Рішення № 88497105, 25.03.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/144/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 245 344 грн. 17 коп.,

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 245 344 грн. 17 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу.

Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 10.03.2020 року.

10 березня 2020 року від Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської надійшов відзив на позовну заяву; просять в частині стягнення основного боргу провадження закрити із підстав його сплати, а розмір нарахованої неустойки у формі пені зменшити на 99 відсотків.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року розгляд справи відкладено на 25.03.2020 року.

10 березня 2020 року позивачем подано до суду заяву про часткове закриття провадження та повернення судового збору у справі №918/144/20, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що заборгованість відповідачем погашена в сумі 233 826,73 грн. Відтак, позивач просить суд закрити провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 233 826,73 грн. основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору, та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач просить суд повернути судовий збір у зв`язку з закриттям провадження в частині відповідних вимог.

16 березня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що позивач заперечує щодо клопотання представника відповідача про зменшення пені на 99%.

У судове засідання 25.03.2020 року представник позивача не з`явився. Однак, 25.03.2020 року на електронну адресу суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідач не з`явився. Однак, 25.03.2020 року подав через канцелярію суду клопотання зі змісту якого вбачається, що представник відповідача не заперечує проти проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 25.03.2020 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 січня 2016 року Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради Рівненської області підписана заява-приєднання №09420UOWFFET016 від 01.01.2016 року (а.с. 26) до умов договору розподілу природного газу (а.с. 9-23).

Відповідно до 1.3. договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку у встановленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.2. договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Відповідно до п. 6.3. договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

У п. 6.4. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з рахуванням раніше перерахованих коштів.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Так, за період листопад - грудень 2019 року відповідачу надано послуги з розподілу природного газу на суму 930 788,52 грн., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: №РВЯ89013190 від 30 листопада 2019 року на суму 422 570,72 грн. та №РВЯ89015884 від 31 грудня 2019 року на суму 508 217,80 грн. (а.с. 24-25).

Як зазначає позивач, що взяті відповідачем зобов`язання по оплаті не виконані, оплата за надані послуги з розподілу природного газу станом на 10.02.2020 року проведена частково на суму 696 961,79 грн.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати послуг за відповідачем утворилась заборгованість на суму 233 826,73 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

10.03.2020 року позивачем подано заяву про часткове закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою основної заборгованості на суму 233 826,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги по розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до п. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - повний договір).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач оплатив наявну заборгованість в сумі 233 826,73 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено основну заборгованість, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 233 826,73 грн. - підлягає закриттю.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є прибутковим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем позивач керуючись положеннями пункту 8.2. договору, нараховував пеню у розмірі 10 343,78 грн.

Судом перевірено наданий обрахунок пені та визнано його арифметично правильним.

10 березня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зокрема відповідач просить суд зменшити розмір неустойки у формі пені на 99%.

Вказана заява аргументована тим, що відповідач є підприємством комунальної форми власності та займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Здолбунів по встановлених тарифах, підприємство існує лише із діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в оплаювальний період, збиток підприємства станом на 31.12.2019 року становить 12,7 млн. грн.

Крім того, зазначено, що КП "Здолбунівкомуненергія" з 13.06.2017 року перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Щодо вказаних вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, арбітражний суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки позивачем заявлявся до стягнення борг за період листопад-грудень 2019 р., вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов`язання, нарахував відповідачу 10 343,78 грн. пені. Також, нараховано передбачені ч. 2 ст.625 ЦК України 3% річних.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Враховуючи, що відповідач добросовісно після порушення провадження у справі сплатив повністю заборгованість, беручи до уваги короткостроковість виникнення прострочення зобов`язання, приймаючи обґрунтування відповідача щодо зменшення розміру неустойки, взявши до уваги майновий стан відповідача, - суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 10 343,78 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 5 171,89 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 171,89 грн. слід відмовити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 173,66 грн.

Вказане нарахування визнано обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак такими що підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 171,89 грн. - пені та 1 173,66 грн. - 3% річних підлягають до задоволення.

В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 5 171,89 грн. - пені позивачу необхідно відмовити.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 233 826,73 грн. - основного боргу слід закрити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 172,76 грн.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем подано клопотання про повернення судового збору у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості.

Враховуючи подане позивачем клопотання, суд вважає за необхідне винести ухвалу про повернення судового збору в сумі 3 507,40 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 233 826,73 грн. основної заборгованості.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231-233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шкільна 40А, код ЄДРПОУ 30032555) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 03366701) - 5 171 (п`ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 89 коп. - пені, 1 173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 66 коп. - 3% річних та 172 (сто сімдесят дві) грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 5 172 грн. 89 коп. -пені.

5. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 233 826 грн. 73 коп. - основної заборгованості.

6. Повернути Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 03366701) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 507,40 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 44 від 12 лютого 2020 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №918/144/20. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 30 березня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.