Ухвала суду № 88490774, 23.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 березня 2020 року Справа №160/3089/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши у письмовому провадженні у м.Дніпрі заяву про самовідвід судді Врони О.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-44982-57 від 11.05.2019,-

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-44982-57 від 11.05.2019.

19.03.2020 року суддею заявлено заяву про самовідвід у зв`язку з тим, що позивач по даній справі ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою головуючого судді у справі №160/3089/20 Врони О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Положеннями частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини 3 статі 31 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1. ч. 4 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по- перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості в результаті розгляду справи, по- друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи викладене, з метою уникнення у майбутньому сумнівів у неупередженості та об`єктивності головуючого судді зі сторони учасників справи, суд дійшов висновку, що заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 35, 36, 39-41, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, - Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Врони О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-44982-57 від 11.05.2019 - задовольнити.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст.31 КАС України ухвала за наслідками розгляду заяви про відвід окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Врона