Рішення № 88496580, 18.03.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2020 року Справа № 903/846/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА

до відповідача: Приватного підприємства ТРАНС-АТЛАС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна

про стягнення 1355545,12 грн. збитків в порядку регресу

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - н/з

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА звернулось з позовом до Приватного підприємства ТРАНС-АТЛАС про стягнення 1355545,12 грн. збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі та в порядку, встановленому рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 у справі № 910/21222/17, ТОВ Ферум Фрахт-Україна відшкодувала збитки, завдані неналежним виконанням ПП Транс-Атлас договору №10-03/2017. Вважають, що з моменту здійснення відшкодування вартості зіпсованого вантажу ТОВ Ферум Фрахт-Україна отримало право зворотної вимоги до ПП Транс-Атлас, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2019 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2019.

18.11.2019 від адвоката відповідача надійшов відзив, в якому просять у задоволенні позову відмовити з огляду на передчасність його пред`явлення. Вказують, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника (перевізника ПП "Транс-Атлас"), який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування відповідальності автоперевізника, так як уклавши договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника, цей страховик (ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"), хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

26.11.2019 від адвоката відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, вказують, що правовідносини, на які посилається позивач, мали місце 17.03.2017, а позовна заява подана 24.10.2019 року, строк позовної давності сплинув, в зв`язку з чим даний позов не може бути задоволено. Зазначено, що позивач помилково вважає, що він отримав право зворотної вимоги на відшкодування вартості пошкодженого вантажу до ПП "Транс-Атлас" в порядку регресу. Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. На противагу, питання відповідальності перевізника за пошкодження вантажу повністю охоплюється договірними відносинами (договір № 10-03/2017 транспортного експедирування від 10.03.2017р.), що виникли між сторонами. Перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвалою суду від 27.11.2019 підготовче засідання відкладено на 04.12.2019.

02.12.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що не погоджується з наданими представником відповідача аргументами про відсутність в останнього цивільної відповідальності перед позивачем та позивачу не відомо про сплату або несплату ПАТ «СК ПЗУ Україна» страхового відшкодування на користь ПП «Транс-Атлас», оскільки він не є стороною у зазначеному договорі страхування та не є власником пошкодженого вантажу.

Представник позивача зазначає, що правові підстави для відмови у задоволенні позову за спливом строків позовної давності відсутні.

02.12.2019 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

04.12.2019 від представника позивача надійшли заперечення від 29.11.2019 на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, зазначають, що правові підстави для відмови у задоволенні позову за спливом строку позовної давності відсутні. Додатково наголошують, що правова природа виникших між сторонами відносин є саме регресні вимоги до винної особи, що виникли внаслідок відшкодування позивачем завданої відповідачем шкоди майновим інтересам іншої особи.

Ухвалою суду від 04.12.2019 постановлено залучити до участі у справі №903/846/19 співвідповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна.

24.12.2019 від відповідача поступило клопотання про залишення позовної заяви без руху від 24.12.2019, в якому представник відповідача просить суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-Україна» залишити без руху, оскільки позивачем не було змінено позовні вимоги, а саме: до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не пред`явлено жодної позовної вимоги.

Ухвалою суду від 24.12.2019 постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-Україна» (вх.№01-50/894/19 від 28.10.2019) залишити без руху. Надано позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме: подати заяву в якій чітко сформулювати зміст позовних вимог у справі №903/846/19 до ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна.

14.01.2020 від позивача надійшли заяви:

- про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, в якій просять позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА» до Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення збитків - залишити без розгляду в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Остаточними вважати позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА» до Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС» такими:

«Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА» в порядку регресу збитки у розмірі 1355545 грн. 12 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА» суму сплаченого судового збору в розмірі 20332 грн. 65 коп.»;

- про залучення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Сечових Стрільців, буд. 40, код ЭДРПОУ 20782312) до участі у справі № 903/846/19, як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРУМ ФРАХТ-Україна (вх. №01-50/894/19 від 28.10.2019) до Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 1355545,12 грн. збитків в порядку регресу, в частині участі співвідповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було залишено без розгляду; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»; продовжено підготовче провадження на 30 днів-до 21.02.2020. Підготовче засідання було призначено на 29.01.2020.

29.01.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2020.

10.02.2020 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Приватним підприємством «ТРАНС-АТЛАС» було укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994105293.20083 від 23.09.2016. 25.05.2017 відповідач звернувся до третьої особи із заявою про настання збитку. ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомило відповідача про готовність виплати страхового відшкодування власнику вантажу при умові, що перед сплатою страхового відшкодування представники страхової компанії проведуть огляд залишків пошкодженого вантажу. Проте, згоди на проведення огляду пошкодженого вантажу чи документів про утилізацію ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не отримало. Крім того, ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у поясненнях від 05.02.2020 просить суд застосувати строк позовної давності.

05.03.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких просили суд, позов задовольнити у повному обсязі та зазначили, що позивач має право регресної вимоги до завдавача шкоди, звертає увагу суду на те, що позивач звертався до страхової компанії, однак йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 05.03.2020 було повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 18.03.2020.

17.03.2020 від представника позивача надійшли пояснення з приводу доказів та підстав позову, в яких зазначив, що безпідставними є твердження представників відповідача та третьої особи про застосування спеціальної позовної давності в один рік, оскільки ця вимога випливає із договору перевезення.

Представник позивача в призначене судове засідання 18.03.2020 не з`явився, уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про розгляду справи у суді, що підтверджується поясненням від 17.03.2020, яке надійшло на адресу суду, в якому представник позивача просить задоволити в повному обсязі позовні вимоги та розглянути справу без участі представника на підставі наявних у справі заяв по суті, пояснень та доказів.

Представник відповідача в призначене судове засідання 18.03.2020 не з`явився, уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про розгляду справи у суді, що підтверджується поданою до суду заявою від 17.03.2020 про розгляд справи без участі відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в призначене судове засідання 18.03.2020 не з`явилася, уповноваженого представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про розгляду справи у суді, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405345283753.

Оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, - встановив:

14.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум Фрахт-Україна» (далі-експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» (далі-замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 5 (а.с. 11-13, том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору транспортного експедирування № 5 експедитор, діючи в межах даного договору, приймає на себе обов`язки від свого імені за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу у міжнародному і міжміському сполученнях автомобільним (морським, авіа) транспортом, з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом вказаним в разовому замовленні (заявці), яке може бути отримане по факсу і має юридичну силу на рівні з оригіналом (надалі - послуги транспортного експедирування).

Згідно з п. 1.2 договору експедитор, на виконання даного договору, зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника забезпечити перевезення найманим транспортом засобами перевізника; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до транспортного процесу.

У відповідності до умов договору транспортного експедирування №5 від 14.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» було замовлено послуги, пов`язані з перевезенням вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (Заявці) від 10.03.2017.

10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферум Фрахт-Україна" та Приватним підприємством "Транс-Атлас" укладено договір транспортного експедирування № 10-03/2017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом угоди є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні (а.с. 15-17, том. 1).

У відповідності до договору транспортного експедирування № 10-03/2017 від 10.03.2017 ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" було замовлено послуги, пов`язані з перевезенням вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (Заявці) від 10.03.2017 (а.с 18, том 1).

Перевезення вантажу здійснювалося ПП "Транс-Атлас" автомобільним транспортом марки Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно СМR - 436007, СМR - 423307.

17.03.2017 на автодорозі Київ - Ковель 266 км. + 158 м. сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_1 ПП "Транс-Атлас", керуючи автомобілем марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом, р.н. НОМЕР_2 не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив з`їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі №159/1504/17, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 17.03.2017 Приватним підприємством "Транс-Атлас" було надано інший транспортний засіб марки Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В ході перевезення належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» вантажу, мало місце пошкодження вантажу.

Факт пошкодження вантажу та характер пошкоджень вантажу, кількість пошкодженого вантажу під час перевезення ПП "Транс-Атлас" за договором транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017 та заявки від 10.03.2017 встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 при розгляді справи № 910/21222/17 згідно актів про пошкодження вантажу №01200317 та №02200317 (а.с. 24-28, том 1).

Розмір завданих збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» на суму 1355545,12 грн. під час перевезення вантажу ПП "Транс-Атлас" за Договором транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017 та заявки від 10.03.2017 також встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 при розгляді справи № 910/21222/17.

26.12.2018 між ТОВ "Торговий дім "Веріас", ТОВ "Поліграфічний центр "МАКСІПРІНТ" та ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" укладено трьохсторонній договір відступлення права вимоги № 2512/18-В (а.с. 28-34, том 1).

Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права й вимоги за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 справа № 910/21222/17, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону -кредитора у рішенні та приймає на себе всі його права та обов`язки за рішенням. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступництва первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у судовому процесі та у виконавчому провадженні, пов`язаних з правом вимоги.

На підставі договору відступлення права вимоги № 2512/18-В Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум Фрахт-Україна" здійснило виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСІПРІНТ" в розмірі 1355545,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 06.05.2019, № 9 від 07.05.2019., №10 від 08.05.2019, №11 від 11.05.2019, № 12 від 14.05.2019, № 13 від 17.05.2019 (а.с. 34-39, том 1).

Разом з тим, майнові інтереси перевізника-ПП "Транс-Атлас" були застраховані ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994105293.20083 від 23.09.2016 (далі - договір страхування). Строк дії договору страхування визначений з 00 год. 00 хв. 25.09.2016 до 24 год. 00 хв. 24.09.2017 (п. 6 розділ 6) (а.с. 58- 64, том 1).

Предметом цього договору страхування є майнові інтереси страхувальника (ПП «Транс Атлас»), що не суперечать законодавству України, і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажів (п.3.2 розділ 3).

Страхуванню на умовах цього договору страхування підлягають ризики: відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - настання відповідальності Страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення (п. 4.1.1. розділ 4).

ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" визнала дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та зазначила, що готова сплатити страхове відшкодування при умові, що перед сплатою страхового відшкодування представники страхової компанії проведуть огляд залишків пошкодженого вантажу чи ТОВ "Торговий дім "Веріас" надасть документи про утилізацію пошкодженого вантажу, щоб визначити розмір завданих збитків, що підтверджується листами ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" №10348-31 від 05.12.2017, №10753-31 від 19.12.2017, № 90-31 від 03.01.2018 (а.с. 65-67, том 1).

Проте, згоди на проведення огляду пошкодженого вантажу чи документів про утилізацію ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не отримала.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферум Фрахт-Україна» зверталося з вимогою до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про сплату страхового відшкодування в розмірі 1355545,12 грн. Однак, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовила у виплаті страхового відшкодування, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

Разом з тим, судом встановлено, що розмір завданих збитків становить 1355545,12 грн., дана обставина встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 при розгляді справи № 910/21222/17.

Водночас, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач повинен звертатися з позовом до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у якій відповідач застрахував свою відповідальність та вважає безпідставним посилання на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018.

Правовідносини у даній справі і справі № 755/18006/15-ц, що розглядалася Великою Палатою, не є подібними.

У даній справі правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу перевізником, відповідальність якого застрахована на підставі договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника. І правовідносини в даному випадку регулюються Законом України «Про страхування».

У справі № 755/18006/15-ц правовідносини виникли з завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і відповідальність винної особи була застрахована у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який і підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до преамбули даного Закону, цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Метою Закону є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст.22 п.22.1.).

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам Страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (ст.22 п.22.2).

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків (ст.36 п. 36.4.).

Тобто, даним Законом прямо передбачено обов`язок Страховика виплатити страхове відшкодування безпосередньо потерпілому або погодженій з ним особі, а не страхувальнику. Тому, у випадку спричинення шкоди внаслідок ДТП, така шкода потерпілій особі відшкодовується саме Страховиком винної особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25).

За згодою Сторін Страховик може виплатити страхове відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги Страхувальнику (п. 11.3 Договору страхування).

Тобто за умовами Договору страхування обов`язок Страховика здійснити виплату страхової суми виникає у добровільному порядку за умови надання попередньої згоди Страховика на виплату страхового відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги Страхувальнику.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові у справі № 904/1093/19 від 30.01.2020.

Окрім цього, регулювання відносин, які виникають у зв`язку із наданням послуг по міжнародному перевезенню вантажу здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно ст. 17 цієї ж Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Статтею 18 цієї ж Конвенції передбачено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ст. 314 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до умов п. 1.2 договору № 10-03/2017 від 10.03.2017 сторони домовилися здійснювати перевезення згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (1956р.) та іншими нормативно-правовими актами України про вантажні перевезення.

Відповідальність сторін за договором № 10-03/2017 від 10.03.2017 про перевезення вантажів встановлена розділом 8 договору.

Згідно п. 8.1. договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за умовами цього договору. У випадку порушень зобов`язань за договором винна сторона повинна негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх недоліків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено договірні зобов`язання, не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі.

За таких підстав позовні вимоги у частині стягнення відшкодування за пошкоджений вантаж в розмірі 1355545,12 грн. є обґрунтованими.

Водночас, 26.11.2019 відповідачем у справі подано письмову заяву про застосування до позовних вимог позовної давності на підставі положень ч. 3 ст. 925 ЦК України, ч. 2 ст. 315 ГКУкраїни, пункту "а" ч. 1 ст. 32 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Згідно ч. 6 ст. 315 ГК України, щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 32.1 Конвенції CMR подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності з даною Конвенцією, може здійснюватися протягом одного року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимогу зв`язку з перевезенням вантажу.

З урахуванням викладених положень чинного законодавства щодо строку позовної давності у відносинах перевезення суд приходить до висновку, що позивач отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права внаслідок втрати перевізником вантажу з моменту, коли про він взнав про цю обставину (ст.261 ЦК України), така подія сталася 17.03.2017.

При цьому, позивач помилково вважає, що він отримав право зворотньої вимоги на відшкодування вартості пошкодженого вантажу до ПП «Транс-Атлас» в порядку регресу.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

В даному випадку, між сторонами виникли договірні відносини. Перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні 05.03.2020 із пояснень представників сторін, судом встановлено, що 24.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Веріас" зверталось з вимогою до відповідача та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків у розмірі пошкодженого вантажу та в наслідок ДТП, яке мало місце 17.03.2017 на суму 1355545,12 грн.

Перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою позивача про відшкодування виплати за пошкоджений вантаж розпочався з 25.03.2017 і закінчився 25.03.2018.

До суду з даним позовом позивач звернувся 24.10.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Судом не приймаються доводи представника позивача про позадоговірні відносини між сторонами (деліктні відносини на ґрунті завданої шкоди), з чого позивач робить також висновок про те, що він звертається з регресною вимогою і у такому випадку строк позовної давності для стягнення вартості втраченого вантажу встановлюється загальний у три роки з моменту виконання основного зобов`язання. При цьому суд виходить з наступного.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 при розгляді справи № 910/21222/17 встановлено, що перевезення пошкодженого вантажу здійснювалося на підставі Договору транспортного експедирування №10-03/2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум Фрахт-Україна» і Приватним підприємством "Транс-Атлас".

При поданні позову позивачем у позовні матеріали надано примірник договору транспортного експедирування № 10-03/2017 від 10.03.2017 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні і позовні вимоги обґрунтовані його існуванням.

Перевезення вантажу здійснювалося ПП "Транс-Атлас" автомобільним транспортом згідно СМR - 436007, СМR - 423307, в яких отримувачем вантажу зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Веріас", а перевізником вказано ПП "Транс-Атлас", що підтверджує наявність договору про здійснення перевезення між сторонами в міжнародному сполучені.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

При цьому, згідно п. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, питання відповідальності перевізника за втрату вантажу повністю охоплюється договірними відносинами перевезення, що виникли між сторонами.

Це виключає можливість зробити висновок про те, що між сторонами існують позадоговірні (деліктні) відносини, і позивач помилково вважає, що він отримав право зворотної вимоги на відшкодування вартості пошкодженого вантажу до ПП "Транс-Атлас" в порядку регресу.

Також судом не приймаються посилання представника позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом у справах № 910/1978/17 від 26.04.2018, № 910/22146/17 від 04.09.2018, № 910/2603/17 від 04.07.2018, № 910/2503/17 від 27.02.2018, № 910/2351/17 від 12.08.2019.

Правовідносини у даній справі і справах № 910/1978/17 від 26.04.2018, № 910/22146/17 від 04.09.2018, № 910/2603/17 від 04.07.2018, № 910/2503/17 від 27.02.2018, № 910/2351/17 від 12.08.2019, що розглядалися Верховним Судом, не є подібними.

У справах, на які посилається представник позивача, стороною (позивачем) є страховик (страхова компанія), який виплатив страхувальнику страхове відшкодування та звертається до суду з вимогою про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є Страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).

Водночас, у даній справі правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу перевізником, питання відповідальності перевізника за втрату вантажу повністю охоплюється договірними відносинами перевезення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За змістом ч. 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Господарський суд Волинської області за результатами розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності дійшов висновку про наявність підстав для її застосування до спірних правовідносин з огляду на обґрунтованість позовних вимог та доведення порушення прав позивача, тому відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРУМ ФРАХТ-Україна Приватного підприємства «ТРАНС-АТЛАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна про стягнення 1355545,12 грн. збитків в порядку регресу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

30.03.2020

Суддя А. С. Вороняк