Рішення № 88498635, 31.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2020 р. справа № 300/162/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – міський голова м. Долина Гаразд Володимир, про визнання протиправними та скасування розпоряджень №189-к від 23.12.2019 та №192-к від 23.12.2019, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Долинської міської ради Івано-Франківської області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – міський голова м. Долина Гаразд Володимир (далі – третя особа), про визнання протиправними та скасування розпоряджень №189-к від 23.12.2019 «Про позбавлення премії» та №192-к від 23.12.2019 «Про преміювання» в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу економіки Долинської міської ради Івано-Франківської області та є посадовою особою органу місцевого самоврядування 6 категорії з присвоєнням 11-го рангу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Позивач вважає, що був незаконно та безпідставно позбавлений премії за результатами роботи за грудень 2019 року. Так, розпорядженням від 23.12.2019 за №192-к міського голови м. Долина Володимира Гаразда, всім працівникам апарату Долинської міської ради Івано-Франківської області було назначене преміювання, крім ОСОБА_1 . А розпорядженням міського голови м. Долини Володимира Гаразда №189-к від 23.12.2019 позивача позбавлено премії за грудень 2019 року. Позивач зазначає, що з оскарженого розпорядження №189-к від 23.12.2019 не зрозуміло, яке саме порушення правил внутрішнього трудового розпорядку позивачем вчинено, в чому полягає неналежне виконання посадових обов`язків і коли саме ним вчинені ці порушення. Тому, приймаючи оскаржене розпорядження суб`єкта владних повноважень, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений законом, який регулює спірні відносини, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 14.02.2020 за №146/05-28/14в з додатками (а.с. 38-44), згідно якого представник відповідача заперечив проти позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що «Положення про преміювання працівників міської ради» є організаційно-розпорядчим документом, затвердженим розпорядженням міського голови №166-К від 11.07.2016 «Про оплату праці та Положення про преміювання працівників міської ради». Відповідно до пункту 2.8.1 даного Положення, премія спеціалістам та обслуговуючому персоналу встановлюється з врахуванням пропозицій начальників відділів, що, на думку представника відповідача, спростовує твердження позивача про його непоінформованість в установленому порядку про існування в міській раді такого документу як «Положення про преміювання працівників міської ради», оскільки працюючи на посаді начальника відділу економіки міської ради більш як 10 років та маючи в підпорядкуванні спеціалістів, ОСОБА_1 щомісячно доводилось вносити пропозиції щодо преміювання підпорядкованих працівників, а також самому отримувати щомісячні премії. Окрім цього, представник відповідача вказує, що на щотижневій апаратній нараді у міського голови 21.12.2019 позивачу були озвучені протокольні доручення, згідно яких вимагалось від позивача надати письмові пояснення щодо виконаної роботи за конкретний період охоплений з 09.12.2019 по 14.12.2019, а також надати пояснення причин відсутності на робочому місці 14.12.2019. Вказані доручення не були виконані, що й стало підставами для застосування позбавлення позивача премії. Наведене також свідчить, що в даному випадку не застосовувалось розпорядження міського голови від 26.01.2018 за №8 «Про організацію звітування та оцінювання роботи працівників міської ради». Стосовно підстав, наведених в оскарженому розпорядженні міського голови №189-К від 23.12.2019 (порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; відлучення з роботи без дозволу; неподання звіту про виконану роботу; неналежне виконання посадових обов`язків), то відповідач вказує на те, що такі прямо передбачені пунктом 2.7 «Положення про преміювання працівників міської ради». За таких обставин, Долинська міська рада просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

21.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.02.2020, згідно якої позивач зазначає, що відповідачем при винесені розпорядження від 23.12.2019 за №189-к «Про позбавлення премії» та розпорядження від 23.12.2019 за №192-к «Про преміювання» не дотримано «Положення про преміювання працівників міської ради» затвердженого розпорядженням від 11.07.2016 за №166-к, а навпаки оспорювані розпорядження винесені з грубим порушенням, а тому є незаконними. Також згідно змісту відповіді на відзив, позивач просить здійснювати розгляд даної справи в судовому засіданні із викликом сторін. (а.с. 47-54).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №300/162/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін – відмовлено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює в Долинській міській раді Івано-Франківської області начальником відділу економіки та є посадовою особою органу місцевого самоврядування 6 категорії з присвоєнням 11-го рангу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Розпорядженням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 23.12.2019 за №189-к начальника відділу економіки Михнича Р.В., керуючись Положенням про преміювання працівників міської ради за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; відлучення з роботи без дозволу; неподання звіту про виконану роботу; неналежне виконання посадових обов`язків позбавлено премії за грудень 2019 року (а.с. 10).

Розпорядженням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 23.12.2019 за №192-к, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 за №268 «Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Положенням про порядок преміювання працівників апарату міської ради та враховуючи результати роботи за грудень 2019 року визначено преміювати працівників апарату міської ради (за виключенням, зокрема, ОСОБА_1 ) в процентному відношенні до середньомісячної заробітної плати згідно з додатком (а.с. 11).

Не погоджуючись із вказаними розпорядженнями та незаконним, на думку позивача, позбавленням премії за грудень 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 13 частини 4 статті 42 Закону України від 21.05.1997 за №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 за №2493-III (далі – Закон №2493-III) унормовані загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно частин 1, 3 статті 21 вказаного Закону, посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» вирішуються загальні питання щодо розміру заробітної плати посадових осіб органів місцевого самоврядування.

В силу пункту 2 розділу VII Закону №2493-III, дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 за №108/95-ВР (далі – Закон №108/95-ВР), заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, структура заробітної плати включає:

- основну заробітну плату – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткову заробітну плату – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі – Постанова №268), умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57 (абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №363 від 10.05.2018).

Пунктом 2 Постанови №268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам – у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи); керівним працівникам і спеціалістам структурних підрозділів органів Державної фіскальної служби, які забезпечують адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, протидію контрабанді та порушенню митних правил, особам начальницького складу податкової міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень; керівним працівникам і слідчим органів Національної поліції, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Підпунктом 2 пункту 2 Постанови №268 закріплено право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи починаючи з 01.01.2007 – у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Так, розпорядженням Долинської міської ради Івано-Франківської області №166-К від 11.07.2016 «Про оплату праці та Положення про преміювання працівників міської ради» затверджено Положення про преміювання працівників міської ради (далі – Положення).

Відповідно до п. 1.1 даного Положення, яке розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 за №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», інших законодавчих актів та визначає умови і встановлює механізм преміювання працівників міської ради з метою стимулювання сумлінного та якісного виконання ними своїх посадових обов`язків, ініціативного і творчого підходу до вирішення поставлених завдань, забезпечення належного рівня трудової та виконавської дисципліни.

Пунктами 1.2, 1.3 встановлено, що Положення вводиться в метою підвищення відповідальності за покращення роботи міської ради та зацікавленості працівників в результатах роботи. Преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу за результатами роботи (місячна, квартальна, піврічна, річна), а також до державних і професійних свят та ювілейних дат в межах коштів, передбачених на преміювання в кошторисі та економії коштів на оплату праці.

Згідно пунктів 1.6 та 1.7 Положення, преміювання працівників проводиться за розпорядженням міського голови або посадової особи, яка виконує обов`язки на час відсутності міського голови. Дія Положення поширюється на усіх працівників міської ради.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що нарахування премії здійснюється за умови чіткого виконання кожним працівником своїх посадових обов`язків за відповідний період.

Основні критерії для преміювання працівників наведені у пункті 2.5 Положення, згідно якого основними критеріями для преміювання посадових осіб міської ради є, зокрема:

- добросовісне виконання посадових обов`язків, конкретний внесок у вирішення питань місцевого значення, які відносяться до компетенції міської ради і виконавчого комітету;

- виконання особливих доручень;

- своєчасне і якісне виконання завдань, передбачених планами роботи ради, виконавчого комітету, доручень керівництва міської ради;

- своєчасна підготовка матеріалів, які вносяться на розгляд міської ради і виконавчого комітету;

- постійне вдосконалення своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.

При цьому, згідно пункту 2.7 Положення про преміювання працівників міської ради, працівники, які протягом місяця неякісно та невчасно виконували свої завдання і доручення, порушували трудову та виконавську дисципліну, можуть бути позбавлені премії повністю або частково. Підставами для зменшення або позбавлення премії є:

- порушення термінів розгляду листів та звернень громадян;

- неякісне виконання рішень, розпоряджень, доручень;

- невчасне подання звітів;

- несвоєчасна та неякісна підготовка матеріалів для розгляду на засіданнях комісій, сесій, виконкому, нарадах;

- порушення етики поведінки посадової особи;

- порушення правил внутрішнього трудового розпорядку;

- запізнення на роботу без поважних причин та відлучення з роботи без дозволу;

- за надання неправдивої інформації;

- за оголошену догану премія не нараховується на термін дії стягнення.

Отже, приписами статті 50 Закону України «Про державну службу», нормами Постанови №268 та Положення не передбачено імперативної норми щодо обов`язку роботодавця нараховувати та виплачувати надбавку за високі досягнення у праці та премію.

Преміювання не є складовою заробітної плати, а є іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, встановлення яких здійснюється шляхом прийняття керівником підприємства, на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції, рішення про преміювання осіб у межах фонду оплати праці та в залежності від їх вкладу в загальні результати роботи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.05.2019 по справі №389/1134/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33914/18), а також Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.08.2019 по справі №580/734/19.

Таким чином, відповідно до правового регулювання, щомісячна премія службовця – це не обов`язкова складова заробітної плати, яка встановлюється за рішенням відповідного керівника за результатами оцінки його роботи протягом відповідного місяця.

Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Судом встановлено, що оцінюванням ефективності виконання посадових обов`язків начальника відділу економіки Долинської міської ради здійснював безпосередньо його керівник – міський голова міста Долина Гаразд В.

Суд звертає увагу, що надання оцінки ефективності, ініціативності, якості та повноти виконаної повсякденної роботи, а також дотримання трудової дисципліни (без ознак дисциплінарного правопорушення) є виключним повноваженням керівника службовця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 за №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Положення про преміювання працівників міської ради, затвердженим розпорядженням №166-К від 11.07.2016 «Про оплату праці та Положення про преміювання працівників міської ради» та враховуючи результати роботи за грудень 2019 року, в розпорядженні від 23.12.2019 за №192-к визначено преміювати працівників апарату міської ради (за виключенням, зокрема, ОСОБА_1 ) в процентному відношенні до середньомісячної заробітної плати згідно з додатком.

Окрім того, керуючись Положенням про преміювання працівників міської ради начальника відділу економіки ОСОБА_1 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; відлучення з роботи без дозволу; неподання звіту про виконану роботу; неналежне виконання посадових обов`язків розпорядженням від 23.12.2019 за №192-к позбавлено премії за грудень 2019 року.

Так, суд встановив, що на щотижневій апаратній нараді у міського голови 21.12.2019 позивачу були озвучені протокольні доручення, згідно яких вимагалось від позивача надати письмові пояснення щодо виконаної роботи за конкретний період охоплений з 09.12.2019 по 14.12.2019, а також надати пояснення причин відсутності на робочому місці 14.12.2019. Вказане підтверджується витягом щотижневої апаратної наради, який міститься в матеріалах справи (а.с. 93). Посилання позивача на те, що відповідачем долучено витяг, в якому зазначена дата 21.01.2020 суд не бере до уваги та вважає вказане опискою, оскільки повторно відповідачем долучено витяг із зазначеною датою наради – 21.12.2019.

У зв`язку із не виконанням вищевказаного доручення, відповідачем винесено оскаржені розпорядження.

Також суд звертає увагу, що згідно пункту 2.8.1 Положення, премія спеціалістам та обслуговуючому персоналу встановлюється з врахуванням пропозицій начальників відділів.

Оскільки позивач займає посаду начальника відділу економіки, то суд не бере до уваги також і доводи ОСОБА_1 про те, що останній не був поінформований про дане Положення.

При цьому, суд зазначає, що наведені у розпорядженні від 23.12.2019 за №192-к підстави не потребують будь-яких доказів, окрім думки керівництва. У цьому випадку, відповідний керівник має право та повноваження на власний розсуд оцінювати працівника та повноту виконанням ним умов трудового договору.

Оскільки премія є правом роботодавця, а не його обов`язком, відсутні підстави для висновків щодо недотримання відповідачем своїх обов`язків про виплату премії.

Щодо аргументів позивача з приводу безпідставного позбавлення премії, то суд виходить із того, що лише відповідний керівник установи, в якій працює працівник, вправі визначати чи заслуговує останній премії та надбавки за високі досягнення у праці чи ні, якщо заслуговує, то в якому розмірі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на те, що премія для службовця місцевого самоврядування є не обов`язковою складовою заробітної плати, її призначення є правом, а не обов`язком відповідача, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Долинської міської ради Івано-Франківської області (проспект Незалежності, 5, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77503, код ЄДРПОУ 04054317), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – міський голова м. Долина Гаразд Володимир (проспект Незалежності, 5, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500) про визнання протиправними та скасування розпоряджень №189-к від 23.12.2019 та №192-к від 23.12.2019 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.