06.02.2020 у підготовчому засіданні задоволено клопотання позивача про витребування доказів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.03.2020.

03.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 10.03.2020.

У судовому засіданні 10.03.2020, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в УСБУ в Запорізькій області. Вказують, що 19.10.2018 року позивач був виключений зі списків особового складу відповідача на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управляння Служби безпеки України №967-ос від 31.07.2018 року. Проте в порушення норм діючого законодавства в день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем та не виплатив належну позивачу одноразову грошову допомогу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №280/312/19, яке набрало законної сили 04.07.2019, визнано протиправною бездіяльність Управління СБ України в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та зобов`язано УСБУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 . Вказує, що на виконання рішення суду, відповідачем, одноразова грошова допомога фактично виплачена лише 13 вересня 2019 року. На письмове звернення позивача про здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20.10.2018 по 13.09.2019 отримано відмову відповідача, яка мотивована тим, що відповідні виплати проведені відразу після надходження до Управління відповідних бюджетних асигнувань. Позивач та його представник вважають такі дії протиправними, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №239 від 03.01.2020). Крім іншого посилається на те, що після апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №280/312/19, Управлінням також було подано касаційну скаргу та лише 09.09.2019 УСБУ в Запорізькій області отримано ухвалу Верховного Суду, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління, оскільки судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. В подальшому, оскільки здійснення платежів та виконання бюджетних зобов`язань Управлінням здійснюється лише в межах асигнувань, встановлених кошторисом із урахуванням Бюджетного кодексу України, відповідачем було надіслано на адресу головного розпорядника коштів ЦУ СБУ відповідні заявки про виділення коштів для здійснення виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 та відшкодування йому сплаченого судового збору. 13.09.2019 після надходження відповідних коштів від головного розпорядника у касі Управління відповідно до видаткового касового ордеру №525 позивач отримав грошові кошти у сумі 217 351,08 грн. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Згідно Наказу т.в.о. Голови Службі СБУ “По особовому складу” від 31.07.2018 № 967-ос, за яким позивач відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України був звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом “а” пункту 61 та підпунктом “з” (у зв`язку із застосуванням заборони передбаченої частинами третьою або четвертою статі 1 Закону України “Про очищення влади”) пункту 2 частини шостої статі 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас Служби безпеки України, з правом носіння військової форми одягу.

Наказом по Управлінню СБ України в Запорізькій області “По особовому складу” від 19.10.2018 № 592-ос позивач відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України був виключений зі списків особового складу у зв`язку із звільненням за наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 31 липня 2018 року №967-ос у запас Служби безпеки України за підпунктом “а” пункту 61 та підпунктом “з” (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статі 1 Закону України “Про очищення влади”) пункту 2 частини шостої статі 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з правом носіння військової форми одягу, з урахуванням часу на здавання посади, з 19 жовтня 2018 року включно.

Вказаний вище Наказ в частині не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №280/312/19 визнано протиправною бездіяльність Управління СБ України в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та зобов`язано УСБУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 .

На виконання рішення суду відповідачем одноразова грошова допомога фактично виплачена 13 вересня 2019 року.

20.10.2019 позивач звернувся до Управління СБ України в Запорізькій області із заявою про здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20.10.2018 по 13.09.2019.

Листом від 05.11.2019 за №59/Ш-471/22 відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Порядок проходження військової служби в Службі безпеки України урегульований Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Законом України "Про Службу безпеки України", Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII(далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу у суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями статті 2 даного Закону № 2011 -XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

У відповідності до частини 1 статті 9 зазначеного Закону № 2011 -XII та ст. 30 Закону України «Про Службу безпеки України» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В ході розгляду справи встановлено, що 19.10.2018 року позивача було виключено зі списків особового складу відповідача на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управляння Служби безпеки України №967-ос від 31.07.2018 року.

Проте в день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем та не виплатив належну позивачу одноразову грошову допомогу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №280/312/19, яке набрало законної сили 04 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Управління СБ України в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та зобов`язано УСБУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 (а.с. 47-50).

13.09.2019, згідно видаткового касового ордеру №525 від 13.09.2019 здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 217351,08 грн.(а.с. 39).

Листом від 05.11.2019 за №59/Ш-471/22 відповідачем відмовлено позивачу у нарахуванні та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.10.2018 по 13.09.2019 мотивуючи тим, що одноразова грошова допомога була нарахована після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №280/312/19, а виплачена – відразу після надходження до Управління відповідних бюджетних асигнувань.

На думку відповідача правові підстави для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за період з 19.10.2018 по 13.10.2019 відсутні.

Однак суд не погоджується із таким твердження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, стаття 117, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні при наявності факту порушення власником строку розрахунку та вини власника.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на здійснення ним касаційного оскарження Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №28/312/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, з огляду на приписи ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України якою передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Щодо відсутності бюджетних асигнування для виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що належні позивачу при звільненні грошові кошти, виплачені несвоєчасно та з вини відповідача, адже право особи на отримання грошових коштів не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань, про що також зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 820/660/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважував, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи відповідача безпідставними та доходить висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: з дня звільнення – 20 жовтня 2018 року по день фактичного розрахунку – 13 вересня 2019 року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі №802/1052/17-а, за відсутності іншого законодавства розрахунок розміру середнього заробітку слід проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Згідно з підпунктом “л” пункту 1 Порядку № 100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується і в інших (не передбачених пунктом 1) випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Згідно Довідки Управління Служби безпеки України в Запорізькій області №59Ш-473/22 від 14 листопада 2019 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні календарні місяці проходження військової служби складає 24 545,16 грн. (за вересень 2018 року (30 календарних днів) 15 218,00 грн. + за жовтень 2018 року (19 календарних днів) 9 327,16 грн.)

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення за два місяці, що передують звільненню, складає 500,92 грн. (24545,16 / 49 календарних днів у вересні року та жовтні 2018 року).

Затримка виплати ОСОБА_1 грошових коштів при звільненні за період 20 жовтня 2018 року по 13 вересня 2019 року становить 329 календарних днів.

З урахуванням викладеного, стягненню з Управління Служби безпеки України в Запорізькій області області на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 164 802,68 грн. (500,92 грн х 329).

Позивачем суму заборгованості визначено невірно через неправильний розрахунок кількості саме робочих днів за останні два місяці перед звільненням, тому стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 164 802,68 грн., а не 230 023,12 грн, як було попередньо визначено позивачем.

Судом враховано, що здійснення платежів та виконання бюджетних зобов`язань Управлінням здійснюється лише в межах асигнувань, встановлених кошторисом із урахуванням Бюджетного кодексу України, у зв`язку з чим відповідачем було надіслано на адресу головного розпорядника коштів ЦУ СБУ відповідні заявки про виділення коштів для здійснення виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 , що є підставою для відмови позивачу у задоволенні його вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладеної у листі №59/Ш-471/22 від 05.11.2019.

При прийнятті рішення судом також враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №814/1735/16, від 30 січня 2019 року у справі №806/2164/16 та від 11 жовтня 2018 року у справі №806/829/17.

З урахуванням з`ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління служби безпеки України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 164 802 грн. 68 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, 62, код ЄДРПОУ 20001556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1648 грн. 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020.

Суддя Н.В. Стрельнікова