Рішення № 88496952, 30.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2020Справа № 910/17701/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Громадської організації "Центр інформації про права людини"

до комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 258 849,19 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Центр інформації про права людини" звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення 258 849,19 грн. сплачених за майно, яке позивач не використовував та не міг використовувати за призначенням через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до ч.6 ст. 762, п. 3 ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України є підставою для повернення платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

27.12.2019 до канцелярії суду позивач клопотання з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

20.01.2020 року до канцелярії суду від Громадської організації "Центр інформації про права людини" надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

20.01.2020 року до канцелярії суду від Громадської організації «Правозахисний Хаб» надійшла заява про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити ГО «Правозахисний Хаб» у справі №910/17701/19 третьої особи на стороні позивача.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 27.01.2020 року в задоволенні клопотання Громадської організації "Центр інформації про права людини" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №910/17701/19 відмовлено. В задоволенні заяви Громадської організації «Правозахисний Хаб» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відмовити.

04.02.2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

10.02.2020 року до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення.

14.02.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання в якому зазначено, що відзив відповідача на позов отриманий ним 10.02.2020 року та повідомлено, що відповідь на відзив відповідача буде поданий 17.02.2020 року.

19.02.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву відповідача.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.08.2014 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), громадською організацією «Центр інформації про права людини» (орендар) та комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1695.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011р. №34/6259, рішення конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 травня 2014р. Протокол №29 та рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2014 №169 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 4, літер А для розміщення громадської організації.

Згідно з п.2.1 договору об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 46,00 кв. м, у т. ч. підвал - 1,90 кв. м., 1 поверх - 3,40 кв. м, 2 поверх - 40,70 кв. м.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє: з 14.08.2014 по 12.08.2017 року.

В подальшому, 02.01.2018 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), громадською організацією «Центр інформації про права людини» (орендар) та комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.08.2014 № 1695) №1695-1.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 69 від 14.11.2017 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4, літер А для розміщення громадської організації.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 46 кв. м, у тому числі підвал - 1,90 кв. м., І поверх - 3,40 кв. м, ІІ поверх - 40,70 кв. м.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє: з 20 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради № 415/1280 від 21.04.2015 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року 2.243,14 грн. Орендна плата до 01.03.2018 становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року - 1.121,57 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за листопад 2017 року складає 383,53 грн на місяць.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Як зазначено позивачем, протягом дії договорів позивачем виконуються зобов`язання: сплачується орендна плата та компенсація витрат КЖСЕ за користування земельною ділянкою, здійснювалось страхування майна. За договорами в період з 2015 року по 2019 року включно, позивач сплатив відповідачу орендну плату та компенсацію витрат в розмірі 258 849,19 грн.

Проте, орендар не мав та не має можливості користуватись орендованими приміщеннями, оскільки:

По-перше, технічний стан приміщення не дозволяє їх використовувати за призначенням.

По-друге, до орендованих приміщень входить коридор та сунвузол другого поверху. Співкористувачами вказаних місць загального користування (МЗК) є громадська організація «Правозахисний Хаб» (договір оренди №2200 від 22.05.2016р.) та Федерація академічного веслування України, з цією організацією укладено договір оренди №1453 від 14.01.2014 року, продовжений в 2017 році.

Федерацією академічного веслування України ще в 2014 році здійснені демонтажні роботи в приміщенні, що є спільним для трьох користувачів: повністю демонтовані сантехнічні прилади (унітаз та умивальник), сантехнічні та каналізаційні мережі в санвузлі, демонтовані двері та дверні коробки в санвузлі та чотирьох кімнатах, демонтована підвісна стеля та електромережа в коридорі.

Проте, вказані роботи розпочаті наприкінці 2014 початку 2015р. та не закінчені до цього часу, що також унеможливлює позивачу користування орендованим майном за цільовим призначенням.

Орендар неодноразово звертався до відповідача та третьої особи щодо здійснення Федерацією академічного веслування України цих демонтажних робіт, у зв`язку з чим приміщення приведені до стану, неможливого використання. Відповідач та третя особа не тільки не зобов`язали Федерацію академічного веслування України завершити розпочаті роботи, але й продовжили договір оренди на новий строк.

Отже, через непридатний технічний стан місць загального користування, які є спільними для всіх орендарів, цими приміщеннями не можливо користуватися ні позивачеві, ні ГО «Правозахисний Хаб».

Вищезазначене, на думку позивача, свідчить про неможливість використання орендарем орендованими приміщеннями не з вини останнього, а через обставини за які він не відповідає.

Оскільки позивачем у спірний період було сплаченого грошові кошти за майно, яке позивач всупереч умов договору не використовував та не мав можливості використовувати за призначення через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до ч.6 ст. 762, п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України, на його думку, є підставою для повернення одержаних відповідачем платежів в розмірі 258 849,19 грн.

Так, відповідно до п. 2.3 договору опис технічного стану об`єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

За актом приймання-передачі об`єкта оренди від 15.08.2014 орендодавець передав, а позивач прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 46 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літер А.

У вищезазначено акті зазначено, що стан приміщення, яке передається в оренду згідно даного договору задовільний, жодних зауважень зі сторони позивача до стану приміщень не було.

Суміжними орендарями нежитлових приміщень у будинку 4 літер А на вул. Кирилівська є Федерація академічного веслування України на підставі договору оренди від 12.01.2014 року № 1453 та громадська організація "Правозахисний Хаб" на підставі договору від 20.05.2016 року №2200. Позивач разом з суміжними орендарями орендують також місця загального користування (надалі - МЗК) - коридор, санвузол тощо.

В позовній заяві позивач зазначає, що Федерація академічного веслування розпочала ремонтні роботи у місцях загального користування починаючи з 2015 року без належного на те дозволу, тривалий час здійснювала проведення демонтажних та ремонтних робіт орендованих приміщень, в тому числі місць загального користування, що унеможливлює користування МЗК з боку позивача.

Так, Федерація академічного веслування України проводила ремонтні роботи у приміщеннях загального користування, до яких нібито існують перешкоди доступу позивача, на виконання укладеного 12.01.2014 між Департаментом комунальної власності міста Києва, Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та договору оренди №1653, а саме пункту 7.2, відповідно до якого орендар зобов`язаний протягом дії договору, до передачі об`єкта оренди підприємству по акту, за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об`єкта оренди (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення).

Тобто, Федерація академічного веслування України проводила ремонтні роботи у приміщеннях загального користування, на виконання укладеного між ним, орендодавцем та балансоутримувачем договору оренди.

Крім того, в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року у справі №910/4102/17 ( за позовом громадської організації "Правозахисний ХАБ" до 1) Федерації академічного веслування; 2) Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"; 3) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом розірвання договору оренди) встановлено, що відповідач 1 вчиняв дії щодо ремонту за умови наявності достатніх правових підстав.

Також, судом враховано, що позивачем не надано жодного доказу звернення ГО "Центр інформації про права людини" безпосередньо до Федерації академічного веслування України або до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном.

З матералів справи вбачається, що 03.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом б/н з проханням надати інформацію про доцільність проведення невід`ємних поліпшень. У зв`язку з чим Будівельній лабораторії КП «Київжитлоспецексплуатація» було надано доручення щодо обстеження стану будинку №4 літер А на вул. Кирилівській (колишня назва Фрунзе).

Результати обстеження відображені у акті обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій приміщень другого поверху та частини місць загального користування нежитлового будинку №4 літер А на вул. Кирилівській від 25.09.2014 року №185/87.

Відповідно до висновків обстеження несучі та огороджувальні конструкції обстежуваних приміщень знаходяться у задовільному технічному стані по несучій здатності. Також у акті від 25.09.2014 №185/87 надано перелік рекомендованих ремонтних робіт.

Листом №155/1/13-4547 від 04.11.14 відповідач надав позивачу згоду на проведення ремонтних робіт у орендованих приміщеннях згідно з висновками та рекомендаціями Будівельної лабораторії відображеними у акті від 25.09.2014 №185/87.

Листом №б/н від 25.11.2014 року позивач просив відповідача надати довідку підприємства про балансову вартість орендованих приміщень. Зазначена довідка була надана позивачу 02.12.2014 за номером 155/1/13-4953.

Відповідно до п.7.2 договору №1695 від 14.08.2014 року позивач зобов`язаний протягом дії договору, до передачі об`єкта оренди підприємству по акту, за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об`єкта оренди (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення).

Проте, як вбачається з наявних матеріалів, позивач на виконання умов договору, маючи дозвіл на проведення ремонтних робіт рекомендованих у акті будлабораторії від 25.09.2014 №185/87 так і не розпочав ремонтні роботи у орендованих приміщеннях.

В подальшому на протязі п`яти років позивач направляв на адресу відповідача та третьої особи листи однакового змісту з проханням визнати за доцільне здійснення невід`ємних поліпшень орендованих приміщень. Зокрема листами від 17.10.2016 №17/10, 07.11.2016 №07/11.

Обов`язковою передумовою прийняття балансоутримувачем рішення про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень є обстеження фахівцями об`єкту оренди.

Проте, відповідач не мав можливості розглянути питання щодо надання інформації про доцільність здійснення поліпшень оскільки позивачем не надавався доступ до приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи комісійними актами обстеження та листами направленими та отриманими позивачем. Зокрема:

- акт обстеження від 28.10.2016 направлений позивачу листом від 04.11.2016 №155/1/13-6574, отриманий останнім 19.11.2016;

- акт обстеження від 03.08.2017 направлений позивачу листом від 10.08.2017 №155/1/13-5224, яким відповідач інформував позивача про необхідність надати доступ до об`єкту оренди для обстеження 17.08.2017 року. Згідно акту обстеження від 17.08.2017 доступу до приміщень представникам відповідача надано не було.

Тобто, вищезазначені документи свідчать про ухиляння позивача від проведення обстеження в орендованих приміщеннях.

Відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (надалі Положення №415/1280) яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, розділ 13 пункт 13.2 зазначено, що процедура надання орендарю згоди орендодавця майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна включає такі етапи: подання орендарем заяви і документів; розгляд заяви і документів орендаря; прийняття рішення про надання згоди або про відмову.

Згідно пункту 13.3 Положення №415/1280 для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна орендар подає орендодавцю заяву та такі документи:

опис поліпшень, що передбачається здійснити, і кошторис витрат на їх проведення;

інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

за наявності - приписи органів пожежного нагляду, охорони праці тощо;

довідку підприємства-балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;

завірену копію проектно-кошторисної документації;

звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Враховуючи зазначене, цілком очевидно, що для отримання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень у орендованому майні однієї заяви орендаря не достатньо, оскільки Положенням №415/1280 визначений перелік необхідних документів що додаються до такої заяви.

У пункті 13.6. Положення №415/1280 визначено, що згода на здійснення поліпшень надається протягом 30 календарних днів у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна.

У листі вказується на необхідність першочергового використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно для здійснення поліпшень, які збільшують вартість орендованого майна.

Якщо орендар у встановлений термін з урахуванням часу поштового обігу не отримав погодження на поліпшення орендованого майна від органів, зазначених у підпункті 2.1 цього Положення, згода на здійснення поліпшень вважається отриманою.

Відповідно до пункту 13.7. зазначеного положення після отримання згоди орендар складає графік виконання робіт і подає його до орендодавця та підприємства-балансоутримувача.

Аналогічна процедура отримання згоди на невід`ємні поліпшення передбачена у новій редакції положення затвердженого Рішенням від 27.092018 року №1535/5599 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року N 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва"

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачем необхідного пакету документів та графіку виконання робіт до орендодавця так і не було подано, отже твердження щодо неможливості користування орендованими приміщеннями не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому за своєю суттю є безпідставними.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.3 статті 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Проте, 17.08.2018 року до Департаменту комунальної власності м. Києва від позивача надійшло звернення вих. №17/08 від 17.08.2017 року щодо продовження договору оренди на той самий строк.

Та, як зазначено вище, договір оренди було продовжено на тих самих умовах і з тих самих підстав та без будь-яких зауважень зі сторони позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до п. 3.12 договору оренди №1695 орендар має право звернутися до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об`єкта не з вини орендаря. Аналогічно норма міститься і у договорі №1695-1 пункт 5.3.5.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Доказів того, що відповідач звертався до орендодавця з клопотанням про зменшення розміру орендної плати або про звільнення від сплати орендної плати за приміщення спільного користування, якими він не міг користуватись позивачем не подано.

Також, судом взято до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 року у справі №910/10094/18 позов задоволено, стягнуто з Громадської організації "Центр інформації про права людини" на користь комунального підприємства" Київжитлоспецексплуатація " 2968,47 грн. заборгованість з орендної плати (по договору № 1695-1 від 02.01.2018 р.) та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі №910/14278/19, яке набрало законної сили 24.02.2020 року позов задоволено частково, стягнуто з Громадської організації "Центр інформації про права людини" на користь комунального підприємства" Київжитлоспецексплуатація " 14 947,74 грн. боргу по орендній платі, 2 761,44 грн. боргу з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 1 317,59 грн. пені та 116,11 грн. - 3% річних.

Враховуючи вищенаведене вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий