Рішення № 88490082, 30.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

30 березня 2020 р. Справа № 120/518/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці

в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру.

- зобов`язати головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 призначену йому пенсію без обмеження її максимальним розміром.

- зобов`язати головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата ОСОБА_1 призначеної йому пенсії, без обмеження її максимальним розміром.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звільнений з лав Збройних Сил України та з 01.05.2008 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 відповідачем у березні 2018 року здійснено перерахунок його пенсії з 01 січня 2018 року. Проте, починаючи з 01 січня 2018 року, органом Пенсійного фонду застосовано обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.

Звернувшись 10 січня 2020 року до відповідача із вимогою здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, позивач отримав відмову у проведенні такого перерахунку.

Вважаючи, що пенсійним органом протиправно застосовано положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою від 18.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що під час перерахунку пенсії відповідач керувався нормами статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказує на те, що приписи статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались. За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем 28.02.20 року подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи позивача, наведені ним у позовній заяві.

Дослідивши наявні у справі докази, зважаючи на письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України у 2008 році. Має 39 років вислуги.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.05.2008 року йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІ1.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 відповідач у березні 2018 року здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року. Після проведеного перерахунку розмір пенсії становив 16252,5 гривень, проте відповідач проводив розрахунок та виплату пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії, а саме:

- у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року, з урахуванням максимального розміру пенсії 13730 гривень;

- у період з 01.07.2018 року по 31.11.2018 року, з урахуванням максимального розміру пенсії 14350 гривень;

- у період з 01.12.2018 року по 31.11.2019 року, з урахуванням максимального розміру пенсії 14970 гривень.

10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогою перерахувати йому пенсію з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, починаючи з 1 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою міні пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило у такому перерахунку та у своїй відповіді від 24.01.2020 року повідомило, що відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІ1 з 01 січня 2018 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до статті 1-1 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Приписами частини 7 статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Окрім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія цього закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, в той час коли пенсія позивачу призначена у вересні 2004 року.

Проте, варто зазначити, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06 грудня 2016 року до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Відтак, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому слід констатувати, що ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17.

Таким чином, можливо дійти висновку, що з 01 січня 2018 року законодавством не встановлено обмежень максимальним розміром виплату пенсій.

Особливу увагу слід звернути на те, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром з 01 січня 2018 року обґрунтовано приписами частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, слід врахувати те, що пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Більше того, запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, про що свідчить пункт 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Таким чином, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №120/3965/18, від 03 липня 2019 року у справі №120/4656/18.

Судом встановлено, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 призначена ще 01 вересня 2007 року, тобто, до запровадження Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмежень максимальним розміром виплату пенсій, що свідчить про неможливість їх застосування до спірних правовідносин.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обмежено розмір пенсії позивача, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, адже саме з цього часу застосовано обмеження виплати позивачу пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І ШИ В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру.

Зобов`язати головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 призначену йому пенсію без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата ОСОБА_1 призначеної йому пенсії, без обмеження її максимальним розміром.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_2

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код за ЄДРПОУ-13322403)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар