Рішення № 88498437, 23.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 р. Справа№200/1739/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Поковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,відповідно до якого просила суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.01.2020 № 3619 про відмову в призначенні позивачу пенсії по інвалідності згідно ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 23.07.1980 по 08.06.1982 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу; з 11.02.1986 по 11.10.1991 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу; з 13.05.1996 по 11.11.1996 в Совхозі «Селидівський» та зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути її заяву від 23.12.2019 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні за її позовом.

З 20.11.2019 позивачу встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням довічно (довідка МСЕК 12ААБ №585602).

23.12.2019 позивач звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

09.01.2020 відповідчем прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за її заявою від 23.12.2019 №3619, внаслідок неврахування періодів роботи:

- з 23.07.1980 по 08.06.1982 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу у зв`язку з тим, що відбиток печатки підприємства нечіткий та назва підприємства не зчитується з печатки;

- з 11.02.1986 по 11.10.1991 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу у зв`язку з тим, що немає дати наказу про прийом на роботу;

- з 13.05.1996 по 11.11.1996 в Совхозі «Селидівський» у зв`язку з тим, що немає дати та номеру наказу про звільнення.

Вищевказані періоди роботи не враховані відповідачем у зв`язку з невідповідністю «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Вказані дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують її пенсійні права.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 17 березня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 березня 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

17 березня 2020 року судове засідання відкладено на 23 березня 2020 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Позивач є інвалідом 3 групи за станом здоров`я з 15.11.2019 безстроково, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12 ААБ №585602 від 20.11.2019.

23.12.2019 позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 3619 від 09.01.2020 року позивачу відмовлено в призначенні позивачу пенсії за заявою від 23.12.2019 № 3619, причиною відмови є відсутність необхідного страхового стажу внаслідок неврахування періодів роботи:

- з 23.07.1980 по 08.06.1982 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу у зв`язку з тим, що відбиток печатки підприємства нечіткий та назва підприємства не зчитується з печатки;

- з 11.02.1986 по 11.10.1991 в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу у зв`язку з тим, що немає дати прийому наказу про прийом на роботу;

- з 13.05.1996 по 11.11.1996 в Совхозі «Селидівський» у зв`язку з тим, що немає дати та номеру наказу про звільнення.

Вищевказані записи не були прийняті відповідачем у зв`язку з невідповідністю «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що згідно наданої Позивачем трудової книжки НОМЕР_3 на сторінках 2-3 є запис про період роботи з 23.07.1980 року по 08.06.1982 рік в Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу, але відбиток печатки підприємства не чіткий та назва підприємства не зчитується з печаті; на сторінках 4-5 є запис про період роботи на Красноармійській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу, але немає дати наказу про прийом на роботу; на сторінках 8-9 є запис про період роботи з 13.05.1996 року по 11.11.1996 рік на Совхозі «Селидовський», але немає дати та номеру наказу про звільнення.

На думку відповідача, вищевказані записи не відповідають «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідач зазначає, що згідно пункту 4.2 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За розрахунками відповідача страховий стаж позивача складає 13 років 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії по інвалідності згідно статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_4 від 15 серпня 1980 року.

Відтак, спірний період роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці, зокрема:

-№ 2 від 23.07.1980 року, на підставі наказу №93к від 23.07.1980 року, зарахована кравчинею в/о 3 розряду на Красноармійську фабрику індивідуального пошиття та ремонту одягу;

-№ 3 від 08.06.1982 року, на підставі наказу №72квід 10.06.1982 року, звільнена за власним бажанням по ст. 38 КЗПП УССР;

-№ 6 від 11.02.1986 року, на підставі наказу №36-к, прийнята кравчинею в/од5 розряду на Красноармійську фабрику індивідуального пошиття та ремонту одягу;

-№7 від 11.10.1991 року, на підставі наказу №253к від 11.10.1991 року, звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

-№ 13 від 13.05.1996 року, на підставі наказу №53-к від 15.05.1996, прийнята а сезонним робітником до Совхозу «Селидівський»;

-№15 від 11.11.1996 року, звільнена по закінченню сільсько-господарських робіт, номер та дата наказу відсутні.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини в частині не зарахування спірного періоду до страхового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 9 Закону України№1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:пенсія за віком; пенсія по інвалідності;пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону України№1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України№1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України№1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III групвід 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України№1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення

(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності

(невідповідності).

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов`язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, відповідачем в порушення зазначених норм Порядку, одразу було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 09.01.2020 року № 3619 про відмову в призначенні пенсії позивачу, з огляд у на що воно підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено повноваження органів пенсійного фонду вимагати від установ, підприємств та організацій документи, видані ними для призначення пенсії особам та перевіряти достовірність та обґрунтованість таких документів.

Суд встановив, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці та наданих довідках, а лише частково взяв інформацію з індивідуальних відомостей про застраховану особу за окремі роки, не аналізуючи її.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої

Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-У

14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch – United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають її разовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltaz and Others v. Germany» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v/ Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Однак, однією з підстав для призначення пенсії по інвалідності є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду в постанові по справі №307/541/17 від 19.12.2019.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження стажу роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, тому є протиправним. з приводу чого, вимога про скасування цього рішення є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, підлягає задоволенню як похідна, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 23.12.2019 року № 3619 про призначення пенсії відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Однак, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.

Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) про визнання дій протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.01.2020 № 3619 про відмову в призначенні позивачу пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) згідно ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області(85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) від 23.12.2019 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Вступну та резолютивну частини складено та підписано 23 березня 2020 року

Повний текст рішення складено та підписано 30 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко