Рішення № 88496570, 18.03.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2020 року Справа № 903/998/19

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до відповідача: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Захід"

про стягнення 611487,91 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Захід": н/з

Встановив: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Захід" про стягнення 611487,91 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2017 Приватним підприємством "ЗАХІД" підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно заяви позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 19.09.2017 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Разом з тим, зазначають, що 26.09.2017 АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 уклали договір поруки №Р1506407514215889760, предметом якого є надання поруки відповідачем за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з кредитного договору. Доводять, що позичальник належним чином не виконує свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, тому позивач звертається до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості саме з відповідача, як поручителя.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2020. Також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Захід".

27.01.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення, які прийняті судом та в яких, просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що:

- позовна заява про стягнення заборгованості з позичальника та додатки до неї ґрунтується на документах, в яких фігурує рахунок № НОМЕР_1 , а в заяві на відкриття рахунку про приєднання до надання банківських послуг зазначений рахунок № НОМЕР_2 . Відтак вважає, що наявні в матеріалах справи докази щодо розміру заборгованості ПП "Захід" та поручителя ОСОБА_1 за договором банківського обслуговування №б/н від 19.09.2017 є взаємно суперечливими і стосуються різних банківських рахунків;

- основна сума кредитної заборгованості не може перевищувати встановлений у відповідному кредитному договорі кредитний ліміт, оскільки це суперечить власне умовам кредитного договору;

- за період з 19.09.2017 до 01.11.2019 ПП "Захід", як основний позичальник здійснював погашення кредитної заборгованості у відповідності до умов договору №б/н від 19.09.2017 (шляхом перерахування коштів на свій рахунок) і його заборгованість перед банківською установою станом на 01.11.2019 складає 510760 грн., а не 611487,91 грн..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 повідомлено сторони та третю особу, що підготовче засідання відбудеться 12.02.2020.

07.02.2020 на адресу суду від відповідача поступив відзив, який прийнято судом та в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначають, що залишок заборгованості за кредитом складає 444132,21 грн., помилковим є направлення позивачем коштів на погашення основної заборгованості, на погашення пені та відсотків за користування кредитом, оскільки, як вбачається з позовної заяви, вказані суми обліковуються позивачем незалежно від основної заборгованості, відтак, одночасне їх погашення за рахунок тіла кредиту є подвійним стягненням заборгованості.

12.02.2020 на адресу суду від позивача поступили письмові пояснення б/н від 12.02.2020, в яких зазначається таке.

Повідомлення ПП "Захід" від 13 січня 2020 року № 1 про розмір заборгованості за кредитним договором не може розцінюватись як належний та допустимий доказ такої заборгованості, оскільки не є документом первинного бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідач приходить до безпідставних висновків про те, що всі кошти, які перераховувались ПП "Захід" з метою виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, повинні бути спрямовані на погашення заборгованості виключно по тілу кредиту. Так, відповідно до п. 3.2.1.4.10 Умов та Правил надання банківських послуг, кошти отримані від Клієнта для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку, далі для погашення неустойки, далі простроченої винагороди, далі винагороди, далі прострочених відсотків, далі відсотків, далі простроченого кредиту, далі кредиту. Відтак, погашення заборгованості по тілу кредиту за рахунок коштів позичальника здійснюється в останню чергу. Всі погашення, зазначені у відзивах на позов та клопотанні про призначення судово-економічної експертизи, вказані в розрахунку заборгованості, приєднаному до позовної заяви. Дані суми на виконання умов кредитного договору були спрямовані Банком на погашення пені та відсотків, а не тіла кредиту. Саме тому, доводи відповідача та третьої особи про те, що перераховані позичальником кошти мали зараховуватись на погашення заборгованості по тілу кредиту не заслуговують на увагу. Письмові докази, долучені до відзивів на позовну заяву, не можна віднести до розрахунку заборгованості, оскільки, вони мають ознаки виписок про рух коштів. Водночас, ці докази не є виписками, так як вони не мають усіх обов`язкових реквізитів, які притаманні первинним документам бухгалтерського обліку. Зокрема, ці докази не містять печатки та підпису уповноваженої особи Банку, яка оформила даний документ. Вказані документи взагалі не містять жодних підписів і печаток, а тому також не можуть прийматись до уваги. Крім того, у цих документах відсутні відомості про нараховані та сплачені позичальником відсотки, комісію (винагороду), пеню. Будь-якого контррозрахунку учасниками справи не надано. Крім того, із змісту відзивів на позовну заяву вбачається, що учасники справи частково визнають позовні вимоги, проте, чомусь просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.02.2020 судом постановлено на місці відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення економічної експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

17.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначають, що збільшення кредитного ліміту за кредитним зобов`язанням ПП "Захід" мало відбуватися за письмовим погодженням з поручителем, яке було тільки на 45000 грн., тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.02.2020 було повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 18.03.2020 на 12:00 год.

В судове засідання 18.03.2020 представники сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явились, належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.

Факт належного повідомлення позивача про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930101141677 від 10.03.2020.

Факт належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4560100283778 від 10.03.2020.

Факт належного повідомлення третьої особи про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4551000039773 від 10.03.2020.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

19.09.2017 ОСОБА_1 як директор Приватного підприємства "Захід" підписала заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (надалі-заява) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.17).

Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Пунктом 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3. "Умов і правил надання банківських послуг" визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ПП "Захід" кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Наведеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ПП "Захід" Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ПП "Захід" кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки жодних доказів, які б свідчили про те, що ПП "Захід" знайомилося саме з цією редакцією витягу з Умов та правил надання банківських послуг немає, вони ним не підписані, ці Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що 19.09.2017 між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та анкети про приєднання до Умов і Привал надання банківських послуг.

29.09.2017 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р НОМЕР_3 , предметом якого є надання поруки відповідачем - ОСОБА_1 за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з Кредитного договору.

У письмових поясненнях (№ б/н від 14.02.2020) представник відповідача зазначає, що відповідач поручалася тільки за розмір кредиту (кредитний ліміт) 45000 грн., зазначені твердження не приймаються судом з огляду на таке.

Як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 на даний час є засновником ПП "Захід", а на час підписання заяви на відкриття рахунку та анкети була особисто керівником (директором).

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель з умовами Угоди 1 та Угоди 2 ознайомлений.

У п. 1.1 договору поруки сторони погодили, що якщо під час виконання "Угоди № 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою № 1" у розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити кредитору вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє кредитора права звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншим способом. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою № 1", незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовилися, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх своїх зобов`язань за "Угодою № 1" цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, то поручитель та позичальник відповідають перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ні позичальник, ні поручитель заборгованості перед кредитором не перерахували, тому позивач просить суд стягнути із відповідача 611487,91 грн. заборгованості за кредитом

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 , як поручитель, засновник та колишній керівник (директор) позичальника ПП "Захід", на переконання суду повинна бути обізнана про кредитний ліміт в розмірі 600000 грн. та суму фактично отриманих коштів.

До аналогічних висновків дійшов Північно-Західний апеляційний господарський суд у постановах від 24.01.2020 по справі № 903/307/19 та від 22.01.2020 по справі № 918/484/19.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що між ПП "Захід" та позивачем склалися фактичні правовідносини щодо надання кредиту. Позивач перерахував на поточний рахунок ПП "Захід" кредитні кошти в розмірі 600000 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про розмір встановленого кредитного ліміту від 07.11.2019 (а.с. 37) та виписками по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.06.2018 по 07.11.2019(а.с.40-44).

Факт отримання кредитних коштів ПП "Захід" в розмірі 600000 грн. не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що станом на 01.11.2019 заборгованість відповідача становить 1069822,47 грн., з них 611487,91 грн. заборгованості за тілом кредиту, 174629,53 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3057,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 280647,59 пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, проте просить суд стягнути із відповідача тільки 611487,91 грн. заборгованості за тілом кредиту.

В рахунок погашення заборгованості за процентами, пенею, комісією, тілом кредиту позивач списував кошти з поточного рахунку відповідача.

Судом встановлено, що між сторонами у справі склалися фактичні правовідносини щодо надання кредиту, тому не можна погодитись із розподілом коштів і їх зарахуванням, яке проводилося, як зазначає позивач на підставі п. 3.2.8.9.6. Умов та правила надання банківських послуг(кошти зараховувались спочатку в рахунок погашення заборгованості за пенею, потім - в рахунок погашення заборгованості за процентами і кредитом). Жодних доказів, які б свідчили про те, що ПП "Захід" знайомилося саме з цією редакцією витягу з Умов та правил надання банківських послуг немає, вони ним не підписані, ці Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору.

Всього позичальником сплачено 160208,58 грн., з яких банк зарахував в погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 71539,51 грн., за комісію за користування кредитом - 19852,65 грн. та пеню - 68816,42 грн.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути із поручителя 611487,91 грн. заборгованості за кредитом, що перевищує кредитний ліміт, наданий ПП "Захід" в сумі 11487,91 грн.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

За таких обставин є правові підстави для стягнення з відповідача в межах встановленого кредитного ліміту суми фактично отриманого і не повернутих коштів в розмірі 439791,42 грн. (виходячи з розрахунку: 600000 -160208,58 = 439791,42).

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, приписи ч.2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Приписами ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що Умови та правила надання банківських послуг не розцінюються як частина кредитного договору, суму встановленого кредитного ліміту в розмірі 600000 грн. та її фактичне отримання позичальником, часткове поверненння, дійсність договору поруки №Р 1506407514215889760 за виконання зобов`язань позичальника, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази сторін, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 439791,42 грн. заборгованості за тілом кредиту, а в іншій частині стягнення 171696,49 грн. відхиленню через безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 6596,87 грн., а в іншій частині 2575,45 грн. на позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 439791,42 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одну гривню сорок дві копійки) заборгованості за кредитом та 6596,87 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень вісімдесят сім копійок) судового збору.

3. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 в частині стягнення 171696,49 грн. заборгованості за кредитом - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

30.03.2020

Суддя А. С. Вороняк