Рішення № 88483280, 25.03.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/2191/19

№ провадження 2/588/94/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В.,представника позивача Сумцова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у м.Тростянці цивільну справу за позовомОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Сумцов Є.С. у грудні 2019 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 21 березня 2011 року ОСОБА_3 у відділенні АТ КБ «Приватбанк» було отримано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом 300 грн., який було збільшено до 2300 грн. (угода № SAMDN50000042558020).

Деякий час позивач користувалася кредитними коштами та відповідно здійснювала погашення в рахунок отриманих за договором коштів. У 2013 році кредитну картку позивача було заблоковано, через що вона не мала можливості перевірити баланс на картці, забезпечити виконання взятих на себе зобов`язань і, відповідно, перевірити дотримання виконання банком своїх зобов`язань. З серпня 2014 року без розпорядження позивача, її згоди чи відповідного рішення суду банком самовільно розпочато утримання з пенсії ОСОБА_3 коштів в рахунок нібито погашення кредитної заборгованості.

У 2019 році виявилося, що кошти, які утримувалися з пенсії позивача не погасили жодної заборгованості, а навпаки на рахунку станом на 16.12.2019 утворився негативний баланс в розмірі 13066,28 грн. У вересні 2019 року позивач звернулася до відповідача з вимогою припинити безпідставне утримання з її пенсії коштів та надати обґрунтування утвореної заборгованості за її кредитним рахунком. Листом від 11.10.2019 відповідачем було надано відповідь, з посиланням на Умови і правил надання банківських послуг, які нібито є невід`ємною частиною Договору, укладеного сторонами, які дають на думку відповідача підставу списувати кошти з рахунку позивача у разі настання термінів платежів за іншими договорами Клієнта у розмірах, визначених цими договорами у межах платіжного ліміту рахунка.

З огляду на зазначене, позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та з вимогою до відповідача про стягнення безпідставно набутих ним коштів.

Відповідно до виписки по кредитній картці позивача відповідачем без згоди та відома ОСОБА_3 було автоматично списано кошти на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 21.03.2011 з 21.08.2014 щомісяця і станом на дату подачі позову відповідачем було безпідставно стягнуто з рахунку позивача шляхом автоматичного списання грошові кошти у загальній сумі 26420,17 грн.

Згоди на самостійне списання банком коштів із її рахунків ОСОБА_3 при підписанні заяви на отримання кредитної картки 21.03.2011 не давала, тому дії відповідача щодо автоматичного списання частини сум пенсії позивача не відповідають вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Посилаючись на указані обставини, позивач просить суд стягнути на її користь з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпідставно списані кошти в сумі 26420,17 грн., та стягнути судові витрати, понесені при подачі позову.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та її представник адвокат Сумцов Є.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. ОСОБА_3 під час судового розгляду пояснила, що дійсно користувалась кредитною карткою, частинами повертала кошти на погашення кредиту. У 2014 році строк картки закінчився, вона навіть не могла перевірити залишок заборгованості. Крім кредитної картки позивач мала картку для виплат, на яку зараховувалась її пенсія, відповідачу дозволу на списання коштів з цієї картки у рахунок зобов`язань за кредитом не давала. Банк не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, також про борг за кредитом не повідомляв. Через те, що на її звернення до відповідача припинити списання коштів банк не припинив таких дій, позивач відмовилась від отримання пенсії через рахунок в АТ КБ «Приватбанк», наразі отримує пенсію у АТ «Ощадбанк». ОСОБА_3 вважає, що відповідач повинен повернути списані з її пенсії без її відома кошти.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника банку, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представником відповідача Прокопенко Н.В. 27.02.2020 року до суду було надіслано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому заперечення проти позову обґрунтовані тим, що статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктом 6.6. Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року передбачено право банку здійснювати договірне списання у випадках, передбачених у договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. Підписавши анкету 21.03.2011 року та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 21.03.2011 року, позивач тим самим уклала з відповідачем договір, який відповідно до статті 634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної позивачем, позивач погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті.

В довідці про умови кредитування від 21.03.2011 року, яка є невід`ємною частиною заяви від 21.03.2011 року, чітко передбачені істотні умови договору. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором перед позивачем виконав, а саме, відкрив картковий рахунок, надав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку. У свою чергу, позивач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів вчасно не виконує, що підтверджується випискою по рахунку. Пунктом 1.3.2.11 Умов передбачено, що банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта у зв`язку з невиконаними зобов`язаннями перед банком. Позивач погодила на думку представника відповідача з банком можливість списання грошових коштів зі своїх рахунків, тому допустивши виникнення заборгованості за кредитним договором, дії відповідача по списанню грошових коштів з карткового рахунку слід вважати такими, що вчинені відповідно до умов договору, а тому підстав для їх повернення позивачу немає.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Судом установлено, що 21.03.2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети- заяви, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 59-60).

Крім того, ОСОБА_3 21.03.2011 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», по договору SAMDN50000042558020, за умовами якої розмір відсотків за користуванням кредитом становить 2,5 % в місяць (30% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, що має бути сплачений не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним; за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена пеня у розмірі: пеня 1 (базова відсоткова ставка за договором/30 обчислюється за кожен день прострочення кредиту) + пеня 2 (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується раз на місяць); за несвоєчасне погашення заборгованості більше, ніж на 30 днів передбачений штраф - 500 грн. + 5% від заборгованості (а.с.61).

В Анкеті-заяві від 21.03.2011 зазначено, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідачем до суду надано примірник Умов та правил надання банківських послуг, які не містять відомостей про те яким документом затверджено і уведено в дію указані Умови, з якого часу вони були або є чинними. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 ознайомлена і погодилась з указаними Умовами як із складовою укладеного між сторонами договору (а.с.62-90).

З довідки відповідача про видані ОСОБА_3 кредитні картки установлено, що позивач за договором б/н отримала картки з номером: НОМЕР_1 і з терміном дії до 05/13 року, НОМЕР_2 і з терміном дії до 11/14 року, НОМЕР_3 і з терміном дії до 07/15 року, НОМЕР_4 і з терміном дії до 09/19 року (а.с.117-118).

Отже, після вересня 2019 року позивач не мала діючих кредитних карток, виданих відповідачем.

Позивач вказала, що відповідач не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2011, що не спростовано відповідачем у відзиві.

З виписки по кредитних картках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 установлено, що позивач з березня 2011 року до травня 2015 року користувалась кредитними коштами шляхом зняття готівки у банкоматі і періодично готівковими коштами через термінал самообслуговування до грудня 2016 року поповнювала указані кредитні карти з метою повернення використаних коштів. Починаючи з 2017 року ОСОБА_3 кредитними картками не користувалась, тобто кошти не знімала і картки не поповнювала, натомість відповідач в указаний період і до цього часу щомісячно списує відсотки за користування кредитом, пеню, штрафи з картки позивача НОМЕР_4 , термін дії якої закінчився 30.09.2019 (а.с.91-109).

Крім того, відповідач у період з 21.08.2014 по 13.12.2019 автоматично списав з картки позивача 51**20 на кредитні карти останньої кошти на загальну суму 26380,17 грн., зокрема: 519,50 грн. - 21.08.2014; 71,42 грн. - 12.11.2014; 64,43 грн. - 12.12.2014; 250,00 грн. - 13.07.2015; 391,38 грн. - 13.08.2015; 520,01 грн. - 11.09.2015; 514,45 грн. - 13.10.2015; 428,50 грн. - 12.02.2016; 154,50 грн. - 12.03.2016; 315,00 грн. - 13.04.2016; 454,00 грн. - 13.05.2016; 286,00 грн. - 13.06.2016; 476,50 грн. - від 13.07.2016; 518,79 грн. - 12.08.2016; 40,00 грн. - 17.09.2016; 186,15 грн. - 13.10.2016; 170,00 грн. - 11.11.2016; 160,42 грн. - 13.12.2016; 526,69 грн. - 13.02.2017; 524,61 грн. - 13.03.2017; 520,02 грн. - 13.04.2017; 521,68 грн. - 13.05.2017; 555,60 грн. - 13.06.2017; 500,47 грн. - 13.07.2017; 541,49 грн. - 11.08.2017; 566,84 грн. - 13.09.2017; 571,90 грн. - 13.10.2017; 574,48 грн. - 13.11.2017; 5,00 грн. - 26.11.2017; 572,79 грн. - 13.12.2017; 5,00 грн. - 26.12.2017; 576,57 грн. - 12.01.2018; 5,00 грн. - 26.01.2018; 579,94 грн. - 13.02.2018; 588,99 грн. - 13.03.2018; 20,00 грн. - 26.03.2018; 572,57 грн. - 13.04.2018; 15,00 грн. - 26.04.2018; 578,54 грн. - 11.05.2018; 10,00 грн. - 27.05.2018; 587,78 грн. - 13.06.2018; 5,00 грн. - 26.06.2018: 596,45 грн. - 13.07.2018; 20,00 грн. - 26.07.2018; 584,24 грн. - 13.08.2018; 10,00 грн. - 26.08.2018; 596,83 грн. - 13.09.2018; 611,43 грн. - 12.10.2018; 10,00 грн. - 27.10.2018; 606,10 грн. - 13.11.2018; 5,00 грн. - 26.11.2018; 614,03 грн. - 13.12.2018; 5,00 грн. - 28.12.2018; 617,61 грн. - 11.01.2019; 5,00 грн. - 26.01.2019; 621,01 грн. - 13.02.2019; 5,00 грн 26.02.2019; 625,16 грн 13.03.2019; 5,00 грн 26.03.2019; 627,71 грн 12.04.2019; 5,00 грн. - 26.04.2019; 629,59 грн. - 13.05.2019; 24,88 грн. - 06.06.2019; 50,00 грн. - 06.06.2019; 20,00 грн. - 07.06.2019; 543,81 грн. - 13.06.2019; 641,56 грн. - 12.07.2019; 645,71 грн. - 13.08.2019; 649,10 грн. - 14.09.2019; 652,45 грн. - 11.10.2019; 40,00 грн. - 26.10.2019; 40,00 грн. - 04.11.2019; 609,01 грн. - 13.11.2019; 10,00 грн. - 26.11.2019; 646,48 грн. - 13.12.2019 (а.с.91-109).

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені статтею 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно із пунктом 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (пункт 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»).

Аналогічні норми передбачені пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), який встановлює, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.2 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що пунктом 1.3.2.11 Умов і правил надання банківських послуг банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта у зв`язку з невиконаними зобов`язаннями перед банком.

Проте, як вже було зазначено відповідач не довів належними доказами, що Умови та правил надання банківських послуг, на які представник відповідача посилається у відзиві і надав до суду є складовою укладеного з ОСОБА_3 договору.

Умови договору приєднання повинні бути зрозумілі, доведені до відома споживачів, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на положення статей 633, 634 ЦК України, суд вважає, що позивач приєднується лише до тих умов, з якими ознайомлений під підпис в день укладення договору.

Оскільки Умови та правил надання банківських послуг не підписані позивачем, відтак вказані умови та правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді інші права та обов`язки, ніж передбачені анкетою-заявою та довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які 21 березня 2011 року були підписані позивачем і не містять умов щодо договірного списання коштів з дебетового карткового рахунку позивача.

Відтак дії відповідача щодо автоматичного списання частин сум пенсії позивача в загальній сумі 26380,17 грн. та їх зарахування на кредитну карту ОСОБА_3 у рахунок самостійно визначених відповідачем спірних зобов`язань за кредитним договором, не відповідають вимогам закону та умовам укладеного сторонами договору.

Виключне право розпорядження пенсією, визначення напрямків її витрачання в силу вимог статей 317, 319, 321 ЦК України належить лише позивачу як власнику цих коштів. Втручання відповідача у таке право може відбуватись на відповідній правовій підставі – договір, закон чи рішення суду.

Наявність чи відсутність у ОСОБА_3 невиконаних перед відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2011 року не має правового значення у цій справі, оскільки без розпорядження позивача відповідач не мав права автоматично списувати щомісячно на свій розсуд суми належної ОСОБА_3 пенсії, виключне право розпорядження якою належить останній. Відповідач має право звернутись до суду за захистом на його думку порушеного права з вимогами про стягнення боргу за кредитним договором від 01.03.2011, і за умови доведення наявності такого боргу та ухвалення судом рішення про його стягнення з ОСОБА_3 , зможе звернутись до державного чи приватного виконавця з питань примусового виконання судового рішення.

Отже, оскільки умови укладеного сторонами договору не містять права відповідача проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків позивача в погашення кредитної заборгованості, а позивачем розпорядження на автоматичне списання коштів з її дебетової картки відповідачу не надавалось, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до статті 1073 ЦК України зобов`язаний зарахувати безпідставно списану суму коштів на рахунок позивача.

З огляду на те, що представником позивача помилково визначена загальна сума автоматично списаних відповідачем коштів з рахунку позивача в розмірі 26420,17 грн., позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26380,17 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог. Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено в сумі 26380,17 грн., тобто на 99,8 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 766,86 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно списаних коштів – задовольнити частково.

Стягнути із АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул.Грушевського,1Д м.Київ, 01001) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно списані кошти в сумі 26380 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят) грн. 17 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул.Грушевського,1Д м.Київ, 01001) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 86 коп. компенсації судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.03.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко