Рішення № 88476426, 18.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32855/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С.В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 440/172/19 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не перенаправлення звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання надання одноразової грошової компенсації ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири. Зобов`язано виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018, реєстраційний номер ФИ-8854737 . Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 28.12.2018 № Ф 04.1-11/8322, згідно вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян».

Факти встановленні згаданим рішенням окружного суду вказують на протиправну бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради, що не потребує доказування та є відкритим фактом бездіяльності відповідача.

На переконання позивача, внаслідок протиправних дій виконавчого комітету Полтавської міської ради, які виразилися у не перенаправленні звернення ОСОБА_1 за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання надання йому одноразової грошової компенсації в сумі 909720,00 грн на отримання однокімнатної квартири згідно з довідкою ПАТ «Новос» від 18 грудня 2018 року за вих. № 18/21-1. Не надання одноразової грошової компенсації в сумі 909720,00 грн є прямим порушенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, на думку позивача, є матеріальними збитками, яких він зазнав.

Системні протиправні дії Держави Україна в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради спричинили позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у 1000000 грн, виразилась у нелюдських психо-емоційних навантаженнях.

Представник відповідача Державної казначейської служби України подала відзив на позов, в якому зазначила, що Казначейство у правовідносинах, що склалися є неналежним відповідачем, оскільки шкода, заподіяна в результаті неправомірних дій органів місцевого самоврядування відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Представник відповідача виконавчого комітету Полтавської міської ради подав відзив на позов, в якому зазначив, що з огляду на відсутність факту отримання Полтавською міською радою від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади 1-кімнатної квартири, питання якої порушені в позові, є незаконними, такими, що заявлені з порушенням пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Жодна норма чинного законодавства України не наділяє позивача, як особу якій встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи правом грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення.

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 440/172/19 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не перенаправлення звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання надання одноразової грошової компенсації ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири. Зобов`язано виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018, реєстраційний номер ФИ-8854737 . Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 28.12.2018 № Ф 04.1-11/8322, згідно вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 440/172/19 встановлено, що 16.12.2018 на Урядову гарячу лінію 1545 надійшло звернення ОСОБА_1 , органів виконавчої влади, реєстраційний № ФИ-8854737 , у якому заявник просив в межах повноважень вирішити питання про надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири у зв`язку з тим, що він є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, адже протягом двох років його не забезпечено відповідною житловою площею безоплатно.

Вказане звернення Урядовою гарячою лінією 1545 визначено за КБУ «Обласний контактний центр» Полтавської обласної ради та 19.12.2018 направлено до виконавчого комітету Полтавської міської ради для розгляду.

Відповідно до Реєстраційно-контрольної карти у виконавчому комітеті Полтавської міської ради вказане звернення зареєстроване 19.12.2018 за № 04.1-11/8322.

Судом зазначено, що позивачем помилково сприйнято лист виконавчого комітету Полтавської міської ради від 26.12.2018 №Ф 04.1-11/8201 як відповідь на звернення від 16.12.2018 реєстраційний № ФИ-8854737 , позаяк лист від 26.12.2018 №Ф 04.1-11/8201 є відповіддю на переслане Полтавською ОДА звернення за № 17809/0/01/24 від 06.12.2018.

Належна відповідь на таке звернення сформована листом від 28.12.2018 № Ф04.1-11/8322, відповідно до якого виконавчий комітет Полтавської міської ради проінформував Фисун Д.Г. про те, що з питань забезпечення житлом позивач перебуває у черзі а питання поліпшення його житлових умов буде здійснюватись в порядку черговості.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Щодо стягнення майнової шкоди

Майновою шкодою позивач кваліфікував не отримання ним грошової компенсації в сумі 909720,00 грн внаслідок не отримання однокімнатної квартири згідно з довідкою ПАТ «Новос» від 18 грудня 2018 року за вих. № 18/21-1.

Такі обставини не можна кваліфікувати як майнову шкоду (збитки) завдану позивачу протиправною бездіяльністю/діями виконавчого комітету Полтавської міської ради з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами пунктів 5, 7, 12 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації.

З копії довідки ПАТ «НОВОС» від 18 грудня 2018 року вих. № 18/12-1 вбачається, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Новос» повідомляє, що ОСОБА_1 може придбати у ПАТ «Новос» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири складає 42,56 кв. м. Загальна вартість квартири - 909720,00 грн.

Ця довідка свідчить про можливість позивача в самостійному порядку придбати конкретне житло в обраного ним продавця, а стягнення вартості такого житла як майнової шкоди буде суперечити Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 440/172/19 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не перенаправлення звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання надання одноразової грошової компенсації ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири, а також бездіяльність щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 28.12.2018 № Ф 04.1-11/8322, згідно вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян».

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

Суд відхиляє твердження ДКС України про те, що зі змісту позову вбачається, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів, виходячи з наступного.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц, провадження № 61-13907св18 та від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, провадження № 61-34251св18.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Держави Україна в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 36; код ЄДРПОУ 05384689), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2020 року.

Суддя С. В. Вовк