Рішення № 88488827, 30.03.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5664/18

Провадження № 2/643/254/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря судового засідання Арестової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 – тимчасового ліквідатора ТОВ «Український промисловий банк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про визнання договорів такими, що втратили законну чинність, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, який в ході розгляду справи був неодноразово уточнений, в якому просить визнати договір споживчого кредиту №208/ФКВ-07, укладений між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» 03 квітня 2007 року, договір іпотеки №208/Zфквіn-07, укладений між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» 03 квітня 2007 року, договір поруки №208/Zфпор-07, укладений між позивачем, ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк» 03 квітня 2007 року такими, що втратили чинність та зобов`язання по ним такими, що припинилися у зв`язку із ліквідацією ТОВ «Український промисловий банк» з моменту ліквідації останнього.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі Договору кредиту отримала споживчий кредит на ремонт житла та, з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, були укладені Договір іпотеки та Договір поруки. В 2010 році ТОВ «Український промисловий банк» був ліквідований на підставі рішення Національного банку України, кредитний портфель якого перейшов до ПАТ «Дельта Банк». ПАТ «Дельта Банк» листом повідомив позивача про заміну кредитора в зобов`язанні за Договором кредиту. Позивач заперечує дійсність спірних договорів, посилаючись на порушення процедури укладення договорів про відступлення права вимоги, оскільки згідно з діючим законодавством договір відступлення права вимоги укладається у формі, в якій було укладено первісне зобов`язання, зокрема, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки підлягає державній реєстрації, а також посилаючись на ст. 609 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи. Позивач вважає, що оскільки кредитор за спірними договорами ліквідований, то ПАТ «Дельта Банк» має укласти з нею договори для того, щоб визначити порядок дії зобов`язань по спірним кредитним договорам, але ПАТ «Дельта Банк» відмовлявся укласти нові договори. Посилаючись на викладене просила позов задовольнити.

ПАТ «Дельта Банк» надав свої пояснення, в яких зазначив, що позивач просить суд визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором та договором поруки у зв`язку із ліквідацією кредитора ТОВ «Український промисловий банк». При цьому позивачу достеменно відомо, що кредитором є АТ «Дельта Банк» та те, що юридичні особи і ТОВ «Український промисловий банк», і АТ «Дельта Банк» не припинені. Позивач не довів, які його права, свободи чи законні інтереси є порушеними, невизнаними або оспорюваними.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до суду свій відзив, в якому просив залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 по справі №643/15969/15-ц було встановлено обставини переходу права вимоги ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за спірними договорами. Відповідач зазначає, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для визнання договорів недійсними, жодна з яких не може бути застосована до спірних договорів. Відповідач вказує, що під час перебування банку в процедурі ліквідації, останній зберігає свою правосуб`єктність до завершення процедури ліквідації.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, в якій просили розглядати справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Інший відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату його проведення повідомлявся вчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та дату його проведення повідомлялися вчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

03 квітня 2007 року між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений Договір кредиту, Договір іпотеки, а також Договір поруки, укладений за участю третьої особи ОСОБА_3 . При цьому суд встановив, що Договір кредиту, на підставі якого позивач отримала споживчий кредит в іноземній валюті відповідав законодавству, діючому на час його укладення.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного суду України, в справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Банк виконав свої зобов`язання перед позивачем, надавши кредитні кошти в передбаченому договором розмірі, позивач виконувала свої зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до листа НБУ №55-012/237-1097 від 25.01.2010 ліцензію у ТОВ «Український промисловий банк» було відкликано, на сьогоднішній день ТОВ «Український промисловий банк» ліквідоване.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 Закону України «Про акціонерні товариства» ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією гарантування прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

Виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 р. про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Згідно з даним рішенням тимчасову адміністраціюв АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03 серпня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до 02 жовтня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову ОСОБА_4 на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. №619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кадирова Владислава Володимировича на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеиіальннм законом у даних правовідносинах.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у них правовідносинах.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 Владиславу Володимировичу.

18.03.2016 року Московським районним судом м. Харкова у справі №643/15969/15-ц було винесено рішення, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14.07.2016 року та постановою Вищого спеціалізованого суду України від 28.02.2018 р. Зазначене рішення набрало законної сили.

Зокрема зазначеним судовим рішенням було встановлено наступні обставини: «03 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», в особі заступника керуючого ХФ ТОВ «Укрпромбанк», був укладений Кредитний договір № 208/ФКВ-07, копія якого знаходиться в матеріалах справи, на капітальний ремонт квартири у розмірі 40800 доларів США зі сплатою 14% річних, дата повернення кредиту 1 квітня 2022 року (т.1 а.с. 12-19).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Товариством обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 208/Zфквіn-07, посвідчений 03 квітня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстровано в реєстрі № 1150 (т.1 а.с. 20-23).

Крім того, в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору також 03 квітня 2007 року був укладений Договір поруки № 208/Zфпор-07 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та поручителем ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 (т.1 а.с.24).

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління Наиіонального банку України від 17 липня 2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93. Відповідно до п. 2.3. зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Національним банком України було видано ТОВ «Укрпромбанк» банківську ліцензію №67 від 13.12.2001 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невідємною частиною ліцензії є дозвіл № 67-5 від 27.06.2006 року з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» з валютними цінностями (т.2 а.с. 27, 28-30).

Оскільки ТОВ «Укрпромбанк» отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він мав право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» мало право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов ’язанням. Іпотекодержатель зобов ’язаний письмово у п ’ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основнім зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

30 червня 2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрованим в реєстрі за № 2258, копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до п.4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п.4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить відступасться) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обоє ’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок укладення 30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку в рахунок погашення аборгованості, до відповідача перейшли права вимоги до боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 , за кредитним договором №208/ФКВ-07 від 03.04.2007року.

ПАТ «Дельта Банк» мав банківську ліцензію № 225 від 08.10.2009 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід ’ємною частиною ліцензії є дозвіл № 225-4 від 08.10.2009 року з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями (т.2 а.с. 24, 25- 26).

Листом від 02.08.2010 р. ліквідатор ТОВ «Укрпромбанк» повідомив позивачку, що право вимоги за кредитним договором № 208/ФКВ-07 від 03.04.2007 р. передані до ПАТ «Дельта Банк» (п.2 а.с.37).»

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, безпідставними є посилання позивача на ст. ст. 598, 609 Цивільного кодексу України та її твердження щодо припинення зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами у зв`язку з ліквідацією первісного кредитора ТОВ «Укрпромбанк», оскільки Московський районний суд м. Харкова встановив факт переходу до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанк» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 р. також встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» мав банківську ліцензію № 225 від 08.10.2009 р. на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід`ємною частиною ліцензії є дозвіл № 225-4 від 08.10.2009 року з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями.

А тому, відповідно, дані обставини доказуванню не підлягають та спростовують підстави на які посилається позивач у своєму позові.

Договір про надання споживчого кредиту № 208//ФКВ-07 від 03 квітня 2007 укладений між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк», був укладений відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, отже відповідає засадам цивільного законодавства, відповідно не має жодних підстав для визнання його таким, що втратив законну чинність.

Згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів» договір про на споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом із нарахованими відсотками. Отже, сторонами даного правочину є кредитодавець (банк або інша фінансова установа) та позичальник (споживач) (п. 1 ст. 1054 ЦК України).

Банківський кредит - це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтями 1048-1052, 1054 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що саме відноситься до істотних умов кредитного договору.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до вищевказаних нормативних актів України є: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Всі ці істотні умови були включені в Договір про надання споживчого кредиту, який підписано між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» 03 квітня 2007 року.

Укладаючи кредитний договір, позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма істотними умовами договору: валюта кредиту, сума кредиту, термін кредитування, розмір щомісячних платежів за користування кредитними коштами, графік погашення кредиту, розмір штрафних санкцій, порядком зміни і припинення дії договору, відповідальністю сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо. Позивач усвідомлювала критерії взятих на себе зобов`язань та розміри відповідальності за їх невиконання, про що свідчить її підпис на кредитному договорі.

Банк свої зобов ’язання по кредитному договору виконав належним чином та у повному обсязі - надав кредитні кошти, а позичальник отримала те, на що розраховувала - кошти в іноземній валюті на споживчі цілі в сумі 40 800, 00 дол. США, а тому співвідношення майнових інтересів сторін при укладенні та виконанні договору не порушується.

Відповідно, в даному випадку жодним чином не порушено принципи рівності та добросовісності сторін кредитного договору та не спричинено жодного, в тому числі істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків ОСОБА_1 .

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Оскільки, позичальником основне зобов`язання не виконано, а передбачені ст.17 ЗУ «Про іпотеку» випадки щодо предмету іпотеки не настали, відсутні правові підстави для припинення договору іпотеки.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Ст. 559 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення поруки:

1.Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також уразі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2.Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3.Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4.Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Проте, жодної підстави з вищенаведених у позовній заяві не зазначено, що також свідчить про безпідставність тверджень позивача щодо припинення Договору поруки № 208/ Zфпор-07 укладеним між ТОВ «Український промисловий банк», поручителем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_1 .

Суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання спірних договорів такими, що втратили чинність, оскільки зобов`язання за ними ще не припинені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 513, 516, 553, 559, 598 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 5, 10- 13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», код ЄДРПОУ; 34047020, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; тимчасовий адміністратиор-ліквідатор ТОВ «Український промисловий банк» Раєвський Костянтин Євгенійович, місце знаходження: 01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, 26.

Треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місце знаходження: 04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Я.М. Горбунова