Рішення № 88498747, 31.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/410/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, буд. 105, код ЄДРПОУ 08682683) та із врахуванням збільшених позовних вимог просив суд: "1. Поновити строк для звернення з позовом до суду, який подається за межами встановлених строків; 2. Визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України, (79060, Франківський р-н, Львівська обл., м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд.105, ЄДРПОУ: 08682683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно; 3. Зобов`язати військову частини 3002 Національної гвардії України (79060, Франківський р-н, Львівська обл., м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд.105, ЄДРПОУ: 08682683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.04.2013 року по 31.12.2013 року та 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно; 4. Розглянути справу з повідомленням та викликом сторін за загальним порядком."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 03 березня 2020 року та заяву про збільшення позовних вимог від 05 березня 2020 року у даній справі

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України, та після реорганізації в Національній гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання військової частини 3002, згідно Контракту Міністерства внутрішніх справ України про проходження громадянами України військової служби у Внутрішніх військах та Національної гвардії України на посадах осіб рядового складу починаю з 29 квітня 2013 року. Наказом командира військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 29 грудня 2018 року № 315 позивача було виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення з 31 грудня 2018 року та звільненого відповідно до статті 26 частини 5 пункту 2 пункту ж Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України 29 грудня 2018 року № 69 о/с у запас ЗС України (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та направлено його для поставки на військовий облік до Ужгородського ОМВК Закарпатської області. Позивач вказує на те, що у період з 29 квітня 2013 року 31 грудня 2013 року та 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року він проходив військову службу, однак в цей період не отримував жодної індексації грошового забезпечення та компенсації за її несвоєчасну виплату. Військовослужбовець вважається прийнятим на військову службу за контрактом, після видачі наказу про включення його в список особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відтак позивач був включений до списків та всіх видів забезпечення з 29 квітня 2013 року, відповідно до наказу командира в/ч 3002 за № 87, включаючи і до грошового забезпечення. Військовослужбовець за контрактом вважається звільненим з військової служби, після виключення його зі списків особового складу частини, тобто 31 грудня 2018 року. Вважає, що відповідачем, протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, під час проходження позивачем військової служби за контрактом. Оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства України щодо соціальних стандартів і нормативів. Позивач зазначає, що індексація доходів громадян, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, сума індексації грошового забезпечення є однією із складових грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до абзацу 7 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації вказаних доходів проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Відтак позивач вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період військової служби, а також компенсацію за її несвоєчасну виплату по день фактичної виплати індексації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов (а.с.а.с. 58-60).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем було отримано вказану ухвалу 02 березня 2020 року, про що свідчить відмітка про отримання вказаної ухвали (а.с. 83).

Відзиву на позов на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача не надходило.

Судом встановлено, що заяву про збільшення позовних вимог позивачем було надіслане на адресу відповідача та у відповідності до поштового відстеження ПАТ "Украпошта" за трекінг - кодом 8800817523922, 11 березня 2020 року відповідачем було отримане вказану заяву. Заперечень щодо такої до суду не надходило (а.с. 76, 96).

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , солдат, кулеметник 3-ого відділення 1-ого взводу 8-ї стрілецької роти 4-ого стрілецького батальйону військової частини 3002 Національної гвардії України, проходив військову службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України та після реорганізації в Національній гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання військової частини 3002, згідно контракту Міністерства внутрішніх справ України про проходження громадянином України військової служби у Внутрішніх військах та Національної гвардії України на посадових осіб рядового складу починаючи з 29 квітня 2013 року.

08 листопада 2017 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 (а.с. 25).

Згідно витягу з наказу командира військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 29 грудня 2018 року № 315 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31 грудня 2018 року солдата ОСОБА_1 , кулеметника 3-го відділення 1-го взводу 8-ї стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону, звільненого відповідно до статті 26 частини 5 пункту 2 пункту ж Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України 29 грудня 2018 року № 69 о/с у запас ЗС України (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та направлено його для поставки на військовий облік до Ужгородського ОМВК Закарпатської області (а.с. 26).

Як стверджує позивач, в період проходження військової служби з 29 квітня 2013 року 31 грудня 2013 року та 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року він не отримував індексації грошового забезпечення, виплата якої є законодавчо визначеним обов`язком роботодавця.

Відтак, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за її несвоєчасну виплату, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із статтею 9 частинами 1-4 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі по тексту - Закон України № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 абзацу 8 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як видно з довідки військової частини 3002 за № 15 від 21 січня 2020 про нараховане грошове забезпечення та сплачені суми індексації доходів ОСОБА_1 за період з травня 2013 по грудень 2018 року, що надана позивачем, індексація грошового забезпечення позивача у період з травня 2013 року по грудень 2013 року та із січня 2017 року по грудень 2017 року (спірні періоди, що зазначені позивачем) не нараховувалась та відповідно не виплачувалась (а.с. 69).

За таких обставин дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправними.

Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені статтею 245 частиною 2 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із статтею 9 частиною 2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи те, що згідно довідки військової частини 3002 за № 15 від 21 січня 2020 про нараховане грошове забезпечення та сплачені суми індексації доходів ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення позивача у період з травня 2013 року по грудень 2013 року, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог шляхом визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з травня 2013 року по грудень 2013 року та січня 2017 року по грудень 2017 року.

Оскільки, судом встановлено, що при невиплаті індексації заробітної плати за період з травня 2013 року по грудень 2013 року та січня 2017 року по грудень 2017 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Відтак позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, буд. 105, код ЄДРПОУ 08682683) про визнання дій протиправними та зобов`язання витини дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з травня 2013 року по грудень 2013 року та січня 2017 року по грудень 2017 року.

Зобов`язати військову частини 3002 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з травня 2013 року по грудень 2013 року та січня 2017 року по грудень 2017 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко