Рішення № 88496673, 30.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2020Справа № 910/973/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ"

про стягнення 45369,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (відповідача) заборгованості у розмірі 45369,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг з вивантаження бетону з автобетонозмішувача згідно із актами надання послуг №892 від 14.06.2018, №958 від 21.06.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/973/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 29.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103053380313.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, згідно із усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (відповідач) у червні 2018 року, позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги, а саме вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом.

Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач надав відповідачу послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом на загальну суму 75369,00 грн, в підтвердження чого надав Акти про надання послуг №892 від 14 червня 2018 року на суму 28713,00 грн та №958 від 21 червня 2018 року на суму 46656,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 45369,00 грн.

Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30 вересня 2018 року становить 45369,00 грн.

10.12.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію від 09.12.2019 про сплату заборгованості у розмірі 45369,00 грн. Згідно із повідомленням про вручення відправлення №01013 04507552 відповідач отримав зазначену претензію 12 грудня 2019 року, однак відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованості не сплатив.

Оскільки відповідачем не здійснено повної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 45369,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із матеріалами справи, позивач виставив відповідачу рахунки №886 від 13.06.2018 на суму 28713,00 грн, №978 від 21.06.2018 на суму 46656,00 грн на оплату послуг з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом.

Між сторонами підписані акти про надання послуг №892 від 14 червня 2018 року на суму 28713,00 грн та №958 від 21 червня 2018 року на суму 46656,00 грн.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.181 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639, 901 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб шляхом направлення рахунків на оплату та підписаних між сторонами актами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами надання послуг №892 від 14.06.2018 та №958 від 21.06.2018 позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом на загальну суму75369,00 грн.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг згідно із наявними в матеріалах справи актами надання послуг. Акти надання послуг №892 від 14.06.2018 та №958 від 21.06.2018 підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 45369,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію від 09.12.2019 щодо сплати заборгованості з оплати за надані послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом у сумі 45369,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №01013 04507552 відповідач отримав претензію позивача 12 грудня 2019 року. Отже, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України відповідач зобов`язаний здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг у строк до 19.12.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт заборгованості відповідача з оплати за надані позивачем послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом у сумі 45369,00 грн. Доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

З огляду на вище наведене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45369,00 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" заборгованості у розмірі 45369,00 грн повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Згідно із наведеним у позовній заяви попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, розмір судових витрат з оплати на правову допомогу, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становить 5000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Договору про надання правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, визначені позивачем у попередньому розрахунку суми витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн не підлягають розгляду на підставі ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (04116, м. Київ, ПРОВУЛОК ТБІЛІСЬКИЙ, будинок 1, ідентифікаційний код 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" (01013, м. Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 5, ідентифікаційний код 38374839) заборгованість у розмірі 45369,00 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець