Рішення № 88497339, 10.03.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020р. Справа № 917/1936/19

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. П. Орлика, 40а, код ЄДРПОУ 03361661)

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819)

про визнання недійсним правочину

За участю представників сторін:

від позивача - Антофій М.О., довіреність від 15.01.2020р. № 2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.10.2018р. № 3033

від відповідача - Ковтун Ю.І., довіреність від 22.04.2019р. № 10-74/6420, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.10.2018р. серія ПТ № 2354

В судовому засіданні 10.03.2020р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомив, що повний текст рішення суду буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - КП ПОР "Полтававодоканал", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 2217 від 06.11.2019р.) до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", відповідач) про визнання недійсним правочину - заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних приписам чинного законодавства України, оскільки, як вказує позивач, законодавчими актами чітко встановлено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки (у тому числі і перерахування заборгованості за рішенням суду) проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.11.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1936/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2019р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 10.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.01.2020р.

В судовому засіданні 16.01.2020р. винесено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 30.01.2020р.

В судовому засіданні 30.01.2020р. винесено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 917/1936/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.02.2020р.

В судовому засіданні 11.02.2020р. винесено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 10.03.2020р.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 13290 від 02.12.2019р.) позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначає, що згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог:

- одна з яких випливає з оплати АТ "Полтаваобленерго" за водопостачання та водовідведення на суму 43 749, 53грн.,

379,85грн. за Договором №32-8 від 01.03.2003р. за серпень 2018р.;

43 209,74грн. за Договором №42-6 від 01.02.2006р. за серпень 2018р.;

59,94грн. за Договором №44-16 від 01.07.2011р. за серпень 2018р.

- інша на суму 43 749,53грн. в оплаті заборгованості КП ПОР "Полтававодоканал" в частині пені, що виникла на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 по справі № 917/2053/17.

Відповідач зазначає, що вказані вимоги є зустрічними, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань між двома особами, КП ПОР "Полтававодоканал" та АТ "Полтаваобленерго" , де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого, є однорідними, а також за обома вимогами настав строк їх виконання. Отже, як вказує позивач , правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог АТ "Полтаваобленерго" від 17.10.2019р. № 10-75/16024 вчинений у відповідності до ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України та підлягає виконанню з боку КП ПОР "Полтававодоканал".

Також відповідач вважає безпідставним посиланням позивача при обґрунтуванні позовних вимог на приписи ч.2 ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії", ч.1 ст. 215, ст.602 Цивільного кодексу України, п.4.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.

Позивач надав відповідь на відзив (вх. № 13540 від 06.12.2019р.), в яких спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та підтверджує доводи позовної заяви.

Відповідач, в свою чергу, подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1214 від 30.01.2020р.).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (КП ПОР "Полтававодоканал") (відповідач у справі ) останнє є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і переданим в управління Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації.

АТ "Полтаваобленерго" на адресу КП ПОР "Полтававодоканал" направив заяву № 10-75/16024 від 17.10.2019 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, яку відповідач отримав 22.10.2019р. (а.с. 19).

За змістом зазначеної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, станом на 16.10.2019р. КП ПОР "Полтававодоканал" має заборгованість перед АТ "Полтаваобленерго" згідно наказу господарського суду Полтавської області по справі №917/2053/17 від 13.03.2018 на загальну суму 40 146 843,84грн. з них:

17 779 511,45грн. основного боргу за використану активну електричну енергію;

1 512 093,08грн. пені за несвоєчасну оплату електричної енергії;

16 531 889,68грн. інфляційних за активну електроенергію;

79 781,15грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії;

4 005 473,26грн. 3% річних за активну електроенергію;

18 312,36грн. 3% річних за перетоки реактивної електроенергії;

219 782,86грн. судового збору.

АТ "Полтаваобленерго" має заборгованість перед КП ПОР "Полтававодоканал" на загальну суму 43 749,53грн. Дана заборгованість виникла на підставі укладених договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, а саме:

379,85грн. за Договором 32-8 від 01,03.2003р. за серпень 2018 року;

43 209,74грн. за Договором №42-6 від 01.02.2006р. за серпень 2018 року;

159,94грн. за Договором №44-16 від 01.07.2011р. за серпень 2018 року.

У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог АТ "Полтаваобленерго", з посиланням на приписи ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, повідомило КП ПОР "Полтававодоканал" про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме :

1) зобов`язання КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" на суму 43 749,53грн. у частині оплати пені, що виникло на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. по справі № 917/2053/17. Всього - 43 749,53грн.

2) зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП ПОР "Полтававодоканал" на суму 43 749,53грн., що виникла на підставі укладених договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, а саме:

379,85грн. за Договором №32-8 від 01.03.2003р. за серпень 2018 р.;

43 209,74грн. за Договором №42-6 від 01.02.2006р. за серпень 2018 р.;

159,94грн. за Договором №44-16 від 01.07.2011р. за серпень 2018 р..

Всього - 43 749,53грн.

Всього припиняються зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП ПОР "Полтававодоканал" на суму 43 749,53грн. на підставі укладених Договорів №32-8 від 01.03.2003р., №42-6 від 01.02.2006р., № 44-16 від 01.07.2011р. про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення за серпень 2018р. та припиняються зобов"язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП ПОР "Полтававодоканал" на суму 43 749,53грн. в частині оплати пені, що виникло на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. по справі № 917/2053/17.

Не погоджуючись з заявою ПАТ "Полтаваобленерго" КП ПОР "Полтававодоканал" звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину - заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем виникли зустрічні однорідні зобов`язання, а саме :

- зобов"язання, яке випливає з оплати за водопостачання та водовідведення на суму 43 749,53грн. за серпень 2018 року згідно:

договору № 42-6 від 01.02.2006р. на суму 43 209,74 грн. (рахунок № 899-08 від 21.08.2018р.) (а.с. 24-28);

договору № 44-16 від 01.07.2011р. на суму 159,94 грн. (рахунок № 2951-08 від 20.08.2018р.) (а.с. 29-31);

договору № 32-8 від 01.03.2003р. на суму 379,85 грн. (рахунок № 2220-08 від 17.08.2018 р.) (а.с. 32-35), за умовами яких позивач зобов"язався надавати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідачу, а останній зобов"язався сплачувати за надані послуги на умовах, які визначені вказаними угодами;

- зобов"язання на суму 43 749,53грн. у частині оплати пені згідно рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17, яким присуджено до стягнення з КП ПОР "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 17 779 511,45грн. основного боргу за використану активну електричну енергію; 1 900 196,74грн. пені за несвоєчасну оплату електричної енергії; 16 531 889,68грн. інфляційних за активну електроенергію; 79 781,15грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії; 4 005 473,26грн. 3% річних за активну електроенергію; 18 312,36грн. 3% річних за перетоки реактивної електроенергії; 219 782,86грн. судового збору (а.с. 20-23).

Позивач зазначає, що в заяві № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач зазначив про зарахування зобов`язань позивача зі сплати пені за наказом господарського суду по справі № 917/2053/17, виданого на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17.

При цьому, як вказує позивач, відповідач не врахував, що ч.2 ст. 15-1 та ч. 8 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 6 Правил користування електричною енергією чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 6 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України", кошти, що надходять за спожиту електричну енергію на підставі визнаної претензії або за рішенням господарського суду, зараховуються енергопостачальнику виключно на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Кошти, отримані енергопостачальником у рахунок відшкодування завданих йому збитків, та суми пені зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

Отже, як вказує позивач, законодавцем зроблено виключення щодо зарахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання коштів за спожиту електричну енергію, які надходять на підставі рішення господарського суду, лише в частині відшкодування завданих збитків та пені, які зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

Зазначеними положеннями спеціальних норм регулювання правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки (в том у числі і перерахування коштів за рішенням суду) проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, після чого кошти розподіляються між іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України, і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

05.09.2018р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 709 "Про затвердження вимог до уповноваженого банку ринку електричної енергії" (далі - Постанова № 709). Пунктом 3 зазначеної Постанови № 709 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. До даного переліку включено і постанову Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України" (пункт 1 Переліку).

Відповідно ж до пункту 4 Постанови № 709, вона набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 3, який набирає чинності з 1 липня 2019 р.

Отже з 1 липня 2019 року постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України" втратила чинність. Як зазначалось вище, саме цим нормативним актом уряду визначались умови зарахування коштів, що надходять за спожиту електричну енергію, у тому числі, і щодо того, що кошти, отримані енергопостачальником у рахунок відшкодування завданих йому збитків, та суми пені зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

Таким чином, як стверджує позивач, на теперішній час відсутні умови щодо зарахування будь-яких коштів, у тому числі, пені та завданих збитків на поточний рахунок енергопостачальника. Всі кошти, які надходять від споживачів електричної енергії направляються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Також позивач зауважує, що за приписами п. 2 т. 75 Законом України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII від 13.04.2017р. покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Згідно ч. 8 ст. 75 зазначеного Закону у разі перерахування коштів за електричну енергію та послуги на інші рахунки, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, у випадках, визначених цією статтею, отримувачі повинні повернути ці кошти у триденний строк з моменту їх отримання.

Крім цього, відповідно до п. 4.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р.), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами, оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Згідно п. 4.6. Правил № 312 у разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок електропостачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою у триденний строк з моменту їх отримання або від дня отримання від споживача інформації щодо банківських реквізитів споживача.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначив, що законодавчими актами (як тими, що діяли, так і тими, що діють у теперішній час) чітко встановлено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки (в том у числі і перерахування коштів за рішенням суду) проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Приписами ст. 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Отже вчинений АТ "Полтаваобленерго" правочин - заява № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, на думку позивача, суперечить приписам чинного законодавства України та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

За приписами ст.602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що в межах даної справи розглядається зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких випливає з зобов"язання АТ "Полтаваобленерго" оплати за водопостачання та водовідведення на загальну суму 43 749,53 грн. за серпень 2018р. згідно договору № 42-6 від 01.02.2006р. на суму 43 209,74 грн. (рахунок № 899-08 від 21.08.2018р.), договору № 44-16 від 01.07.2011р. року на суму 159,94 грн. (рахунок № 2951-08 від 20.08.2018р.); договору № 32-8 від 01.03.2003р. на суму 379,85 грн. (рахунок № 2220-08 від 17.08.2018 р.), а інша - із зобов"язань КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" зі сплати частини пені в сумі 43 749,53 грн. за несвоєчасну оплату електричної енергії на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17, згідно якого присуджено до стягнення з КП ПОР "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 17 779 511,45грн. основного боргу за використану активну електричну енергію; 1 900 196,74грн. пені за несвоєчасну оплату електричної енергії; 16 531 889,68грн. інфляційних за активну електроенергію; 79 781,15грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії; 4 005 473,26грн. 3% річних за активну електроенергію; 18 312,36грн. 3% річних за перетоки реактивної електроенергії; 219 782,86грн. судового збору.

Отже, вимоги сторін згідно оскаржуваного правочину є зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Крім того, ст. 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Системний аналіз положень статей 6, 12, 13, 602 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що свобода сторін в укладенні договору про зарахування зустрічних позовних вимог може бути обмежена у випадках, передбачених законом. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №925/965/16).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом заяви АТ "Полтаваобленерго" заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог припиняються зобов`язання КП ПОР "Полтававодоканал" перед ПАТ "Полтаваобленерго" зі сплати пені за несвоєчасну оплату електричної енергії в сумі 43 749,53 грн. згідно наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. № 917/2053/17, виданого на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що заборгованість КП ПОР "Полтававодоканал" перед ПАТ "Полтаваобленерго" щодо 43 749,53 грн. пені за несвоєчасну оплату електричної енергії, що виникла на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17 та наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. № 917/2053/17, що є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог, підпадає під дію Закону України "Про ринок електричної енергії" (чинний на момент вчинення спірного правочину).

Згідно преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно п. 96 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Суд встановив, що згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 р. №1442 Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (ПАТ "Полтаваобленерго") (код ЄДРПОУ 00131819) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності відповідно до додатка (п. 1 Постанови).

Разом з цим, зазначеною постановою анулювало ПАТ "Полтаваобленерго" ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 21 серпня 1996 року № 42, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17 вересня (п. 2 Постанови).

Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 р. №1442 набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019р.

Отже, з 01.01.2019 року ПАТ "Полтаваобленерго" є оператором системи розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило найменування на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а також змінило тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Заборгованість КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" згідно рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. по справі № 917/2053/17 та на виконання якого видано наказ господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. № 917/2053/17, виникла на підставі Договору № 94 про постачання електричної енергії від 11.11.2004р. за яким КП ПОР "Полтававодоканал" є споживачем електричної енергії.

Отже, КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" є учасниками ринку електричної енергії, а тому на їх правовідносини розповсюджуються приписи Закону України "Про ринок електричної енергії".

За приписами ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Отже, законодавець чітко визначає, що оплата за спожиту електричну енергію здійснюється виключно грошовими коштами.

На думку суду, зазначеними положеннями спеціальних норм регулювання правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки (в том у числі і перерахування коштів за рішенням суду) проводяться виключно грошовими коштами відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

Проте, вчинення АТ "Полтаваобленерго" заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019р. про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить приписам чинного законодавства України, а саме ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Посилання позивача на норми Закону України "Про електроенергетику", п. 6 Положення про проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000р. № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України" не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що на момент вчинення спірного правочину зазначені нормативно-правові акти втратили чинність.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що вчинене ПАТ "Полтаваобленерго" зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою АТ "Полтаваобленерго" № 10-75/16024 від 17.10.2019р. суперечить приписам ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 602 ЦК України та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

При цьому, судом прийнято до уваги приписи ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, таких як верховенство права, диспозитивність, пропорційність, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним правочин - заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" № 10-75/16024 від 17.10.2019 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. П. Орлика, 40а, код ЄДРПОУ 03361661) 1 921,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.03.2020р.

Суддя О.О. Ореховська