Рішення № 88498487, 31.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. Справа№200/13489/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області стосовно самостійного нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках та у січні 2017 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області скасувати нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках та у січні 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сплатити на користь позивача податкову знижку на її картковий рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16 грудня 2014 року вона написала заяву про перехід на загальну систему оподаткування, та здала свідоцтво платника єдиного податку. Заяву поштою надіслано на адресу Красноармійської ОДПІ, що відповідно до наказу Державної фіскальної служби України № 256 від 07 листопада 2014 року виконувала функції Макіївської ОДПІ.

24 грудня 2014 року податковий орган отримав заяву, однак не вилучив позивача з реєстру платників єдиного податку. Письмового повідомлення про не вилучення з реєстру платників єдиного податку позивач не отримував. Протягом 2015-2016 року ОСОБА_1 звітувала як платник податків за загальною системою оподаткування. Звіти приймались без зауважень. З 16 лютого 2017 року вона припинила підприємницьку діяльність та припинила перебування на обліку як платник податків.

Оскільки позивач має доньку, яка наразі навчається на денному відділенні Донецького медичного університету за її кошти, позивач має право на податкову знижку з податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 166.3.3 статі Податкового кодексу України.

При зверненні у червні 2018 року за наданням такої знижки до ДПІ у м. Краматорську позивач отримала відмову. У відмові повідомлялось про наявність податкового боргу за кодом бюджетної класифікації «Єдиний податок з фізичних осіб».

26 червня 2018 року позивач звернувся одночасно до Головного управляння ДФС у Донецькій області та Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області з роз`ясненням ситуації та вимогою списання безнадійного боргу.

У своїй відповіді, Головне управління ДФС у Донецькій обласні повідомило про те, що заява щодо відмови від спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2015 року залишена без виконання. Таку бездіяльність відповідач обґрунтовує тим, що заява надійшла до управління 24 грудня 2014 року, тобто менш ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу. Вказано, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року до 16 лютого 2017 року. Позивачу щомісячно нараховувався платіж з єдиного податку з фізичних осіб, на момент припинення підприємницької діяльності борг позивача дорівнював 8234,38 грн. Через існування боргу позивачу відмовлено в наданні податкової знижки.

У другому листі 30 липня 2018 року, надісланому на електронну адресу позивача, ГУ ДФС у Донецькій області повідомило про наявність боргу з двох платежів, окрім боргу зі слати єдиного податку з фізичних осіб, нараховувався борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На 25 липня 2017 року борг з ЄСВ складає 12190,12 гривень.

21 грудня 2019 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим що, згідно облікових даних позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Покровська ДПІ (Кіровський район м. Макіївка). Стан платника податків: 11 - припинено, але не знято з обліку. ФОП ОСОБА_1 16 лютого 2017 року надано заяву до Єдиного Державного реєстру про припинення підприємницької діяльності. На спрощеній системі оподаткування ОСОБА_1 перебувала з 01 січня 2012 по 16 лютого 2017 року.

За цей період в інтегрованій картці платника по єдиному податку з фізичних осіб платнику щомісячно нараховувався платіж, якій відповідно до пункту 293.1 статті 293 та підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дорівнював 20 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Зазначає, що станом на 28 серпня 2017 року за позивачем обліковується податковий борг з єдиного податку у розмірі 8234,38 гривень.

Також вказує, що позивачем у грудні 2014 року поштовим відправленням була направлена заява щодо відмови від спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2015 року, яка була залишена без виконання. Відповідно до підпункту 298.2.1 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву. Згідно з пунктом 153 типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади №1242 (далі - Інструкція), чинної на момент отримання заяви, факт і дата надходження документа до установи обов`язково фіксувалися за правилами, зазначеними в пункті 82 Інструкції, де зокрема визначено, що відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа.

Таким чином, вказує, якщо заява направлена поштою, то датою її подання вважається дата її надходження до органів податкової служби, яка проставляється на першому аркуші оригіналу документа, в даному випадку вхідний номер заяви - 172/Ш від 24 грудня 2014 року. Працівниками Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області була сформована відповідь від 24 грудня 2014 року №20406/05-16-17-01/ 2710711568 , в якій повідомлялось, що у зв`язку з порушенням термінів, заява ОСОБА_1 була залишена без виконання. Повторно заява щодо відмови від спрощеної системи оподаткування платником не надавалась. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позовна заява залишена без руху. 03 грудня 2019 року позивачем на виконання ухвали суду від 25 листопада 2019 року усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

28 грудня 2019 року ухвалою суду вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 січня 2020 року. За наслідками судового засідання розгляд справи відкладено на 27 січня 2020 року.

27 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 17 лютого 2020 року.

17 лютого 2020 року розгляд справи перенесено на 02 березня 2020 року.

02 березня 2020 року розгляд справи перенесено на 10 березня 2020 року.

Ухвалами від 10 березня 2020 року судпродовжив термін підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26 березня 2020 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Розглянувши наявні матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 , з 01 січня 2012 року по 16 лютого 2017 року перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільського відділення, Покровської ДПІ (Кіровський район м. Макіївка) за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 (арк. справи 14-15, 20).

Як приватний підприємець позивач була зареєстрована на території м. Макіївки Донецької області та була платником єдиного податку.

16 грудня 2014 року позивачем направлена на адресу Красноарміської ОДПІ (яка відповідно до наказу Державної фіскальної Служби України № 256 від 07 листопада 2014 року виконувала функції Макіївської ОДПІ) заяву про перехід на загальну систему оподаткування з 01 січня 2014 року разом із свідоцтвом платника єдиного податку(арк. справи 52-53, 12).

Згідно поштового повідомлення про вручення, податковий орган отримав заяву 24 грудня 2014 року (арк. справи 13), однак не вилучив позивача з реєстру платників єдиного податку.

Відповідачем на заяву позивача підготовлена відповідь № 20406/05-161701/ 2710711568 від 24 грудня 2014 року стосовно залишення її заяви без виконання, оскільки порушений термін подання такої заяви (арк. справи 58-59). З причини не направлення позивачу відповіді на її заяву було повідомлено суду про те, що відповідно до наказу Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 30 жовтня 2014 року №355 «Про мережу об`єктів поштового зв`язку Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» з 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей до населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у в зв`язку з чим відповідь на адресу ФОП ОСОБА_1 від 24 грудня 2014 року № 20406/05-161701/ 2710711568 у м. Макіївку не направлено, а лише внесено до бази АІС «Податковий блок».

Протягом 2015-2016 роках позивач звітувала як платник податків за загальною системою оподаткування та з 16 лютого 2017 року припинила підприємницьку діяльність.

У червні 2018 року позивач у зв`язку з перебування її доньки на навчанні на денному відділенні Донецького медичного університету з урахуванням пункту 166.3.3 статі 166.3 Податкового кодексу України, звернулась до ДПІ у м. Краматорську з заявою про повернення грошових коштів з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2880 грн. на її рахунок.

Листом у відповідь від 21 червня 2018 року за №К759/10/05-15-07 відповідач повідомив позивача, що згідно Інформації про наявність податкового боргу станом на 20 червня 2018 року №1047, позивач має податковий борг до зведеного бюджету у сумі 8234,38 грн. за кодом бюджетної класифікації 18050400 «єдиний податок з фізичних осіб». Таким чином, грошові кошти з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2880 грн. можуть бути повернуті після погашення податкового боргу (арк. справи 16).

26 червня 2018 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Донецькій області та Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з заявою про списання безнадійного боргу, що виник у зв`язку з проведенням АТО на Сході України (арк. справи 17).

Листом у відповідь від 19 липня 2018 року за №30840/10/05-99-45-12 Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило позивачу, що її заява про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2015 року залишена без виконання, оскільки подана після строку встановленого підпунктом 298.2.1 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Крім того, вказано, що згідно з пункту 153 типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади №1242, чинної на момент отримання заяви, факт і дата надходження документа до установи обов`язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 82 Інструкції, де зокрема визначено що відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Отже, якщо заява направлена поштою, то датою подання такої заяви, вважається дата її надходження до органів податкової служби. Вказано, що в даному випадку вхідний номер заяви - 172/Ш від 24 грудня 2014 року. Працівниками Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформована відповідь від 24 грудня 2014 року за №20406/05-16-17-01/ 27010711586 , в якій повідомлялось про порушення термінів подання такої заяви. Таким чином, згідно облікових даних позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року по 16 лютого 2017 року та за цей період в інтегрованій картці платника щомісячно нараховувався платіж по єдиному податку з фізичних осіб, який відповідно до пункту 293.1 статті 293 та підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, дорівнював 20 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного року). У зв`язку з несплатою щомісячних нарахувань, на момент припинення підприємницької діяльності борг, без врахування пені та штрафних санкцій дорівнював 8234,38 грн. Вказано, що повернення коштів проводиться лише, після повного погашення податкового боргу(арк. справи 18).

Листом від 30 липня 2018 року за №926/10/05-15-07-13 ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області повідомила позивача, що відповідно до п.п.43.2 статті 43 "Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені" Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податку. Вказано, що згідно Інформації про наявність податкового боргу у платника по Україні в цілому, станом на 20.06.2018 позивач має податковий борг до зведеного бюджету у сумі 8234,38 грн. за кодом бюджетної класифікації 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб». Виходячи з вищенаведеного, грошові кошти з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на рахунок платника у сумі 2880 грн. можуть бути повернуті після погашення податкового боргу (арк. справи 19).

04 вересня 2019 року позивач звернулася до урядової гарячої лінії зі скаргою на дії Головного управління ДФС у Донецькій області з приводу не переведення її на загальну систему оподаткування у 2014 році та списання безнадійного боргу з єдиного податку та ЄСВ.

Відповіддю від 02 жовтня 2019 року №8933/10/05/99-10-03-07 позивачу повідомлено про пропуск строку звернення з заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування та відмовлено у списанні податкового боргу через відсутність законодавчих підстав для цього (арк. справи 20).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, згідно податкових даних, позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року по 16 лютого 2017 року. За цей період в інтегрованій картці платника податків, позивачу щомісячно нараховувався платіж по єдиному податку з фізичних осіб, який відповідно до пункту 293.1 статті 293 та підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Кодексу дорівнював 20 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного року).

Таким чином, у зв`язку з несплатою щомісячних нарахувань, на момент припинення підприємницької діяльності борг, без врахування пені та штрафних санкцій, дорівнював 8234,38 грн.

Судом встановлено, що в інтегрованій картці (далі - ІКП) позивача - платника по єдиному податку з фізичних осіб, починаючи з 20 жовтня 2014 року (дата нарахування єдиного податку в ІКП) був наявний податковий борг у сумі 236,78 грн. (нарахування 243,6 грн. мінус переплата 6,82 грн.). Протягом листопада - грудня 2014 року щомісяця сума боргу збільшувалася на 243,6 грн. Таким чином, станом на 31 грудня 2014 року позивач мав борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 723,98 грн.

У 2015 році щомісячні нарахування по єдиному податку з фізичних осіб дорівнювали 243,6 грн. У зв`язку з несплатою щомісячних нарахувань, позивач станом на 31 грудня 2015 року мав борг по єдиному податку у сумі 3647,18 грн.

У 2016 році щомісячні нарахування по єдиному податку дорівнювали 275,6 грн. Таким чином, станом на 31 грудня 2016 року позивач мав борг 6954,38 грн.

У 2017 році щомісячні нарахування за січень - лютий становили 640 грн.

Станом на 28 лютого 2017 року в ІКП по єдиному податку обліковувався борг у сумі 8234,38 грн.

Судом також встановлено, що за даними «Історія недоїмок» ІКП ІС «Податковий блок» станом на 01 грудня 2019 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність`а саме:

- 20 січня 2015 року нараховано 1267,95 грн. по строку сплати до 20 січня 2015 року;

- 20 квітня 2015 року нараховано 1267,95 грн. по строку сплати до 20 квітня 2015 року;

- 20 липня 2015 року нараховано 1267,95 грн. по строку сплати до 20 липня 2015 року;

- 19 жовтня 2015 року нараховано 1323,47 грн. по строку сплати до 20 квітня 2015 року;

- 19 січня 2016 року нараховано 1434,51 грн. по строку сплати 19 січня 2016 року;

- 19 квітня 2016 року нараховано 909,48 грн. по строку сплати 19 квітня 2016 року;

- 19 липня 2016 року нараховано 941,16 грн. по строку сплати 19 липня 2016 року;

- 19 жовтня 2016 року нараховано 957 грн. по строку сплати 19 жовтня 2016 року;

- 19 січня 2017 року нараховано 990 грн. по строку сплати 19 січня 2017 року;

- 19 квітня 2017 року нараховано 1408 грн. по строку сплати 19 квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначений у статті 298 ПКУкраїни. Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 298.2.2 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Відповідно до пункту 298.7 статті 298 Податкового кодексу України форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, є підставою для виключення його з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву.

З аналізу наведених норм вбачається, що для відмови суб`єкта господарювання від спрощеної системи оподаткування і переходу на загальну систему оподаткування вчинення будь-яких інших дій, окрім, як подання заяви, законодавством не передбачається. Водночас, зідно приписів підпункту 298.2.2 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України заява до контролюючого органу подається стосовно відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єктом господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року).

З дослідження судом змісту заяви, яку позивач направила до контролюючого органу 16 грудня 2014 року стосовно відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, судом встановлено, що позивач власноруч визначила період відмови від застосування спрощеної системи оподаткування - з 01 січня 2014 року.

Таким чином, враховуючи визначений позивачем період відмови від застосування спрощеної системи оподаткування - 01 січня 2014 року, позивачем означена заява подана вже після початку календарного кварталу (року), за який вона відмовлялась від застосування спрощеної системи оподаткування.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що контролюючим органом правомірно відмовлено позивачеві у вилученні її з реєстру платників єдиного податку у зв`язку із пропуском строку для подання такої заяви, однак, з інших, установлених судом, підстав.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби Донецької області стосовно самостійного нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку у 2015-2016 роках та у січні 2017 року не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби Донецької області стосовно самостійного нарахування зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках та січні 2017 року суд вказує на таке.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно Законом України (далі - Закон №2464-VІ) від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов`язки платника.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надавалась можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов`язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовувалися.

Водночас, суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Як вже зазначалось, місце здійснення позивачем його підприємницької діяльності було в м. Макіївка Донецької області, також позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території Покровськ, проживає в м. Краматорськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Покровськ, м. Краматорськ.

Дія вказаного розпорядження зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року.

В подальшому зазначені розпорядження втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", додатком до якого м. Покровськ, м. Краматорськ віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Крім того, розпорядженням Кабінету міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р було затверджено також «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та до вказаного переліку включено м. Макіївку Донецької області.

Тобто, місцезнаходження позивача та контролюючого органу на обліку якого перебуває позивач є територія визначена переліком, зазначеним статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, діяла антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Отже, позивач у спірному періоді (з 01 січня 2015 року по 16 лютого 2017 рік) був звільнений лише від обов`язку сплати єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, однак наведена обставина не скасовувала його обов`язків як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто надавала лише можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №360/137/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частини 3 статті 291 КАС України).

Крім того, згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо самостійного визначення позивачу сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках.

Щодо нарахованих позивачу зобов`язань зі сплати єдиного внеску з 01 січня 2017 року по 16 лютого 2017 року суд вказує на наступне.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Так, починаючи з 01 січня 2017 року пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у звітному періоді та останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Водночас, як вказувалось судом вище, Закон №2464-VI не скасовував обов`язків платника податків єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а лише надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 16 лютого 2017 року позивач припинила підприємницьку діяльність.

Таким чином, на думку суду позивачу правомірно визначено до сплати єдиний внесок за період з 01 січня 2017 року по 16 лютого 2017 року, тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача сплатити позивачу податкову знижку з податку на доходи фізичних осіб на картковий рахунок, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, позивач у червні 2018 року звернулась до ДПІ у м. Краматорську з заявою про надання податкової знижки з податку на доходи, через те, що її донька навчається на денному відділені Донецького медичного університету.

Листом у відповідь відповідач повідомив, що позивач має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, тому грошові кошти можуть бути повернуті після погашення податкового боргу (лист №759/10/05-15-07 від 21 червня 2018 року).

Згідно положень підпункту 14.1.170. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом "а" пунктом 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.

Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом ІV ПК України.

Статтею 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (пп.166.2.1 п.166.2 ст.166 ПК України).

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, встановлений пунктом 166.3 статті 166 ПК України.

Згідно підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, як суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для отримання податкової знижки платник податків має понести витрати протягом звітного податкового року на користь закладів освіти та сума витрат не може перевищувати розміру доходу, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПК України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Пунктом 166.4 статті 166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки.

Згідно пунктом 166.4 статті 166 ПК України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.

Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Пунктами 179.1, 179.5 статті 179 ПК України установлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 179.8 статті 179 ПК України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

За приписами пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Як було встановлено судом вище та не заперечувалось відповідачем по справі, позивач протягом звітного року (2017) здійснила витрати, а саме сплатила за навчання своєї доньки ОСОБА_2 у Вищому навчальному закладі України «Донецький національний медичний університет» за договором про навчання від 13 серпня 2015 року за №к/с-11-2015 у загальній сумі 16000 грн., згідно квитанції №0.0.930169654.1 від 31 грудня 2017 року та №0.0.846011887.1 від 11 вересня 2017 року.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій у рядку 14 Розділу V «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» відображено загальну суму фактично здійснених протягом звітного (податкового) року витрат у граничних розмірах, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до ст. 166 розділу ІV Податкового кодексу України, та у рядку 17 цього Розділу визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у з використанням права на податкову знижку, в розмірі 2880,00 грн. Цю ж суму позивачем зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету.

З огляду на те, що позивач згідно заявлених позовних вимог просить зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сплатити на користь позивача податкову знижку на її картковий рахунок, то враховуючи встановлені обставини у справі стосовно наявності у позивача податкового боргу, а такожнаведені вище приписи пункту 43.2 статті 43 ПК України, суд призодить до висновку, що такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити стосовно посилань позивача на норми пункту 9-4Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якими на момент спірних правовідносин визначалось, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Так, наведена правова норма визначає, що недоїмка яка виникла у платників єдиного внеску які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Тобто, в розглядуваному випадку необхідно керуватися нормами Податкового кодексу України для списання безнадійного податкового боргу.

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України визначено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року за №577.

Пункт 4 наведеного Порядку визначає, що з метою списання безнадійного податкового збору платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, заява позивача до відповідача з приводу списання безнадійного податкового боргу (арк. справи 17) не була оформлена у відповідності до вимог наведеного Порядку, оскільки не містила суми податків та зборів, що підлягають списанню, внаслідок чого рішення про списання безнадійного податкового боргу відповідачем не складалось, що, у свою чергу, виключає можливість судом перевірити обґрунтованість дій відповідача при розгляді його заяви внаслідок не дотримання цього Порядку самим позивачем при написанні заяви. Разом із цим, матеріали адміністративної справи не містять інших заяв позивача до відповідача з приводу списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області стосовно самостійного нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках та у січні 2017 року протиправними, зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області скасувати нарахування зобов`язань зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2015-2016 роках та у січні 2017 року, зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сплатити на користь позивача податкову знижку на її картковий рахунок, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відсутні.

На підставі положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення складено та підписано 31 березня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко