Рішення № 88497088, 24.03.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 Справа № 917/72/20

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Рожко О.П., розглянув матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 201

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039

про стягнення збитків у розмірі 5000,00 грн.

ВСТАНОВИВ: 10.01.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави про стягнення 5000,00 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з діями відповідача по відхиленню тендерної пропозиції позивача, Товариство змушене було звернутися за відновленням свого порушеного права до органу оскарження і понести витрати на суму 5000,00 грн. за подання скарги. Витрати позивача на суму 5000,00 грн., за характером походження, підпадають під визначення збитків, встановленого статтею 22 Цивільного кодексу України. Отже, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми реальних збитків.

Ухвалою від 05.02.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановив сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

19.02.2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідач вказує, що твердження позивача про те, що діями відповідача йому були заподіяні матеріальні збитки в розмірі плати за подання скарги до органу оскарження, не відповідає дійсності.

Позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання від 23.03.2020р. про розгляд справи без участі позивача, в якому просить здійснювати розгляд справи без участі його представника, позов задовольнити.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України від 16.03.2020 р. №9рс-186/20, щодо особливого режиму роботи судів України на період з 16 березня по 03 квітня 2020 р. у зв`язку з карантином, в телефонному режимі, повідомив сторони про розгляд справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд встановив:

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава (надалі - Відповідач, Замовник) 18.07.2019 було оголошено про проведення процедури відкритих торгів по лоту №2 на закупівлю природного газу ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо СPV: 09120000-6, у кількості 400 000 метрів кубічних (оголошення UА-2019-07-18-000632-b).

У процедурі закупівлі по лоту №2 прийняли участь 5 учасників, у тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (надалі - Товариство, Позивач, Переможець).

Процедура закупівлі здійснювалася з урахуванням вимог частини четвертої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон).

За результатами розгляду тендерних пропозицій учасників, тендерну пропозицію ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» визнано найбільш економічно вигідною та такою, що відповідає вимогам тендерної документації.

Враховуючи вказане, протоколом №5 засідання тендерного комітету Замовника від 20.09.2019 ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» визнано переможцем процедури закупівлі за оголошенням UА-2019-07-18-000632-b по лоту №2 та повідомлено про намір укласти договір про закупівлю.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що договір про закупівлю підлягав підписанню Замовником та Переможцем, у строк, визначений Законом.

Проте, 02.10.2019 тендерним комітетом Замовника приймається рішення, оформлене протоколом №6 від 02.10.2019, про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» у зв`язку із начебто відмовою Переможця від укладення договору про закупівлю.

Наслідком відхилення тендерної пропозиції Позивача стало обрання переможцем іншого учасника, зокрема - ТОВ «ГАЗІНВЕСТ-ТРЕЙДІНГ», про що тендерним комітетом Замовника складено протокол №7 від 02.10.2019.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями Замовника по відхиленню пропозиції Товариства та визнанню переможцем ТОВ «ГАЗІНВЕСТ-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» оскаржило їх, у порядку статті 18 Закону, до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі - орган оскарження).

Рішенням органу оскарження №14227-р/пк-пз від 04.10.2019 скаргу Товариства прийнято до розгляду як таку, що подано у відповідності до Закону, у тому числі, в частині внесення плати за подання скарги.

За результатами розгляду скарги Товариства, органом оскарження встановлено неправомірність рішень Замовника по відхиленню тендерної пропозиції ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (протокол №6 від 02.10.2019) та визнанню переможцем ТОВ «ГАЗІНВЕСТ-ТРЕЙДШГ» (протокол №7 від 02.10.2019) та прийнято рішення від 22.10.2019 №15189-р/пк-пз про задоволення скарги. Замовника зобов`язано скасувати вказані рішення, оформлені протоколами №6 від 02.10.2019 та №7 від 02.10.2019.

Звертаючись із вказаною скаргою на неправомірне рішення відповідача, позивач сплатив 5000,00 грн. за подання скарги відповідно до ст.18 Закону України «Про публічні закупівлі» на підставі платіжного доручення № 2096 від 27.09.2019 року.

Позивач посилається на те, що внаслідок прийняття відповідачем означеного вище неправомірного рішення, позивачу завдана шкода у вигляді витрат, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права на загальну суму 5000,00 грн. і просить стягнути зазначені кошти з відповідача.

Отже, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми реальних збитків у розмірі 5000,00 грн., які він поніс через неправомірні дії відповідача.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним грошових витрат (шкоди) завданих неправомірними рішеннями відповідача за результатами публічних закупівель, отже, правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу стягнення заявленої позивачем суми, є позадоговірними, а тому до цих правовідносин застосовуються положення глави 82 Цивільного кодексу України.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийняте рішення, яке за результатами його оскарження визнане неправомірним відповідним рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель і відповідача було зобов`язано скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» та рішення про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗІНВЕСТ-ТРЕЙДІНГ» переможцем процедури закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі», за подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Органом оскарження є Антимонопольний комітет України.

Розмір плати визначений постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016 року «Про встановлення розміру плати за подання скарги», у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг справляється плата в розмірі 5000,00 грн.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

При цьому, Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає процедури повернення цієї плати, так як і можливості її покладання на порушника процедури закупівлі в разі задоволення вимог скаржника (по аналогії з розподілом судових витрат при прийнятті рішення).

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Звернення позивача зі скаргою до Антимонопольного комітету України, є його правом, а не обов`язком. При цьому, внесення позивачем 5 000,00 грн. в якості обов`язкового платежу до Державного бюджету України спрямоване на дотримання встановленого законом порядку подання скарги до органу оскарження. Крім того, в даному випадку, витрати на реалізацію права на оскарження процедури закупівлі понесені товариством ще до встановлення компетентним державним органом факту вчинення відповідачем неправомірних дій, а не внаслідок них.

В даному випадку позивач не був та не міг бути примушений до подання скарги на дії відповідача та сплати відповідного платежу за розгляд скарги.

Відтак, заявлені позивачем до відшкодування витрати не є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, так як понесені саме з метою реалізації свого права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, не мають обов`язкового характеру та не перебувають у причинному зв`язку з діями відповідача (аналогічної правова позиція підтримана в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2019 по справі №914/1771/18 ).

Відтак, доводи позивача про те, що сума 5 000,00 грн., сплачена ним за подання скарги до Антимонопольного комітету України не можуть бути кваліфіковані як збитки.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами що відповідачем завдано збитків позивачу, а відтак вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук