Рішення № 88476535, 26.03.2020, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/83/20

Провадження № 2/306/179/20

Рядок статзвіту № 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Ганчак Л.Ф.

за участю секретаря Пайда Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі), ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН, серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі), ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН, серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Свалявської районної державної адміністрації (89300, м.Свалява, пл.Головна, 1 Закарпатської області, web-сайт: www.svaljava_vlada.gov.ua e-mail: rdasvaljava@carpathia.gov.ua, код ЄДРПОУ 04053826) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , 1982р.н., ОСОБА_3 , 2004р.н., та ОСОБА_4 , 2015р.н., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Свалявської РДА про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_3 . Позов мотивує тим, що він є власником вказаного будинку, що стверджується витягом з державного реєстру речових прав за № 194895407 від 26.12.2019року. Згідно відомостей, які маються в Стройненській сільскій раді, у даному будинку значаться зареєстрованими відповідачі, які фактично не проживають там більше двох років, що сверджується актом обстеження №1 від 03.01.2020року, складеного комісією Стройненської сільської ради. Реєстрація відповідачів позбавляє позивача повноцінно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, в зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі в судове засідання не з”явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ст.128 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Свалявської районної державної адміністрації в судове засідання також не з`явився, будучи належним чином повідомленним про час та місце розгляду справи.

За викладених обставин, суд провів розгляд справи на підставі наявних в ній доказів, в порядку, передбаченому ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово ч.1 ст.29 ЦК України.

Ст.47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 , що стверджується витягом з державного реєстру речових прав за № 194895407 від 26.12.2019року (а.с.7).

Відповідно до акту №1 від 03.01.2020року, складеного комісією Стройненської сільської ради вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_3 значаться зареєстрованими: невістка позивача - ОСОБА_2 ,1982р.н., внучка - ОСОБА_3 ,2004р.н. та внук - ОСОБА_4 , 2015р.н., які фактично більше двох років не проживають у даному житловому будинку, місце їх проживання невідоме (а.с.6).

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З набуттям позивачем по даній справі права власності на будинок, останній має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в будинку інших осіб.

Судом встановлено, що звернення позивача до суду за захистом свого майнового права полягає у знятті з реєстрації відповідачів, реєстрація яких перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися, користуватися своїм майном.

Суд доходить висновку, що матеріалами позовної заяви підтверджено, що наявна реєстрація відповідачів фактично перешкоджає позивачу в реалізації його права як власника вищевказаного жилого приміщення і враховуючи, що відповідачі фактично не проживають у даному помешканні, позов є обгрунтованим та його слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, , п.15, пп.15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017р.), ст. ст. 15, 29, 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст.41 Конституцією України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 ,1982 р.н., (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН, серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі), ОСОБА_3 , 2004р.н., (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі), ОСОБА_4 , 2015р.н., (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , серія, номер паспорта громадянина України, засоби зв`язку – невідомі) такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ Л.Ф.Ганчак

26.03.2020 року