Рішення № 88496745, 17.03.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2020р. Справа №905/2143/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (84293, Донецька область, м.Дружківка, смт Олексієво-Дружківка, вул.О.Тихого, 121-А, код ЄДРПОУ 34283984)

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» (20254, Черкаська область, м.Ватутіне, вул.Індустріальна, буд.11, код ЄДРПОУ 00191916)

про стягнення 26676 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод», м.Дружківка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків, що виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 26676 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №41689837 від 12.05.2019р., перевізником було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційні акти №490000/121 від 16.05.2019р., №490000/122 від 16.05.2019р. Наявність вказаних обставин, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод», є підставою для стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу у розмірі 26676 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2143/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві №2022/1539 від 09.12.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на те, що втрата вантажу у спірних вагонах відбулась не з вини залізниці, а внаслідок навантаження вантажу у непридатні до перевезення у комерційному відношенні вагони вантажовідправником, про що свідчать відповідні акти №44, №45 від 16.05.2019р. про технічний стан вагона (контейнера) (форми ГУ-106).

У заяві №2022/1540 від 09.12.2010р. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» просило суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору вантажовідправника - Приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат вогнетривів».

На підставі ухвали суду від 27.01.2020р. розгляд справи №905/2143/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат вогнетривів».

За змістом пояснень б/н від 24.02.2020р., наданих третьої особою, Приватним акціонерним товариством «Ватутінський комбінат вогнетривів» вчинялись заходи щодо поліпшення стану поставлених під завантаження вагонів, а саме: ущільнення зазорів папером, ремонт кришок та люків тощо; відповідні записи про вчинення цих дій вносяться до журналу обліку підготовки вагонів під завантаження, що підтверджується копією витягу із наведеного журналу. Водночас, проведення більш розширених робіт по ремонту вагонів, відновленню та підготовки вагонів під завантаження, за твердженням вантажовідправника (третьої особи), призведе до порушення конструкції вагонів, які є власністю залізниці, що, в свою чергу, заборонено вчиняти відправникам.

Ухвалою суду від 25.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020р.

Учасники спору у судове засідання 17.03.2020р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені.

В силу норм ст.42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, положення ст.43 цього кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Приписи вказаних норм процесуального права розповсюджують свою дію на третіх осіб згідно з ч.5 ст.50 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні учасників справи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

12.05.2019р. за залізничною накладною №41689837 Приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат вогнетривів» (відправник) зі станції відправлення Багачеве Одеської залізниці на станцію Кіндратівка Донецької залізниці відвантажило в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (одержувач), зокрема, у вагонах №67914689, №67161240 шамот кусковий (насипом). Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №41689837 маса нетто у вагоні №67914689 становила 70000 кг, у вагоні №67161240 - 68000 кг.

Під час прибуття вагонів на попутну станцію Лиман Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, за змістом відомостей актів загальної форми станції Лиман Донецької залізниці №362 від 16.05.2019р., №363 від 16.05.2019р. при комісійному огляді вагонів №67914689, №67161240 були встановлені наступні обставини:

- вагон №67914689: брутто - 86600 кг, тара - 22300 кг, нетто - 64300 кг, що менше документу на 5700 кг;

- вагон №67161240: брутто - 85000 кг, тара - 23000 кг, нетто - 62000 кг, що менше документу на 6000 кг.

У комерційному акті №490000/121 від 16.05.2019р. висвітлені наступні дані: вантаж шамот кусковий; праворуч проміжок між кришкою люка №1 та армувальним листом шворневої балки 1000 х 30 мм; проміжок закладений ганчір`ям, клоччям; решта люків закриті, вагон бездверний; течі вантажу немає; навантаження нижче бортів 700 - 1000 мм; не розрівняна; ліворуч над 1-2-3 люками поглиблення 3000 х 2000 мм вглиб на конус до люків; об`єм кузова 76 куб. м; навантаження виправити не вбачається можливості; проміжок додатково закладний клоччям.

У комерційному акті №490000/122 від 16.05.2019р. містяться такі відомості: шамот кусковий; ліворуч проміжок між кришкою люка №7 та армувальним листом шворневої балки 1100 х 40 мм; проміжок закладений ганчір`ям, клоччям; решта люків закриті, двері заварені; течі вантажу немає; навантаження нижче бортів 700 - 1000 мм; не розрівняна; ліворуч над 6-7 люками поглиблення 3000 х 2000 мм вглиб на конус до люків; об`єм кузова 74 куб. м; навантаження виправити не вбачається можливості; проміжок додатково закладний клоччям.

Переваження вантажу у вагонах №67914689, №67161240 здійснювалось на 150 т залізничних вагах (державна повірка 03.12.2018р.). При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Відомостей щодо непридатності рухомого складу для перевезення вантажу та з приводу того, що причиною виникнення незбереження вантажу є не визначення вантажовідправником придатності вагонів до перевезення вантажу, вказані комерційні акти не містять.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційні акти повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.

Спірні комерційні акти підписано наступними особами: зам. ДС ОСОБА_1 , комерційними агентами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В світлі приписів ст.73 та ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, за підписами яких складені наявні в матеріалах справи комерційні акти, не були призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Лиман Донецької залізниці.

Належність оформлення комерційних актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

Згідно з п.9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність.

Таким чином, за висновками суду, комерційні акти №490000/121 від 16.05.2019р., №490000/122 від 16.05.2019р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, внаслідок чого приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження факту незбереження вантажу під час його перевезення.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Як вказувалось судом вище, завантаження вантажу у спірні вагони здійснювалось вантажовідправником (Приватним акціонерним товариством «Ватутінський комбінат вогнетривів»), про що свідчить відмітка у графі 26 залізничної накладної №41689837.

Після завантаження шамоту кускового та виставляння завантажених вагонів для відправлення, всі зазначені у спірних накладних вагони, було перевірено працівниками залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Багачеве в оформлених накладних. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів на час прийняття їх до перевезення.

Відповідач після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяв на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердив, що саме залізниця несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно зі ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.2 ст.308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

У ч.ч.1-3 ст.314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За змістом п.«е» ч.1 ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

За приписами ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до ч.1 ст.924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно зі ст.31 Статуту та п.п.5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно з п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996р. Міністерства транспорту України, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

З огляду на викладене, в разі завантаження вантажу (шамот кусковий) у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (залізниця, відповідач) був зобов`язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад. Встановлені у розглядуваному спорі обставини свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем вагонів у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.

Приписами п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно зі ст.31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Одночасно, щодо тверджень відповідача стосовно того, що втрата вантажу у спірних вагонах відбулась не з вини залізниці, а внаслідок навантаження вантажу у непридатні до перевезення у комерційному відношенні вагони вантажовідправником, про що свідчать відповідні акти №44, №45 від 16.05.2019р. про технічний стан вагона (контейнера) (форми ГУ-106), то вказані акти до уваги судом не приймаються, оскільки містять лише припущення щодо можливої втрати вантажу внаслідок наявності проміжку старого характеру ліворуч між кришками люків та армувальними листами шворневої балки. В той же час, комерційні акти містять відомості, що ці проміжки додатково закладені ганчір`ям, клоччям, вчинене відправником, що дозволяє дійти висновку, що таке закладення могло перешкоджати можливій втраті вантажу через наявність цих проміжків.

За змістом ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд, у відповідності до наведеної вище статті Господарського процесуального кодексу України, виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з ч.3 ст.917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Оскільки вантажі у вагони відкритого типу (у даному випадку, напіввагони), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів №67914689, №67161240 та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду (шамот кусковий), що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення шамоту кускового), господарський суд дійшов висновку, що саме залізниця несе відповідальність за втрату вантажу у вагонах №67914689, №67161240.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019р. у справі №905/96/17, в якій втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як передбачено у ст.130 Статуту залізниць України, пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз`яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для коксу у вологому стан будівельних матеріалів, до яких відносить шамот кусковий, становить 1,5%.

За даними комерційних актів №490000/121 від 16.05.2019р., №490000/122 від 16.05.2019р. недостача у вагоні №67914689 складає 5700 кг, у вагоні №67161240 - 6000 кг.

Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку позовних вимог з урахуванням відомостей, які містяться в рахунку на оплату №116 від 26.04.2019р. Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» (вантажовідправника), а також сертифікаті якості №393 від 12.05.2019р., складеного, в тому числі, щодо товару, транспортування якого здійснювалось у вагонах №67914689, №67161240, суд встановив, що він є фактично більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 26676 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» стягнення збитків, що виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 26676 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (84293, Донецька область, м.Дружківка, смт Олексієво-Дружківка, вул.О.Тихого, 121-А, код ЄДРПОУ 34283984) збитки, що виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 26676 грн, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 17.03.2020р.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця