Вирок № 88478531, 30.03.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/993/20

пр.№ 1-кп/464/223/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

головуючий суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/993/20, внесене 27.01.20. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070000155 та 21.02.20. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070000321, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, без визначеного місця реєстрації, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов*язаного, одруженого, непрацюючого, має судимість - 29.01.13. вироком Франківського районного суду м.Львова за ч.2 ст.289, 71 КК України до 5 років 1 міс. позбавлення волі, звільнений 02.06.17. по відбуттю покарання, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор Лещик Наталія Володимирівна;

захисту - обвинувачений ОСОБА_1 ;

учасник провадження - представник потерпілого ТОВ «Сільпо-Фуд» Пенцарський О.Б. (подав заяву про розгляд справи у його відсутності з застосуванням ч.3 ст.349 КПК України), -

з участю прокурора та обвинуваченого, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23 січня 2020 року у період часу з 16.00 год. по 16.06 год. з торгової полиці магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав, пройшовши через касу № 9 торгового залу і не здійснивши проплату, майно ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме - шоколад «Мілка»: з арахісом та хрусткими кульками вартістю 20,83 грн., чотири - зі шматочками печива «Орео» вагою 300 г вартістю 59,57 грн. за штуку, два -молочний вартістю 18,22 грн. за штуку, а всього майна потерпілого на загальну суму 295,55 грн., чим завдав останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Крім того він же 24 січня 2020 року у період часу з 17.12 год. по 17.20 год. з торгової полиці магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав, пройшовши через касу № 9 торгового залу і не здійснивши проплату, майно ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме - шоколад «Мілка»: три - зі шматочками печива «Орео» вагою 300 г вартістю 59,58 грн. за штуку; чотири - молочний пористий із кокосом вартістю 20,83 грн. за штуку, а всього майна потерпілого на загальну суму 262,03 грн., чим завдав останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Крім того він же 26 січня 2020 року у період часу з 14.15 год. по 14.22 год. з торгової полиці магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав, пройшовши через касу № 9 торгового залу і не здійснивши проплату, майно ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме - шоколад «Мілка»: із наповнювачем з цільного горіху і карамелі вартістю 66,40 грн. , два - молочний з арахісом та хрусткими кульками вагою 90 г вартістю 20,83 грн., два - зі шматочками печива «Орео» вагою 300 г вартістю 59,57 грн. за штуку, два - молочний з какао та шматочками печива «Орео» вагою 90 г вартістю 24,73 грн. за штуку, два - молочний з печивом ЛУ вагою 90 г вартістю 24,73 грн. за штуку, а всього майна потерпілого на загальну суму 326,12 грн., чим завдав останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Крім цього він же 27 січня 2020 року у період часу з 13.25 год. по 13.35 год. з торгової полиці магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав, пройшовши через касу № 9 торгового залу і не здійснивши проплату, майно ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме - шоколад «Мілка»: чотири - із наповнювачем з цільного горіху і карамелі вартістю 66,40 грн. за штуку, зі шматочками печива «Орео» вагою 300 г вартістю 59,57 грн. за штуку, одинадцять - молочний з горіхом вагою 90 г вартістю 20,83 грн. за штуку, а всього майна потерпілого на загальну суму 554,30 грн., чим намагався завдати останньому матеріальну шкоду на вказану суму. Однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, виконавши усі дії, які вважав за необхідні для доведення злочину до кінця, оскільки був виявлений та зупинений охороною даного магазину з викраденим, що заховав під куртку, перед виходом.

Таким чином обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні крадіжок шоколаду з магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові визнав повністю, щиро покаявся та дав суду наступні показання. Після звільнення з місць позбавлення волі працював неофіційно у пекарні. Жив з дружиною та її дванадцятирічною дитиною. Одного разу був свідком того, як в магазині № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові у одного хлопця легко вийшло вкрасти шоколадки і вийти непоміченим з магазину. Він таким же чином вирішив вчиняти крадіжки шоколаду, який ховав здебільше собі під куртку і виходив через касу, не оплачуючи за товар. Так у нього вийшло три рази, а на четвертий - при виході з магазину його з викраденим затримала охорона. У вчиненому щиро розкаюється і просить вибачення. Викрадений шоколад приносив додому, де пригощав дитину, дружину і свою маму. Просить суд врахувати, що під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочинів, від суду не переховувався та суворо не карати, надавши можливість відшкодувати потерпілому вартість викраденого.

З огляду на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються (з урахуванням поданої представником потерпілого заяви), а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, за винятком крадіжки від 23 січня 2020 року у період часу з 16.00 год. по 16.06 год. з торгової полиці магазину № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові, де у суду виникли сумніви щодо наявності кваліфікуючої ознаки «повторність» з урахуванням обставин справи, а саме:

даних вимоги УІТ ГУ НП України у Львівській області, за якою обвинувачений засуджений: 1/ 16.05.11. вироком Франківського районного суду м.Львова за ч.1 ст.189 КК України до 2 років обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки та покладенням обов*язків, передбачених ст.76 КК України; та 2/ 29.01.13. вироком того ж суду за ч.2 ст.289, 71 КК України до 5 років 1 міс. позбавлення волі;

даними вироків Франківського районного суду м.Львова від 16.05.11. та від 29.01.13. про винуватість обвинуваченого у відповідних злочинах та призначене покарання;

даних довідки ДВК-40 серії ЛЬВ № 16442 про звільнення ОСОБА_1 02 червня 2017 року по відбуттю покарання;

даних обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019140080002408, внесеного до ЄРДР 10.09.19. відносно ОСОБА_1 , та відповіді Франківського районного суду м.Львова про відсутність судового рішення у даному кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді.

Суд дійшов до переконання про наявність в діяннях обвинуваченого у даному випадку ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з урахуванням наступного.

За вироком Франківського районного суду м.Львова від 16.05.11. ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.189 КК України з призначенням покарання обмеження волі на строк два роки та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки та покладенням обов*язків, передбачених ст.76 КК України.

Вироком того ж суду від 29.01.13. ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.2 ст.289 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на п*ять років та на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за попереднім вироком - один місяць позбавлення волі, з остаточним його призначенням 5 років 1 місяць позбавлення волі.

За останнім вироком суду засуджений повністю відбув покарання 02 червня 2017 року, у зв*язку з чим був звільнений з Дрогобицької ВК-40 по відбуттю.

Відповідно до частин першої та другої ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості; судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

За правилами п.6 ч.1 ст.89 КК України особи, засуджені до обмеження волі зокрема, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину, визнаються такими, що не мають судимості.

Згідно з ч.5 ст.90 КК України якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Відтак з урахуванням повного відбуття покарання ОСОБА_1 за останній злочин 02.06.17., та початок обчислення строку погашення судимості за злочин, передбачений ч.1 ст.189 КК України, з відповідної дати і невчинення ним протягом двох років з дня відбуття покарання нового злочину, визнається таким, що не має судимості з урахуванням її погашеності, з 03 червня 2019 року, а відтак і виключає кваліфікуючу ознаку за ст.185 КК України - «повторність».

Наявність у обвинуваченого непогашеної судимості за вчинення ним злочину, передбаченого ст.289 КК України, для нового злочину - за ст.185 КК України правового значення не має, тобто повторності не тягне.

Наявність щодо обвинуваченого іншого кримінального провадження, в якому судове рішення ще не прийняте, не дає підстав для кваліфікації його дій за ч.2 ст.185 КК України, оскільки відповідно до положень ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відтак дії ОСОБА_1 за вчинення злочину 23 січня 2020 року у період часу з 16.00 год. по 16.06 год. в магазині № 101 ТОВ «Сільпо-Фуд» по пр.Червоної Калини,62 в м.Львові слід перекваліфікувати з частини 2 на частину 1 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

В решта ж його дії вірно кваліфіковано за: ч.2 ст.185 КК України, т.я. він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно; та ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, т.я. він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно із ст.12 КК України, є злочинами середньої тяжкості проти власності; особу обвинуваченого, який має судимість; вчинив злочини невдовзі після звільнення з кримінально-виконавчої установи закритого типу; посередньо характеризується, відсутнє місце реєстрації; наявність соціальних зв*язків; не працює, не має на утриманні осіб; відсутність хронічного захворювання; під наглядом у психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває; щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, які пом*якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин; та висновок досудової доповіді Франківського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, за наслідками якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та небезпеки для суспільства як середній із неможливістю виправлення засудженого без позбавлення волі або обмеження; - відповідно до принципу індивідуалізації покарання суд, керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження злочинів та виправлення ОСОБА_1 без тримання його в умовах ізоляції та дійшов висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у поєднанні із огляду не невиправдану обвинуваченим довіру суду при призначенні покарання із випробуванням з встановленням іспитового строку за вироком 2011 року, під час якого обвинувачений вчинив новий злочин, покарання в мінімальних межах санкції статтей, за якими кваліфіковано його дії: ч.1 ст.185 КК України - арешт на строк один місяць; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України (з дотриманням вимог ч.3 ст.68 КК України) - арешт на строк три місяці та ч.2 ст.185 КК України - арешт на строк чотири місяці, з урахуванням вимог ст.60 КК України. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно обвинуваченому слід визначити покарання арешт на строк чотири роки.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.

Так описані вище дані про особу обвинуваченого; обставини, що пом*якшують покарання; повернення викраденого у володіння потерпілого органом досудового розслідування дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних його межах, передбачених санкціями відповідних статтей, у виді арешту, а не застосування ст.69 КК України.

Застосування інституту умовного звільнення до призначеного обвинуваченому покарання - арешту з урахуванням правил ст.75 КК України не передбачене.

Інше ж більш суворе покарання за такий злочин, що б передбачало можливість застосування ст.75 КК України, не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів й з урахуванням невиправдання довіри суду, покладеної на обвинуваченого при застосуванні ст.75 КК України та вчинення ним нових злочинів невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі після реального відбування покарання. Твердження обвинуваченого про надання можливості відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду та бажання на таке суд розцінює як спробу обвинуваченого пом*якшити покарання, адже з часу вчинення крадіжок до розгляду справи по суті останній мав достатньо часу - два місяці з урахуванням невеликого розміру шкоди на її відшкодування.

Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції, здійснення контролю за його поведінкою, неможливе без його реального відбування.

Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді арешту.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов*язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Постановами слідчого СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області від: 27.01.20. - полімерний пакет з шоколадками в загальній кількості 16 штук визнано речовими доказами у справі та передано на зберігання представнику потерпілого; 30.01.20. та 25.02.20. - DVD-диски з відеозаписами крадіжок обвинуваченим в кількості 4 шт. визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження. Відтак полімерний пакет з шоколадками, повернуті представнику потерпілого під розписку, слід залишити по приналежності; DVD -диски - при кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Оскільки під час підготовчого провадження, як і в подальшому під час розгляду справи, клопотань про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило та такий не застосовувався, враховуючи поведінку останнього під час судового розгляду, підстави для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за:

-ч.1 ст.185 КК України - арешт на строк один місяць;

-ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - арешт на строк три місяці;

-ч.2 ст.185 КК України - арешт на строк чотири місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - арешт на строк чотири місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Речові докази:

- полімерний пакет з шоколадками в загальній кількості 16 штук (постанова слідчого СВ Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 27.01.20.) - залишити потерпілому;

- чотири DVD -диски з відеозаписами з місць подій (постанови слідчого СВ Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області 30.01.20. та 25.02.20.) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя О.В.Тімченко