Рішення № 88485291, 30.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/5331/2012

Провадження № 2/202/856/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 березня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Нетеса Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2020 року Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.04.2012 року по справі було ухвалено заочне рішення (а.с. 28-29).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2019 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення від 26.04.2012 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 56).

Звернувшись до суду з цим позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що 18.09.2007 року між Банком та позичальником ТОВ «Євроспрінг» був укладений кредитний договір № Д 07-02-138 МК, відповідно до умов якого останнє отримало кредит у розмірі 13000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 20.09.2010 року.

Зобов`язання ТОВ «Євроспрінг» були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року з лімітом відповідальності у межах 10 000,00 грн., у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

Також зобов`язання ТОВ «Євроспрінг» були забезпечені шляхом укладання зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів поруки від 18.09.2007 року № 07-02-138 П/1 та № 07-02-138 П/2 відповідно.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ТОВ «Євроспрінг» взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту виникла заборгованість, котра станом на 13.03.2012 року становить 24658,26 доларів США та складається з: 8999,17 доларів США - заборгованості за тілом кредиту; 8544,69 доларів США - заборгованості за відсотками; 5910,38 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором; штрафів: 31,30 доларів США - фіксованої частини; 1172,71 доларів США - процентної складової.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь солідарно з ТОВ «Євроспрінг», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23406,69 доларів США; з ПАТ «Акцент-Банк», ТОВ «Євроспрінг», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнути солідарно заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с. 23).

Представник ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. Про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 100).

Представник ТОВ «Євроспрінг» в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. На адресу суду повернулися поштові конверти із судовими повістками з рекомендованими повідомленнями із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 101).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзиву на позов не надала. На адресу суду повернулися поштові конверти із судовими повістками з рекомендованими повідомленнями із позначкою «адресат відсутній» (а.с. 102).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає відповідачів належним чином повідомленими.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, її представник направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його та відповідача відсутності. Просив відмовити позивачеві у задоволенні позову з підстав, викладених у заяві про перегляд заочного рішення. У поданій заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначав, що, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 20.09.2010 року, то з цієї дати позивач не мав права нараховувати відсотки, а про застосування до боржника відповідальності за ст. 625 ЦК України в позові не просив. У зв`язку з цим, зазначив, що позовні вимоги про стягнення процентів не підлягають задоволенню, оскільки строк кредитного договору закінчився і перебіг позовної давності починається по кожному платежу окремо, який повинен бути здійснений. Також представник відповідача зазначив, що оскільки строк дії кредитного договору закінчився 20.09.2010 року, а позивач протягом шести місяців з цієї дати не пред`явив вимогу до поручителя, то договір поруки є припиненим. Також представник відповідача просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності (а.с. 37-40,110).

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Євроспрінг» був укладений кредитний договір № Д 07-02-138 МК, відповідно до умов якого останнє отримало кредит у розмірі 13 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 20.09.2010 року (а.с. 9-12).

Зобов`язання ТОВ «Євроспрінг» були забезпечені шляхом укладання зі ОСОБА_2 договору поруки № 07-02-138 П/1 від 18.09.2007 року, з ОСОБА_1 договору поруки № 07-02-138 П/2 від 18.09.2007 року та з ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом. Відповідно до зазначеного договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» як поручитель відповідає перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника за кредитним договором у розмірі 10 000 грн. (а.с. 7-8,13,14).

Позичальник ТОВ «Євроспрінг» належним чином не виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір котрої станом на 13.03.2012 року становить 24658,26 доларів США та складається з: 8999,17 доларів США - заборгованості за тілом кредиту; 8544,69 доларів США - заборгованості за відсотками; 5910,38 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором; штрафів: 31,30 доларів США - фіксованої частини; 1172,71 доларів США - процентної складової.

Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 4-5).

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ТОВ «Євроспрінг», суд враховує, що позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та виходить з наступного.

Судом встановлено, що строк дії кредитного договору закінчився 20.09.2010 року, однак, звернувшись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідачів, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, які нараховані станом на 13.03.2012 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втім, після закінчення строку дії кредитного договору Банк втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню за прострочення виконання зобов`язань, натомість кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 310/11534/13-ц (14-154цс18).

За таких обставин, суд вважає, що стягненню з ТОВ «Євроспрінг» на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитним договором станом на час закінчення строку дії кредитного договору, а саме станом на 20.09.2010 року, у розмірі 15 586,74 доларів США, що складається з: 8999,17 доларів США - заборгованості за тілом кредиту; 4241,09 доларів США - заборгованості за відсотками; 2346,48 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафів: 31,30 доларів США - фіксованої частини; 1172,71 доларів США - процентної складової задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Таким чином, пеня і штраф за своєю правовою природою є різними видами неустойки.

Положеннями статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за порушення грошового зобов`язання, покладання на відповідача штрафу за несвоєчасне виконання того ж зобов`язання, на думку суду, є подвійним притягненням до відповідальності, що суперечить статті 61 Конституції України і співпадає з правовою позицією Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

За таких обставин. суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення штрафів фіксованої та процентної складової у розмірі 31,30 доларів США та 1172,71 доларів США.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу суд зазначає наступне.

Позивач заявив вимоги до позичальника за кредитним договором, яким є юридична особа ТОВ «Євроспрінг», та поручителів, якими є юридична особа ПАТ «Акцент-Банк» та фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником і які є видами забезпечення виконання зобов`язань.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо. Одним з видів акцесорного зобов`язання є порука.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, тобто нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до них є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителя в такому разі частково збігається з обсягом відповідальності боржника, а тому при визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов`язані солідарним обов`язком як боржники.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2015 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таку правову позицію неодноразово висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, від 21 березня 2018 року № 14-41цс18, від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, а також від 20 червня 2018 року № 14-224цс18.

Таким чином, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу у розмірі 23406,69 доларів США та 10 000,00 грн. повинні розглядатись судом за правилами цивільного судочинства.

При цьому, стосовно вирішення спору в частині вищезазначених вимог до поручителів суд керується таким.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 8 договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, вищезазначений договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Аналогічні положення містяться у договорах поруки № 07-02-138 П/1 та № 07-02-138 П/2 від 18.09.2007 року, укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідно (п. 10 договорів) (а.с. 13,14).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки судом встановлено, що строк дії кредитного закінчився 20.09.2010 року, тобто 20.09.2010 року настав строк виконання основного зобов`язання, а Банк протягом шести місяців з цієї дати не пред`явив вимогу до поручителів, а звернувся до суду із вимогою до поручителів лише 26.03.2012 року, то договори поруки є припиненими з 21.03.2011 року.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для солідарного стягнення заборгованості з поручителів ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у зв`язку з чим відмовляє позивачеві у цій частині вимог.

Керуючись нормами статті 559 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити наступне. Законом України від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», котрий був опублікований у газеті Голос України 03.11.2018 року, набрав чинності 04.11.2018 року та введений в дію з 04.02.2019 року, внесено зміни, зокрема, до статті 559 ЦК України та частину 4 цієї статті викладено в новій редакції, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до ст.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі № 37766/05 «Дімопулос проти Туреччини» суд дійшов висновку про те, що застосування змін до законодавства до правовідносин, що виникли до внесення змін до законодавства, із зворотною силою складає порушення права особи на справедливий судовий розгляд, передбачений статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Приймаючи до уваги, що відповідно до положень статті 10 ЦПК України суд при розгляд справи користується принципом верховенства права, а Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права, при вирішенні спору у цій справі суд застосовує статтю 559 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Суд критично ставиться до заяви представника відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності з наступних підстав.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Натомість, у п. 6.8 кредитного договору сторони погодили строк позовної давності п`ять років.

Відповідно до наданої позивачем виписки з рахунку ТОВ «Євроспрінг», останній платіж позичальник вніс 30.10.2008 року (а.с. 116), а відповідно до графіку платежів наступний платіж позичальник повинен був внести до 10.11.2008 року. Тобто з 11.11.2008 року Банк дізнався про порушення свого права та з цього часу починається перебіг строку позовної давності, а до суду з цим позовом Банк звернувся 26.03.2012 року, тобто в межах передбаченого кредитним договором п`ятирічного строку позовної давності.

За таких обставин, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Євроспрінг» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1969,21 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг» (03049, м. Київ, вул. Геннадія Воробйова, буд. 10, код ЄДРПОУ 34353794) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 586 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) доларів США 74 центи, котра складається з: 8999,17 доларів США - заборгованості за тілом кредиту; 4241,09 доларів США - заборгованості за відсотками; 2346,48 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1969,21.

У задоволенні решти вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.