Ухвала суду № 88479295, 27.03.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2639/20 1-кс/335/1452/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участі секретаря Тимченко А.В., прокурора Ворона М.В., захисників: Бутманова М.В., Пивовара Є.В., Ситник І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Чобота В.Л., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області Ворона М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080160000299 від 25.03.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпро, офіційно не працевлаштованого, місця реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020080160000299 від 25.03.2020, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 березня 2020 року, маючи умисел на умисне пошкодження чужого майна шляхом вибуху, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи при собі саморобне газове обладнання, на автомобілях приїхали до Каховського водосховища біля села Вишетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_2 залишився на березі, а ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою човна перепливли до міста Енергодар. Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно о 03.50 годині 25 березня 2020 року на скутері приїхали до магазину «Анастасія», розташованого за адресою: місто Енергодар, вулиця Лісова, будинок № 19 «А», на якому вбудовано банкомат № 5518 тип Personas 87, термінал ІD: А0105518, валюта 980 UAN АТ «Раффайзен Банк Аваль», в якому перебували грошові кошти в сумі 1845000 гривень, де шляхом вчинення вибуху саморобним газовим пристроєм, пошкодили зазначений банкомат, який перетворився на металобрухт, чим завдали матеріальної шкоди АТ «Раффайзен Банк Аваль» на суму 71 377,28 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: умисне пошкодження чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, шляхом вибуху.

Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 березня 2020 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на автомобілях приїхали до Каховського водосховища біля села Вишетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_2 залишився на березі, а ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою човна перепливли до міста Енергодар. Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно о 03.50 годині 25 березня 2020 року на скутері приїхали до магазину «Анастасія», розташованого за адресою: місто Енергодар, вулиця Лісова, будинок № 19 «А», на якому вбудовано банкомат № 5518 тип Personas 87, термінал ІD: А0105518, валюта 980 UAN АТ «Раффайзен Банк Аваль», в якому перебували грошові кошти в сумі 1845000 гривень, де шляхом вчинення вибуху саморобним газовим пристроєм, пошкодили зазначений банкомат. Після чого ОСОБА_3 , шляхом віджиму дверей, проник до магазину « ОСОБА_5 », де мав намір заволодіти грошовими коштами, а ОСОБА_1 перебував біля магазину, однак з причин, що не залежали від їх волі, грошовими коштами не заволоділи, тобто не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, так як їх дії були попереджені працівниками охорони.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185 КК України, а саме: не закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вина якого повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.03.2020 біля будівлі крамниці «Анастасія»; протоколом огляду місця події від 25.03.2020 біля буд. АДРЕСА_2 по вул АДРЕСА_3 Лісовій; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; постанова про визнання речових доказів у кримінальному провадженні; іншим матеріалами кримінального провадження. протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 , в ході яких останній впізнав ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме майно здобуте злочинним шляхом, а також інші предмети, що використовувалися співучасниками у своїй злочинній діяльності, що зберігаються у місцях, які підлягають встановленню під час проведення досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні,, співучасників злочинної діяльності, осіб які підлягають встановленню, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного джерела доходу; зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просять його задовольнити, зазначивши, що: пред`явлена підозра є обґрунтованою; наявні ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними; ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів які віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких. Зазначили, що застосувати інший більш м`який запобіжний захід не можливо, оскільки не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Просять застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, із визначенням застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також, зазначив, що при затриманні до нього застосовувалися заходи фізичного впливу.

Захисники підозрюваного у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечували повністю, пояснивши, що клопотання необґрунтоване та недоведене, підозра є необґрунтованою, оскільки не доведена взагалі, а докази, які надані слідчим на підтвердження обґрунтованості підозри не є доказами, з яких можливо стверджувати про причетність підозрюваного до вказаного кримінального правопорушення; ризики на які посилається прокурор, недоведені жодним доказом, а ґрунтуються тільки на припущеннях слідчого та прокурора. Зазначили, що повідомлення про підозру, яку складено 25.03.2020 було вручено 26.03.2020 без участі захисника. Вважають, що вказане клопотання заявлено безпідставно. При цьому, зазначили, що запропонована прокурором сума застави жодним чином не обґрунтована та не підтверджена, як того вимагає кримінальне процесуальне законодавство. Крім того, просять врахувати, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина та брат-інвалід. Також, просять врахувати, що при затриманні ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів було застосовано заходи фізичного впливу, шляхом нанесення тілесних ушкоджень, що також вбачається із зовнішнього вигляду ОСОБА_1 та інформації викладеної у листі ІТО №1 від 27.03.2020 про виявленні тілесних ушкоджень при проведенні первинного огляду. Також, при затриманні було порушено право на захист ОСОБА_1 , не роз`яснені його права.

Просять, провести судово-медичне обстеження ОСОБА_1 , внести до ЄРДР факти нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при затриманні працівниками правоохоронних органів для здійснення відповідної перевірки, та відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 25.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080160000299 внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 194 КК України.

25.03.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

26.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 194 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 194 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин. Тобто, стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо доводів захисників про необґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків (зокрема не співучасників), вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч. 2 ст.28 ч.2 ст. 194 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Діями, в яких підозрюється ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк Аваль» нанесено значної шкоди (вартість пошкодженого банкомату складає 71 377,28 грн.). Вивченням даних про особу підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що він не має реєстрації місця проживання, проживає у м. Дніпро, раніше не судимий, однак перебуває у розшуку по іншому кримінальному провадженню (за підозрою у вчиненні злочину за ч.3 ст.289 КК України), в рамках якого ухвалою слідчого судді від 13.02.2020 надано дозвіл на затримання для його подальшого приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не одружений, офіційно не працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину (зі слів).

При цьому, слідчий суддя враховує стан здоров`я підозрюваного та можливість його утримання в умовах СІЗО, оскільки підтверджень щодо відсутності можливості утримання його в умовах СІЗО стороною захисту суду не надано.

Слідчий суддя на виконання вищезазначених вимог закону враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, конкретні обставини та характер вчинення відповідних дій, його соціальний рівень свідомості та ставлення до скоєного, що посилюється корисливим мотивом, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 25 травня 2020 року включно, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 вчинені без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинили загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у вчиненні особливо тяжкого - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінальних правопорушень та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 . У зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 2 102,00 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, при вирішенні питання щодо застосування до підозрюваного заходів фізичного впливу при затриманні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Частинами 7, 8 ст. 206 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

Враховуючи те, що на даний час відсутні відомості, що органами досудового розслідування вжиті будь-які заходи, по порушеним у поясненнях ОСОБА_1 питаннях, зважаючи на викладені факти, візуальну наявність тілесних ушкоджень на обличчі підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про зобов`язання слідчого в провадженні, якого перебувають матеріали вказаного кримінального провадження, невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 та доручити СУ ГУНП в Запорізькій області провести дослідження фактів щодо застосування до останнього фізичного насильства під час затримання 25.03.2020.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Зобов`язати слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження № 12020080160000299 від 25.03.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доручити СУ ГУНП в Запорізькій області провести дослідження фактів щодо застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичного насильства під час затримання 25.03.2020 року.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Чобота В.Л. погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області Ворона М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.05.2020 включно, який обчислювати з 25.03.2020 року.

Одночасно встановити розмір застави у межах 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 210 200 (двісті десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача UA378201720355249002000001205; призначення платежу – застава ОСОБА_1 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з м. Дніпро, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 23.05.2020 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: І.А.Крамаренко