Ухвала суду № 88476439, 20.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60643/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 2-1209/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК» Довіра та Гарантія» про заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 17 травня 2019 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу майнових прав, зокрема права вимоги до ОСОБА_1 .

Представник заявника в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні за його відсутності.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» (який в подальшому відступив право вимоги до ПАТ «Дельта Банк») за кредитним договором № 03/1/020/05-AKLN від 01 липня 2005 року.

17 травня 2019 року укладено договір купівлі-продажу майнових прав між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК» Довіра та Гарантія», відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 03/1/020/05-AKLN від 01 липня 2005 року.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Доводи представника боржника не є спроможними, оскільки не містять фактичних даних із зазначенням конкретного нормативно-правового обґрунтування, яке б вказувало на порушення процедури відступлення права вимоги із правовими наслідками у формі нікчемності договорів відступлення прав вимоги в силу закону, адже недійсними такі договори судом не визнавалися, презумпція правомірності правочину не спростована.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 2-1209/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у справі № 2-1209/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк