Рішення № 88498347, 23.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/1583/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Білчик Олександра Юлійовича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 березня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 31 березня 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника Білчик Олександра Юлійовича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення - рішення від 26.04.2017 року за № 1368015-1305, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в розмірі - 55015, 83 грн.; податкове повідомлення - рішення від 26.04.2017 року за № 1368016-1305 відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в розмірі - 86430,79 грн.; нарахування пені в розмірі - 44918,02 грн., яка виникла за несвоєчасну сплату по вищевказаним рішенням; 2) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05 листопада 2019 року позивачем отримано відповідь від Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до якої за позивачем обліковується борг у сумі 186364,64 грн. в частині плати за землю, а саме: податкового повідомлення-рішення від 26.04.2017 р. за № 1368015-1305, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в розмірі - 55015,83 грн; податкового повідомлення-рішення від 26.04.2017 р. за № 1368016-1305, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в розмірі - 86430,79 грн.; пені в розмірі - 44918,02 грн., яка виникла за несвоєчасну сплату по вищевказаним рішенням. Зазначає, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та ним отримано свідоцтво платника єдиного податку. Зміст вказаного свідоцтва свідчить про те, що позивач є платником єдиного податку. Одним із видів господарської діяльності позивача, який вказаний у свідоцтві платника єдиного податку є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Звертає увагу, що з огляду на національне законодавство та міжнародну практику Європейського?суду?з?прав?людини, вимога до позивача про повторну сплату земельного податку, який вже був включений в єдиний податок та сплачується останнім не відповідає критерію «пропорційності», позаяк при цьому не дотримується справедлива рівновага між інтересами держави та інтересами фізичної особи, громадянина. Зазначає, що земельні ділянки, по яким прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення ніколи не були сформовані та по ним не проводилась державна реєстрація, кадастрові номера на земельні ділянки під нерухомими майном позивача не присвоювались. Тобто, вищевказані ділянки ніколи не набували ознак права.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду), їх частину у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок. Зазначає, що згідно норм чинного законодавства, умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Звертає увагу, що позивачем як платником єдиного податку у свою чергу не було доведено того, що ним отриманий оподаткований дохід від використання земельної ділянки. Таким чином, вважає, що позивач не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об`єктом оподаткування, не використовується позивачем для провадження господарської діяльності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежила будівля цеху захисних покриттів (літ. Ц) площею 619,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана нерухомість придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2003 року № 4501, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 4501.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2 від 28 травня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 20%, 2 група; місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 ; види господарської діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, допоміжне обслуговування наземного транспорту.

22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС у м. Києві із запитом про надання інформації по податку на майно, в частині плати за землю з фізичних осіб.

05 листопада 2019 року позивачем отримано відповідь від Головного управління ДПС у м. Києві за № 6624/в/261533-13-14, відповідно до якої за позивачем обліковується борг у сумі 186 364,64 грн., що виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань по податку на майно, в частині плати за землю з фізичних осіб по податкових повідомленнях - рішеннях від 26.04.2017 р. № 1368015-1305 на суму - 55015,83 грн., № 1368016-1305 на суму - 86 430,79 грн., та пені - 44 918, 02 грн., яка виникла через несвоєчасну сплату.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до приписів п.21.1.1 ст.21 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

П.21.1.2 -21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

П.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп.14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.74).

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (пп.269.1.1); землекористувачі (пп.269.1.2).

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

П. 271.1 ст. 271 ПК України передбачає, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст.274 ПК України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що вона здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема є платником єдиного податку, а належна їй на праві приватної власності нежитлова будівля використовується у господарській діяльності, що є підставою для звільнення її від обов`язку сплати земельного податку у силу вимог ст. 297 ПК України.

П. 269.2 ст. 269 ПК України передбачає, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно з пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку про те, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ч. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 826/27202/15, від 13 червня 2018 року у справі № 826/14615/16, від 15 лютого 2019 року у справі № 826/9948/16, і відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, належне позивачу нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, використовуються нею як фізичною особою-підприємцем для здійснення господарської діяльності.

У межах даних правовідносин спірним є питання застосування положень пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України щодо звільнення позивача від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Суд звертає увагу, що умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Необхідно розмежовувати поняття «використання в господарській діяльності нежитлового приміщення», та «використання в господарській діяльності земельної ділянки». В матеріалах справи відсутні докази використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Отже, позивач є платником земельного податку у розумінні податкового законодавства.

При вирішенні питання щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов`язання та сам розрахунок податку.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України).

П.286.1 ст.286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог ст.15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

З системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку про те, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Ст.18 вказаного Закону передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до приписів ст.15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з п. 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або відповідно до приписів ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

П. 3 Рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів» від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями (далі - Рішення), зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки, а згідно п. 4 цього Рішення, органам державної фіскальної служби рекомендовано при адмініструванні плати за землю в м. Києві використовувати інформацію (дані) з міського земельного кадастру.

Також відповідно до абз. 2 та абз. 3 п.п. 11.2 п. 11 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням, довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок надаються на підставі даних Державного земельного кадастру або міського земельного кадастру.

Основними завданнями департаменту, згідно з п. 2.3 вказаного Положення, серед іншого є і ведення міського земельного кадастру, відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою.

Дані про земельні ділянки вносяться до міського земельного кадастру Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі звітів про визначення меж земельних ділянок, які фактично використовуються, або документації із землеустрою.

Витягом з бази даних ПК "Кадастр" станом на 30 січня 2017 року підтверджується, що загальна площа земельних ділянок, які обліковуються за ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 складає: 0,1378 га кадастровий номер 62:068:0141, економіко-планувальна зона - № 508, базова вартість 1-го кв.м. становить 734,51 грн/кв.м.; 0,0877 га кадастровий номер 62:068:0192, економіко-планувальна зона - № 508, базова вартість 1-го кв.м. становить 734,51 грн/кв.м.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 14 березня 2017 року № 05707/4512 нормативна грошова оцінка земельних ділянок: площею 1378,30 кв.м. на АДРЕСА_3 (обліковий код ділянки 62:068:0141) складає 2881026,30 грн.; площею 877,33 кв.м. на АДРЕСА_3 (обліковий код ділянки 62:068:0166) складає 1833861,13 грн.

Згідно з п. 5.4 Положення «Про плату за землю в місті Києві» плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Розрахунок земельного податку, нарахованого позивачу, здійснено за такою формулою: податкове повідомлення-рішення № 1368016-1305 - 2881026,30 грн. х 1 х 3% = 86430,79 грн. де 2881026,30 грн. - нормативна грошова оцінка ділянки на 2017 р.; 1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (ст. 289, п. 9 підрозділу 6 розділу XX "Перехідні положення" ПК України), 3% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.4. Положення; податкове повідомлення-рішення № 1368015-1305 - 1833861,13 грн. х 1 х 3% = 55015,83 грн. де 1833861,13 грн. - нормативна грошова оцінка ділянки на 2017 р.; 1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (ст. 289, п. 9 підрозділу 6 розділу XX "Перехідні положення" ПК України), 3% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.4. Положення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач обчислив суму податкового зобов`язання позивача по земельному податку за 2017 рік на підставі офіційних відомостей про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, а саме: витягом з бази даних ПК «Кадастр», що спростовує доводи позивача в цій частині.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 807/422/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік шляхом винесення спірних податкових повідомлень - рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Білчик Олександра Юлійовича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець