Рішення № 88498065, 31.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року Справа № 160/2675/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» (пр-т Поштовий, буд. 1, оф. 431, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 40032310) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Позовна заява обґрунтована тим, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. 10.12.2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити, чи необхідно включати до бази оподаткування платника податку ПДВ суму відшкодування вартості майна, переданого в оренду, яка отримана платником податку у зв`язку з невиконанням контрагентом договірних зобов`язань за рішенням суду як майнова міра відповідальності. Відповідачем надано індивідуальну податкову консультацію від 19.02.2020 року №684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, в якій зазначено, що грошові кошти, присуджені позивачу за рішенням суду в якості відшкодування вартості неповернутого в строк орендованого майна в розмірі 67416856,65 грн. є компенсацією вартості такого майна і повинні бути включені до бази оподаткування ПДВ. Вказану податкову консультацію позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що відповідачем було проігноровано преюдиційні висновки Верховного Суду у справі № 904/3315/18 щодо правової природи присудженого позивачу грошового відшкодування, відповідно до яких вказане відшкодування не пов`язане із переходом права власності на неповернуте вчасно з оренди майно від орендодавця до орендаря, а пов`язано виключно із фактом порушення однією стороною свого договірного зобов`язання, - за що статтею 193 Господарського кодексу України чітко встановлено застосування відповідальності у вигляді господарських санкцій, одним з різновидів яких і є відшкодування, погоджене саме в такому формулюванні на вільний розсуд сторонами Договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року в пункті 5.9.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

30.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що з тексту постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18, на підставі якої позивач отримав право на отримання грошового відшкодування у сумі 67416856,65 грн., відповідач встановив, що вказану суму грошових коштів за неповернені двигуни визначено як компенсацію вартості таких неповернених двигунів та виділено її окремо від суми неустойки та штрафу, яка застосовуються за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 розділу V Податкового кодексу України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

24.03.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, враховуючи докази, наявні у матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

31.03.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40032310) зареєстроване як юридична особа 25.09.2015 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» взято 25.09.2015 року Державною податковою службою на облік як платник податку та має індивідуальний податковий номер 400323104829.

10.12.2019 року позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації, в якій просив роз`яснити:

1. Чи включаються до договірної (контрактної) вартості суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

2. Чи є компенсацією вартості майна передача будь-якої суми коштів, у вигляді майнової міри відповідальності, передбаченої в укладеному між сторонами Договорі оренди майна, переданих Орендодавцеві майна, якщо в результаті такої передачі право власності на майно не переходить до Орендаря.

3. Чи необхідно включати до бази оподаткування ПДВ грошову суму в розмірі 67416856,65 грн. присуджену до стягнення постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року.

19.02.2020 року відповідачем надано позивачу індивідуальну податкову консультацію №684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, в якій зазначено наступне:

«Щодо питання 1.

З огляду на норми пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Щодо питання 2, 3.

Виходячи із аналізу норм ПКУ, ЦКУ і ГКУ, тексту судового рішення, доданого до звернення, опису питання і фактичних обставин, грошові кошти (у тому числі, грошові кошти, присуджені до стягнених на. підставі рішення суду), що надходять платнику ПДВ як компенсація вартості неповернутого іншою стороною договірних зобов`язань майна (у тому числі двигунів) включаються до бази оподаткування ПДВ».

Не погодившись із наданою індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п. п. 14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПК України).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Предметом звернення позивача до відповідача за наданням індивідуальної податкової консультації стало питання необхідності включення до бази оподаткування ПДВ суми грошового відшкодування в розмірі 67416856,65 грн., отриманої позивачем на підставі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.10.2019 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 904/3315/18, якою залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 року у справі № 904/3315/18 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 67416856,65 грн. вартості неповернутих двигунів за договором оренди майна № 912 від 01.11.2016 року.

Таке стягнення здійснено на підставі пункту 5.9 договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року в редакції із змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30.12.2016 року, в якому сторони погодили, що розмір відшкодування за втрачений, знищений, згорілий, зіпсований – не придатний для подальшого використання за призначенням, не повернутий, повернутий із порушенням строків повернення, вказаних у пункті 2.4 договору за один двигун становить 170000 доларів США без ПДВ.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 встановлено, що у пункті 5.9 договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року сторонами передбачено ряд випадків, недотримання яких зі сторони орендаря має наслідком виникнення у орендодавця права на стягнення вартості двигунів, які є предметом договору оренди, серед яких – неповернення, повернення двигунів з порушенням строків повернення (п. 78).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 встановлено, що факт порушення орендарем умов Договору в частині своєчасного повернення майна є преюдиційним, оскільки цей факт встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 року у справі № 904/8521/17 та залишений без змін за результатом його перегляду в касаційному порядку (п. 90, 91, 93).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України).

Відповідно до п. 94 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18, з урахуванням встановленого факту порушення орендарем договірного зобов`язання щодо повернення орендованого майна у ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» як орендодавця майна існує передбачене умовами пункту 5.9 Договору право на відшкодування вартості двигунів.

Нормативне обґрунтування вказаного висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в п. 74 постанови від 24.10.2019 року, зокрема, наведені посилання на положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/19 встановлено, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15).

Суд констатує, що встановлення в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 факту порушення орендарем умов укладеного із позивачем договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року в частині своєчасного повернення майна з оренди; а також встановлення факту необхідності застосування до цих господарських правовідносин, зокрема, положень статті 193 Господарського кодексу України, свідчать в рамках цієї адміністративної справи про те, що преюдиційно встановленим Верховним Судом в постанові від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 є факт того, що присуджене до стягнення на користь позивача грошове відшкодування за пунктом п. 5.9 договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року є господарською санкцією за неналежне виконання договірних зобов`язань та жодним чином не спростовує зобов`язання орендаря повернути орендодавцю (Позивачу) в порядку визначеному умовами договору майно передане в оренду (двигуни внутрішнього згоряння) та не свідчить про перехід права власності на майно (двигуни внутрішнього згоряння) до орендаря.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд бере до уваги преюдиційно встановлений факт належності грошового відшкодування в розмірі 67416856, 65 грн., присудженого позивачеві судовим рішенням, до господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, а також бере до уваги положення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, та констатує, що вказане грошове відшкодування не повинно включатись до складу договірної (контрактної) вартості при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість.

На підтвердження вказаного висновку свідчить також зміст положень ст. 187 ПК України, зокрема, п. 187.1, відповідно до якого податкові зобов`язання з ПДВ при постачанні товарів/послуг виникають на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, положення п. 187.1 ст. 187 ПК України дозволяють суду зробити висновок про те, що виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість безпосередньо пов`язане із операцією постачання товарів/послуг.

Відповідно до п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З преюдиційно встановлених обставин в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/19 видно, що присуджені грошові кошти у сумі 67416856,65 грн. не отримуються позивачем як оплата за передачу права на розпорядження належними йому двигунами, оскільки отримуються як господарська санкція за неналежне виконання договірних зобов`язань від орендаря за договором № 912 від 01.11.2016 року в порядку, передбаченому статтею 193 Господарського кодексу України.

З огляду на такі обставини, жодної операції з постачання не відбувається та податкові зобов`язання не виникають.

З аналізу постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 видно, що жодним з положень цього судового рішення не спростовується обов`язок орендаря виконати зобов`язання встановленні договором оренди майна № 912 від 01.11.2016 року та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 у справі № 904/8521/17 щодо повернення в натурі позивачу двигунів з оренди, незалежно від застосування господарських санкцій. Зазначене прямо передбачено ч. 3 ст. 193 Господарського кодексу України. При цьому сам факт повернення майна орендодавцю в майбутньому жодним чином не впливатиме на правову природу відповідного відшкодування, як господарської санкції та відсутності факту переходу права власності на майно від орендодавця до орендаря.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що грошове відшкодування, присуджене позивачеві в сумі 67416856,65 грн., не є оплатою вартості товару в рамках господарської операції з постачання, і не може вважатись компенсацією вартості майна, переданого в оренду, обов`язок щодо фізичного повернення якого позивачеві недобросовісним орендарем підтверджений постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18, і відтак, вказане грошове відшкодування не повинно включатись до бази оподаткування ПДВ відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Щодо висновку відповідача в індивідуальній податковій консультації від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК про те, що грошове відшкодування, присуджене позивачу в розмірі 67416856,65 грн., є компенсацією вартості неповернутого з оренди майна, а не господарською (штрафною) санкцією, оскільки таке відшкодування виділене в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 окремо від суми неустойки та штрафу, суд зазначає наступне.

Аналіз постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 904/3315/18 дозволяє суду констатувати, що на користь позивача цим судовим рішенням присуджено стягнення грошового відшкодування вартості неповернутих з оренди двигунів відповідно до пункту 5.9. договору в сумі 67416856,65 грн.; неустойку за несвоєчасне повернення орендованих двигунів після припинення дії договору оренди на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України в сумі 24949022,17 грн.; та штраф за несвоєчасне надання двигуна для проведення технічного обслуговування або робіт по забезпеченню безперебійної роботи двигунів за пунктом 3.9. Договору в сумі 1429680,00 грн.

Задовольнивши вказані позовні вимоги ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» у справі № 904/3315/18 на підставі доводів касаційної скарги, перелічених в пункті 62 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 року, Верховний Суд підтвердив правову природу зазначених господарських санкцій та підтвердив право для ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» на одночасне стягнення з недобросовісного орендаря за договором відшкодування (штрафу) за порушення строку повернення майна з оренди за пунктом 5.9. договору та неустойки, що визначено ст. 785 Цивільного кодексу України, а також підтвердив право на стягнення штрафу за інше порушення договірного зобов`язання, визначеного в пункті 3.9. договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року.

Таким чином, суд зазначає, що у зв`язку з неналежним дослідженням відповідачем преюдиційних висновків та повного змісту судового рішення, на підставі якого у позивача виникло право на отримання грошового відшкодування в розмірі 67416856,65 грн., відповідачем в індивідуальній податковій консультації від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК зроблені помилкові висновки стосовно того, що грошове відшкодування, присуджене позивачу в розмірі 67416856,65 грн., є компенсацією вартості неповернутого з оренди майна, а не господарською (штрафною) санкцією.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п. п. 52.1-52.3 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При наданні неякісної та /або невідповідаючої законодавству податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє його передбаченого п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України права на одержання такої консультації, яка могла б дозволити особі застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Пунктом 53.2. ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За сукупності наведених обставин, суд робить висновок про те, що індивідуальна податкова консультація від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, надана відповідачем позивачеві, не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4204 грн. відповідно до платіжного доручення № 247 від 05.03.2020 року стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» (пр-т Поштовий, буд. 1, оф. 431, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 40032310) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.02.2020 року № 684/6/99-00-07-03-02-06/ІПК.

Зобов`язати Державну податкову службу України надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» (пр-т Поштовий, буд. 1, оф. 431, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 40032310) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. відповідно до платіжного доручення № 247 від 05.03.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський