Рішення № 88496887, 16.03.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 915/2097/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

(01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідент.код 20077720),

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242),

про: стягнення заборгованості у розмірі 4698074,66 грн.

Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог за вхід.№18376/19 від 02.12.2019: про стягнення заборгованості у розмірі 4360072,35 грн,-

в с т а н о в и в:

07.10.2019 Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-1401 від 09.09.2019, в якій просить суд стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” заборгованість у розмірі 4698074,66 грн, з яких: 3376392,03 грн основного боргу за переданий в жовтні 2017 року – квітні 2018 року природний газ по договору купівлі-продажу природного газу №6066/1718-КП-22 від 12.09.2017, 823401,89 грн пені нарахованої за період з 28.11.2017 по 25.10.2018, 137134,66 грн - 3% річних нарахованих за період з 28.11.2017 по 13.06.2019 та 361146,08 грн збитків від інфляції нарахованих за період з грудня 2017 року по травень 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений природний газ своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову погашена частково. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.11.2019.

Відповідач у відзиві №3363/32 від 06.11.2019 позовні вимоги визнає частково та вказує, що листом №2767/17 від 18.06.2019 він звертався до позивача з проханням зарахувати суму попередньої оплати в розмірі 376094,65 грн, як погашення заборгованості по спірному договору №6066/1718-КП-22 від 12.09.2017, а тому на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача зменшилась до 3000297,38 грн. Також відповідач вказує, що за його підрахунками збитки від інфляції складають 347815,14 грн, а не 361146,08 грн, як заявлено до стягнення позивачем.

До того ж, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 1000,0 грн та відстрочити виконання рішення до 01.12.2020.

В обґрунтування вказаних клопотань, відповідач вказує, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я тощо) та інші.

Відповідач вказує й про те, що зазначені обставини свідчать також про неможливість на сьогоднішній день самостійного виконання у повному обсязі обов`язку перед позивачем. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.

12.11.2019 судом відкладено підготовче засідання на 03.12.2019 за відповідними клопотаннями сторін та в зв`язку з їх неявкою в судове засідання.

Позивач у відповіді №14/4-879-19 від 19.11.2019 на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає доводи відповідача, викладені в його відзиві безпідставними та необґрунтованими, та заперечує проти зменшення пені й відстрочення виконання рішення суду посилаючись на те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, та як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а нарахована ним сума пені в розмірі 823401,89 грн не є «значно» чи «надмірно» великою, виходячи із суми основного боргу по договору 3376392,03 грн та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові. Також позивач вказує, що зменшення судом розміру пені спричинить йому додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

До того ж, позивач вказує, що обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, та відповідачем не надано доказів наявності виключних обставин (відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, наявність реальної загрози банкрутства), які є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

02.12.2019 за вхід.№18376/19 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4360072,35 грн, з яких: 3000297,38 грн основного боргу за переданий в жовтні 2017 року – квітні 2018 року природний газ по договору купівлі-продажу природного газу №6066/1718-КП-22 від 12.09.2017, 823401,89 грн пені нарахованої за період з 28.11.2017 по 25.11.2018, 180822,07 грн - 3% річних нарахованих за період з 28.11.2017 по 25.11.2019, 355551,01 грн збитків від інфляції нарахованих за період з грудня 2017 року по жовтень 2019 року та повернути позивачу 5070,07 грн судового збору.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені в заяві позивача про зменшення позовних вимог за вхід.№18376/19 від 02.12.2019.

Ухвалою від 03.12.2019 судом продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.01.2020 в зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020.

У судовому засіданні 17.02.2020 судом оголошувалась перерва до 16.03.2020.

Під час розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 16.03.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, відповідач про причини неявки суду не повідомив, позивач в клопотанні за вхід.№3288/20 від 16.03.2020 просив суд розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 16.03.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго”, як споживачем, було укладено договір постачання природного газу №6066/1718-КП-22 (далі – Договір) (а.с.23-32), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, який підлягає використанню споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплатити природний газ на умовах цього договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору, з урахуванням додаткових угод №1 від 03.04.2018 та №2 від 07.06.2018 до нього (а.с.33, 34), сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2268,4 тис.куб.метрів, з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) – до 151,0 тис.куб.метрів та з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) – до 2,0 тис.куб.метрів.

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того ПДВ – 20%. Усього до сплати разом з ПДВ – 9488,64 грн (п.5.2 Договору).

У пункті 3.7 Договору сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.12.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 07.06.2018 до нього (а.с.34), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов Договору, позивач протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 10437959,46 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін без жодних зауважень актами приймання-передачі природного газу (а.с.35-41), за який, у визначені Договором строки відповідач в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 3000297,38 грн.

У зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу та нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за спожитий по Договору у жовтні 2017 року - квітні 2018 року природний газ, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 3000297,38 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 3000297,38 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3000297,38 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 180822,07 грн - 3% річних нарахованих за період з 28.11.2017 по 25.11.2019 та 355551,01 грн збитків від інфляції нарахованих за період з грудня 2017 року по жовтень 2019 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п.8.2 Договору та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України позивачем на щомісячні зобов`язання відповідача нарахована пеня в загальній сумі 823401,89 грн за період з 28.11.2017 по 25.11.2018.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 1000,0 грн та відстрочити виконання рішення до 01.12.2020.

Звертаючись з вказаними клопотаннями про зменшення розміру стягуваної пені та відстрочення виконання рішення суду, відповідач вказує, що залишок несплаченого основного боргу за Договором складає 28,7%, 71,3% заборгованості сплачено відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом. Несвоєчасність розрахунків має місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.

Відповідач зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Так, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.10.2019 становить 89,7 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 0,81 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 4,91 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 84,02 млн.грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Згідно ст.ст.19, 20 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК “Нафтогаз України”). Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства, і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини. Враховуючи вищезазначене, підприємство звернулось до органів місцевої виконавчої влади щодо визначення Кабінетом міністрів України механізму отримання підприємством 154307323,00 грн з різниці в тарифах для погашення існуючої кредиторської заборгованості.

Крім того, відповідачем постійно ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за десять місяців 2019 року відповідачем направлено 91287 претензій боржникам на загальну суму 393341738,51 грн, пред`явлено 366 позовів на суму 4855162,27 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 2595 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 26651621,13 грн.

Однак, зміни до Закону України “Про виконавче провадження”, які набрали чинності 05.10.2016 року, суттєво обмежили можливість для направлення виконавчих документів до відділів державної виконавчої служби, оскільки з дня набрання чинності такими змінами і дотепер стягувач для пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання повинен сплачувати авансовий внесок в розмірі 2% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Крім того, майже всі виконавчі документи, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання. Це тривалий час призводило до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Лише з 15.05.2019 (внаслідок визнання неконституційними положень Закону України “Про виконавче провадження” стосовно обов`язку стягувача сплачувати авансовий внесок при наданні виконавчих документів до стягнення) підприємство отримало практичну можливість примусового виконання рішень про стягнення заборгованості зі споживачів у зв`язку з можливістю направлення виконавчих документів без сплати авансового внеску. Таким чином, станом на 01.10.2019 на примусове виконання направлено 2595 виконавчих документів на загальну суму 26651621,13 грн. Проте, загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби за дев`ять місяців 2019 року складає 987624,95 грн, що становить близько 3,7% виконання судових рішень.

Згідно з “Порядком розподілу коштів, що надходять па поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і в розпорядження відповідача не потрапляють. Коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства (в травні 2019 року – це 10,37% від населення, 17,73% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в липні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,12% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в серпні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; у вересні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,14% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в жовтні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів), катастрофічно не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.

Заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 07.10.2019 становить 11,93 млн.грн, заборгованість з податків та зборів складає: ПДФО – 8,06 млн.грн, ЄСВ – 3,34 млн.грн, ПДВ (штрафи та пені) – 1,93 млн.грн, податок на землю – 0,58 млн.грн, екологічний податок - 0,93 млн.грн.

Звіт про фінансові результати за 2018 рік свідчить, що 2018 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 52,3 млн.грн, який за дев`ять місяців 2019 року вже склав 77,31 млн.грн.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до рішень суду з ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” на користь АТ “Миколаївобленерго” та АТ “НАК “Нафтогаз України” підлягає стягненню, крім заборгованості за даним рішенням, заборгованість в загальній сумі 81576829,32 грн. З них на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”: за рішенням №915/1299/19 від 01.07.2019 заборгованість в сумі 173804,81 грн, за рішенням №915/18/19 від 14.03.2019 заборгованість в сумі 69488,72 грн, за рішенням №915/19/19 від 25.03.2019 заборгованість в сумі 416986,54 грн, за рішенням №915/482/19 від 21.05.2019 заборгованість в сумі 4237954,57 грн, за рішенням №915/1862/18 від 12.03.2019 заборгованість в сумі 72606,49 грн, за рішенням №915/244/19 від 11.06.2019 заборгованість в сумі 10245272,51 грн. На користь АТ “НАК “Нафтогаз України”: за рішенням №915/459/19 від 01.07.2019 заборгованість в сумі 65178729,77 грн, за рішенням №915/455/19 від 03.06.2019 заборгованість в сумі 75808,20 грн, за рішенням №915/463/19 від 03.05.2019 заборгованість в сумі 39161,73 грн.

Посилаючись на вказані обставини відповідач зазначає, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я тощо) та інші.

Відповідач вказує й про те, що зазначені обставини свідчать також про неможливість на сьогоднішній день самостійного виконання у повному обсязі обов`язку перед позивачем. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.

В разі виконання найближчим часом обов`язку перед позивачем ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» опиниться перед загрозою необхідності закриття підприємства та загрозою зриву опалювального сезону. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв`язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо.

У зв`язку з тим, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період та на початку опалювального сезону значно менше ніж в опалювальний період, з метою недопущення посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, загрози зриву опалювального сезону 2019/2020, припинення господарської діяльності підприємства відповідач просить надати відстрочку виконання судового рішення до 01.12.2020.

Позивач у відповіді №14/4-879-19 від 19.11.2019 на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає доводи відповідача, викладені в його відзиві безпідставними та необґрунтованими, та заперечує проти зменшення пені й відстрочення виконання рішення суду посилаючись на те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, та як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а нарахована ним сума пені в розмірі 823401,89 грн не є «значно» чи «надмірно» великою, виходячи із суми основного боргу по договору 3376392,03 грн та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові. Також позивач вказує, що зменшення судом розміру пені спричинить йому додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

До того ж, позивач вказує, що обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, та відповідачем не надано доказів наявності виключних обставин (відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, наявність реальної загрози банкрутства), які є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини та дослідивши надані ними докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які до цього часу не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.

Судом при розгляді клопотання в частині зменшення пені враховано, що основний борг з оплати природного газу відповідачем погашено на 70%, натомість, позивачем не доведено суду, що понесення ним збитків сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за спірним договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов такого договору.

Що стосується виробничої діяльності відповідача, то основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.

Відповідно до Інформації про заборгованість абонентів перед ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” станом на 01.10.2019 загальна сума заборгованості становить 89,7 млн.грн, з яких: заборгованість основного споживача теплової енергії населення – 84,02 млн.грн, бюджетні установи – 0,81 млн.грн та інші споживачі (госпрозрахункові організації) – 4,91 млн.грн (а.с.64).

Наданий відповідачем Звіт про фінансові результати за 2018 рік та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2018 (а.с.78, 80) свідчать, що 2018 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 52,3 млн.грн, в порівнянні з звітами за дев`ять місяців 2019 року (а.с.77, 79) збитки підприємства збільшились до 77,31 млн.грн, що свідчить про значну стійку збитковість підприємства.

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості відповідача своєчасно здійснювати розрахунки за спожитий природний газ та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.

При розгляді викладених у відзиві клопотань відповідача судом взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.

Згідно наданої відповідачем Довідки про заборгованість з податків та зборів, станом на 07.10.2019 ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” має непогашену заборгованість по зборах та платежам в загальній сумі 15115310,03 грн (а.с.76). Заборгованість відповідача по заробітній платі станом на 07.10.2019 становить 11928476,93 грн (а.с.75).

В підтвердження максимального вчинення залежних від нього дій на погашення заборгованості перед позивачем, відповідачем надані суду докази здійснення претензійно-позовної роботи відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень.

Так, за інформацією відповідача (а.с.68) за десять місяців 2019 року ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” направлено 91287 претензій боржникам на загальну суму 393341738,51 грн, пред`явлено 366 позовів на суму 4855162,27 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 2595 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 26651621,13 грн.

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не уникає від свого обов`язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів та низький рівень платоспроможності населення, не може своєчасно здійснювати розрахунки за спожитий газ та негайно погасити заборгованість.

При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України“, і в розпорядження відповідача не потрапляють. В розпорядженні відповідача залишалось в травні 2019 року – 10,37% від населення, 17,73% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в липні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,12% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в серпні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; у вересні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,14% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в жовтні 2019 року – це 10,37% від населення, 19,15% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів (а.с.69-74), що за твердженням боржника не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.

Поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об`єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси позивача, а саме те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, та як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд вважає, що соціальний статус відповідача, його матеріальний стан, вжиття ним заходів до стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів теплової енергії, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем, при цьому враховуючи те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов`язання, а навпаки шукає всі можливі способи та вживає заходи для погашення основного боргу в повному обсязі, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, тощо, надають суду достатньо підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 180822,07 грн, інфляційних втрат в сумі 355551,01 грн та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90% до 82340,0 грн, що суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 82340,0 грн пені.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суд вважає його передчасно поданим, оскільки ст.331 ГПК України передбачає надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, яке вже набрало законної сили.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 70471,16 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 4698074,66 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 4360072,35 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 65401,09 грн.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 5070,07 грн (70471,16 – 65401,09) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи, що у період з 24 по 27 березня 2010 року головуючий суддя Мавродієва М.В. перебувала у відпустці, повний текст судового рішення підписаний першого робочого дня після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 185, 191, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідент.код 20077720) 3000297,38 грн основного боргу, 82340,0 грн пені, 180822,07 грн - 3% річних, 355551,01 грн збитків від інфляції та 65401,09 грн судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 30 березня 2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва