Рішення № 88498560, 30.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/384/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання відмови протиправною, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою протиправною;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.10.2019 за №6-3573/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2.0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області поза межами населеного пункту.

В обґрунтування позову зазначає, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою визначено ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, вимоги Земельного кодексу України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Вказує, що з приводу змісту наказу, у якому йдеться вже про відмову у передачі у власність земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ружинського району за межами населених пунктів Вербівської сільської ради, з підстав відсутності у доданих до заяви документах документації із землеустрою, то відповідно до Порядку така відмова приймається не за результатами розгляду заяви (звернення) особи, а за наслідками погодження проектів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вичерпний перелік причин відмови закріплено у п. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що відсутність проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки виключає можливість прийняття відповідачем рішення про передачу такої земельної ділянки у власність, а отже і в суду на даний час відсутні підстави зобов`язувати відповідача надавати позивачу вказану земельну ділянку у власність, з огляду на те, що ним жодні дії, спрямовані на її отримання у порядку, встановленому Земельним кодексом України, не були вчинені, та безпосередньо порушено порядок отримання у власність, який передбачено ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.03.2020 у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про призначення судового засідання з викликом сторін відмовлено.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.10.2015.

Листом від 23.06.2017 за №К-5679/0-6764/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянуто заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Вербівської сільської ради Ружинського району. Позивача повідомлено, що обрана земельна ділянка є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:03:000:0284, а також зазначено, що необхідно спочатку зробити поділ раніше сформованої земельної ділянки, а потім звернутися до Головного управління із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 06.10.2017 №К-13488/0-11045/6-17 повідомлено позивача про те, що йому необхідно сформувати пакет документів і подати до Головного управління щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Після звернення за професійно-правничою допомогою, адвокатом на адресу відповідача було направлено адвокатський запит від 19.03.2019.

За результатами розгляду запиту відповідач листом від 28.03.2019 №29-6-0.2-2032/2-19 повідомив, що:

- земельна ділянка площею 34,3134 га знаходилась у державній формі власності;

- кадастровий номер 1825281600:03:000:0284 був присвоєний 22.10.2013 при державній реєстрації земельної ділянки у результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- розподіл вищевказаної ділянки проведено 01.03.2018, у результаті якого відомості щодо неї перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051;

- чотирьом особам надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які входять у межі раніше сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 1825281600:03:000:0284 площею 34.3134 га.

Позивач звернувся до відповідача з листом - зверненням від 10.04.2019 про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Листом відповідача від 16.05.2019 №К-765/0-503/6-19 повідомлено позивача про те, що слід сформувати пакет документів відповідно до вимог закону та повторно звернутися з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позивач у позовній заяві зазначив, що в результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності 01.03.2018 відбувся розподіл земельної ділянки площею 34,3134 га з кадастровим номером 1825281600:03:000:0284, в результаті якого була утворена земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294.

Позивач також звертався до відповідача із заявами від 19.06.2019 та від 18.09.2019, в яких просив прийняти рішення у формі наказу про передачу безплатно у власність йому земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294 для ведення особистого селянського господарства.

До наданих заяв позивачем було надано додатки, а саме: копію паспорта та ідентифікаційного номеру заявника, копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, копію викопіювання з технічної документації, копію викопіювання з картографічної основи, витягу з державного земельного кадастру.

На заяву від 19.06.2019 відповідач повідомив, що відповідно до вимог законів, земельна ділянка не може бути визначена на картографічних матеріалах, отже існує невідповідність її місця розташування вимогам законів, які передбачають порядок отримання земельної ділянки у власність, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18.10.2019 №6-3573/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації" відмовлено гр. ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294 для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташованої на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вербівської сільської ради, з тих підстав, що у переліку документів до поданої заяви ОСОБА_1 відсутня документація із землеустрою.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельний кодекс України).

Зміст положень ст. 118 Земельного кодексу України передбачає тільки дві дії органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування: надати дозвіл або мотивовану відмову.

При цьому, позитивному вирішенню питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є наявність такого проекту.

У той же час, позивачем не надано доказів, що ним розроблявся проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, проходження всієї процедури (отримання дозволу, розробка проекту, його погодження відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою одразу передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294, без отримання дозволу та розробленої документації із землеустрою щодо її відведення, тобто з порушенням норм чинного законодавства та процедури отримання земельної ділянки у власність, яка передбачена ст. 118 Земельного кодексу України, посилаючись виключно на те, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, а тому вона є сформованою, ідентифікованою у Державному земельному кадастрі, і як наслідок, є об`єктом цивільних прав, який може бути переданий у власність.

З цього приводу суд зазначає, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (п. 1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Кадастровий номер по бажаній земельній ділянці присвоєно у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:03:000:0284, однак дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294 для ведення особистого селянського господарства, яку бажає отримати у власність позивач, не розроблявся.

За приписами ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 25 цього ж Закону передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Отже, технічна документація із землеустрою розроблялася виключно для поділу земельної ділянки. Для відведення земельних ділянок у власність розробляються відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до порядку, який встановлено ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, для кожної конкретної мети використання земельної ділянки розробляється відповідний вид документації, тобто для відведення земельної ділянки має виготовлятися саме проект землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

Так, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка може бути також сформована шляхом поділу іншої земельної ділянки.

При цьому, порядок передачі такої земельної ділянки у власність громадянам та юридичним особам встановлений ст. 118 Земельного кодексу України. Іншого порядку Земельним кодексом України не передбачено.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Однак щодо земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність, така реєстрація відсутня, а тому вона не є об`єктом цивільних прав, зважаючи на що посилання позивача на ст. 79-1 Земельного кодексу України є недоречними.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів отримання дозволу на виготовлення проекту відведення бажаної земельної ділянки у власність або виготовлення такого проекту, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо передачі йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1825281600:03:000:0294 є передчасними та такими, що не можуть бути задоволені до проходження процедури, встановленої ст. 118 Земельного кодексу України. Відтак, вимоги позивача законно не задоволені відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що норми Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.03.2020.

Суддя Н.М. Майстренко