Рішення № 88490311, 27.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Справа № 160/784/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, виписані ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 11 липня 2019 року на загальну суму 118 413,77 грн.: №0299876-5550-0403 на суму 37 677,11 грн. та № 0299877-5550-0403 на суму 80 736,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником нежитлової нерухомості - майнового комплексу загальною площею 7182,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яким володіє спільно з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №196769941 від 18.01.2020 року. Нотаріально-посвідченого договору про встановлення порядку володіння та користування майном між співвласниками не укладалось, отже виходячи з положень ч. 1 ст. 357 Цивільного окдексу України частки у праві спільної часткової власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вважаються рівними. Виходячи зі змісту оскаржуваних рішень, контролюючим органом при розрахунку податку не було враховано зазначені положення законодавства та наявність двох співвласників об`єкту нежитлової нерухомості. Крім того, позивачем зазначено, що виходячи з приписів п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкові повідомлення рішення за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за податковий період 2017 рік повинні були бути виписані відповідачем до 01 липня 2018 року, а за податковий період 2018 рік повинні були бути виписані відповідачем до 01 липня 2019 року відповідно. Натомість відповідачем виписані податкові повідомлення-рішення №0299876-5550-0403, №0299877-0555-0403 за 2017 та 2018 рік - 11 липня 2019 року, що суперечить зазначеним нормам права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12 лютого 2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 26 ПКУ з урахуванням пп. 266.7.1 п. 266.7 ст.266 ПКУ фізичній особі ОСОБА_1 в автоматичному режимі були сформовані податкові повідомлення -рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2017-2018 рр. форми «Ф» від 11.07.2019 року №0299877-0555-0403 на загальну суму 80736,66 грн. та від 11.07.2019 року №0299876-5550-0403 на загальну суму 37677,11 грн. за майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6738,5 м2, розмір частки у праві спільної власності: 7/25 та 3/5. Крім того, відповідачем зазначено, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність, при цьому, контролюючий орган посилається на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивачу на праві спільної часткової власності належить нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, а саме: 7/25 та 3/5 майнового комплексу загальною площею 6738,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містяться у матеріалах справи (номер інформаційної довідки: 169700012; дата та час формування: 07.06.2019 року).

Відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 року №0299877-0555-0403 на загальну суму 80736,66 грн. та від 11.07.2019 року №0299876-5550-0403 на загальну суму 37677,11 грн. про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2018 роки.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вручено позивачу особисто 25.07.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 266.1.1, 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 8.1 ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Відповідно до п. 8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено п. 24 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Рішенням Кам`янської міської ради від 24.02.2017 року №632-14/VII, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (інші будівлі), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб із розрахунку за 1 кв.м. бази оподаткування встановлено 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Так, при обчисленні позивачеві грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим органом правомірно застосовано ставку податку у розмірі 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої вищезазначеним рішенням міської ради.

Доводи позивача про те, що нотаріально-посвідченого договору про встановлення порядку володіння та користування майном між співвласниками не укладалось, отже виходячи з положень ч. 1 ст. 357 Цивільного окдексу України частки у праві спільної часткової власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вважаються рівними є необґрунтованими.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.02.2017 року (номер запису про право власності: 18897860) внесено інформацію про право власності: Державний реєстратор: Трощій Наіля Галібовна , Перша кам`янська державна нотаріальна контора, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область. Підстава виникнення права власності:договір дарування, серія та номер 2-133, виданий 07.02.2017, видавник: Трощій Н.Г., державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33748923 від 07.02.2017 16:44:35, Трощій Наіля Галібовна , Перша кам`янська державна нотаріальна контора, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область. Форма власності: приватна. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 7/25.

Власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 26.02.2003, видавник: Заводський РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, країна громадянства: Україна.

Крім того, 07.02.2017 року (номер запису про право власності: 18897572) внесено інформацію про право власності: Державний реєстратор: Трощій Наіля Галібовна, Перша кам`янська державна нотаріальна контора, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область. Підстава виникнення права власності:договір дарування, серія та номер 2-132, виданий 07.02.2017, видавник: Трощій Н.Г., державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33748654 від 07.02.2017 16:35:19, Трощій Наіля Галібовна , Перша кам`янська державна нотаріальна контора, Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область. Форма власності: приватна. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 3/5.

Власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 26.02.2003, видавник: Заводський РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, країна громадянства: Україна.

Таким чином, суд зазначає, що приписами п. 266.3.2 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо складових частки позивача, внесені до реєстру 07.02.2017р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2019 року.

При цьому, відповідно до вищезазначеної інформації від 07.06.2019 року загальна площа майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32095312104) становить 6738,5 кв.м.

За таких обставин, вищезазначене нерухоме майно є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України на підставі інформації про об`єкт нерухомого майна 32095312104, загальна площа (кв.м): 6738,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 11.07.2019 року №0299877-0555-0403 на загальну суму 80736,66 грн. та від 11.07.2019 року №0299876-5550-0403 на загальну суму 37677,11 грн. про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2018 роки винесено з дотриманням норм чинного законодавства України.

Суд не приймає до уваги інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 18.01.2020 року, в якій зазначено загальну площу майнового комплексу 7182,7 кв., оскільки на час прийняття податкових-повідомень рішень, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності були данні щодо загальної площі майнового комплексу 6738,5 кв.м.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач порушив порядок і строки складання і надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд зазначає наступне.

Як видно з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень останні винесені відповідачем 11.07.2019 року та стосуються податкових періодів 2017 та 2018 років.

У відповідності до п.266.7.2 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно п.266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

У відповідності до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За вказаних обставин, податковий орган вправі в межах строків передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, тобто протягом 1095 днів, визначити грошове зобов`язання платнику податків за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Порушення строків складання податкового повідомлення-рішення згідно п. 266.7.2 ст. 266 ПК України призводить до звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої ПК України лише за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

ПК України не містить норм, які вказують про звільнення саме від сплати грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у разі порушення строків складання податкового повідомлення-рішення згідно п.266.7.2 ст. 266 ПК України.

Не дотримання строків передбачених п.266.7.2 ст. 266 ПК України може свідчити лише про недотримання відповідачем процедури їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, їх скасування.

Якщо податкове повідомлення-рішення податкового органу прийнято ним у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17 та у постанові від 06.11.2018 року у справі № 808/144/18, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність.

За вказаних обставин судом відхиляються вказані вище доводи позивача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 11.07.2019 року №0299877-0555-0403 на загальну суму 80736,66 грн. та від 11.07.2019 року №0299876-5550-0403 на загальну суму 37677,11 грн. є таким, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і Податковим кодексом України. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для їх скасування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев