Ухвала суду № 88487138, 30.03.2020, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/2052/19

Провадження № 1-кп/349/47/20

У Х В А Л А

іменем України

30 березня 2020 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Могили Р.Г.,

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 04 травня 2017 року вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, судимість не погашена, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Тринів В.І.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Гринчишин І.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися.

Клопотання обгрунтоване тим, що в обвинуваченого є наявність судимості, він обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі , а тому може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, перебуваючи на волі він може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитувалися, що свідчить про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений, його захисник заперечили щодо продовження строку тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло в нічний час. Захисник також вказав, що обвинувачений обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, а не особливо тяжкого злочину, як зазначено в клопотанні прокурора. Крім цього він має на утриманні матір, яка є особою похилого віку.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 15 лютого 2020 року, яки судом в подальшому було продовжено .

Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може спробувати переховуватися від органів правосуддя, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати встановленню істини у справі чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що у нього немає місця роботи, він не одружений, раніше судимий.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, ОСОБА_1 будучи раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 неодружений, не працює, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що додатково свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від правоохоронних органів і правосуддя та вчинення ним нового злочину, оскільки останній не має законних джерел для існування.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, враховуючи наявність у нього судимості, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді, суд дійшов висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 38 420 гривень.

При продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому необхідно визначити заставу з урахуванням розміру застави, яка була визначена ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року та покласти на нього у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України .

Керуючись ст. ст. 177-178, 181-183, 193, 196-197, 199, 331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, задовольнити

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, до 28 травня 2020 року, включно.

Визначити заставу у розмірі 38 420 гривень.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 покласти такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали – до 28 травня 2020 року.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Р.Г. Могила