Ухвала суду № 88490108, 30.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

30 березня 2020 р. Справа № 120/571/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового позовного провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "Мір" до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "Мір" (далі - позивач, заявник, ТОВ "ЛТК "Мір"") до Національного агентства з акредитації України (далі - відповідач, НААУ) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою ВОАС від 13.02.2020 заяву представника ТОВ "ЛТК "Мір" про забезпечення адміністративного позову задоволено шляхом зупинення дії рішення № б/н від 05.02.2020 НААУ про тимчасове зупинення з 07.02.2020 дію атестата про акредитацію ООВ № 201101 дійсного з 25.06.2019 до 22.02.2022 до набрання законної сили прийнятим справі №120/571/20-а.

Також, ухвалою ВОАС від 24.02.2020 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 11.03.2020.

Ухвалою ВОАС від 11.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 26.03.2020.

В свою чергу, за наслідком розгляду поданої НААУ апеляційної скарги на ухвалу ВОАС від 13.02.2020 про забезпечення адміністративного позову, Сьомим апеляційним адміністративним судом (далі - 7ААС) прийнято постанову від 23.03.2020, якою апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Зокрема, скасовано ухвалу ВОАС від 13.02.2020, постановлено нову ухвалу, якою відмовлено ТОВ "ЛТК "Мір" у задоволенні заяви про забезпечення позову. У задоволенні іншої частини апеляційної скарги - відмовлено.

Ухвалою ВОАС від 26.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника НААУ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в зв`язку з технічною неможливістю реалізації заявленого клопотання. При цьому, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Доведено до відома сторін, що про дату, час та місце наступного судового засідання їм буде повідомлено додатково після завершення запроваджених у державі комплексів обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби ( НОМЕР_1 -19).

27.03.2020 представником позивача повторно до ВОАС подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення № б/н від 05.02.2020 Національного агентства і акредитації України про тимчасове зупинення з 07.02.2020 дію атестата про акредитацію ООВ №201101 дійсного з 25.06.2019 до 22.02.2022 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «ЛТК «Мір» про скасування вказаного рішення.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову представник заявника зазначив, що за наслідком отримання додаткових документів, які надійшли від відповідача в ході судового процесу встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стало нібито порушення позивачем норм Генеральної угоди. Однак, на переконання сторони позивача, жодних технічних невідповідностей або недоліків в роботі товариства, що могли призвести до порушення прав та законних інтересів третіх осіб, НААУ не виявлено та не підтверджено наданими суду документами. Крім того, представник заявника (позивача) зазначає, що посилання відповідача на лист ГСЦ МВС №31/176 від 21.01.2020 також не свідчать про порушення ТОВ «ЛТК «Мір» норм чинного законодавства при видачі Актів технічної експертизи. Разом з тим, зупинення дії атестата про акредитацію ООВ №201101 дійсного з 25.06.2019 до 22.02.2022 призведе до фактичного зупинення діяльності підприємства, невиплати заробітної плати найманим працівникам.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

У даному випадку, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову – це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено у тому числі, й шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення зазначив, що оскаржуєме рішення відповідача фактично зупинить його діяльність і призведе до невиплати заробітної плати працівникам. Також, зазначив, що йому не зрозумілі підстави прийняття такого рішення та строк його дії.

Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні. У статті шостій цього Закону визначений правовий статус відповідача.

Колегія суддів зазначає, що повноваження відповідача, як суб`єкта владних повноважень у відносинах, пов`язаних з акредитацією органів з оцінки відповідності, спрямовані, в тому числі, й на прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.

Відповідач покликаний забезпечити проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв`язку з недотриманням названих вимог, вжиття заходів контролю не може ставитись у залежність від можливості здійснювати позивачем його господарської діяльності.

Виходячи з наданих законом повноважень та завдань відповідача, прийняття оскаржуваного рішення мало за мету зупинення діяльності позивача для недопущення подальшого порушення законодавства.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:

“Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі”.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, який колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

Зазначаючи про необхідність зупинення дії оскаржуваного у даній справі рішення НААУ, заявник не надає суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності вказаного рішення суб`єкта владних повноважень чи утруднення виконання рішення суду у подальшому, а наведені у заяві про забезпечення позову доводи позивача щодо безпідставності прийняття вказаного рішення підлягають перевірці в ході судового розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги висновки 7ААС, наведені у постанові від 23.03.2020 у справі №120/571/20-а, вищенаведені висновки Верховного Суду, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки мотиви на які покликається представник позивача у поданій 27.03.2020 заяві не свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу до розгляду справи по суті, що у свою чергу суперечитиме завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «МІР» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена: 30.03.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна