Рішення № 88474667, 04.03.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21729/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Самедовій Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Українець Т.А. звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму страхового відшкодування в розмірі 23405,52 грн. та судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання представник позивача Українець Т.А. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила, відзив не подав, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.ст.280,281 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Страхова компанія «Альфа Гарант»повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 10 лютого 2017 року о 19 год. 30 хв. по вул.Луговій в м.Києві, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAEWOO LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території не надав переваги в русі та здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі №756/2644/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова суду набрала законної сили 08 вересня 2017 року.

09 вересня 2016 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТОВ «Ніссенс Україна» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Автокаско» серія АМ №100108, яким було застраховано належний ТОВ «Ніссенс-Україна» транспортний засіб марки «Peugeot Partner», номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску. Строк дії договору від 29 серпня 2016 року по 28 серпня 2017 року.

01 січня 2017 року директор ТОВ «Ніссенс-Україна» Мізгарьов О.С. видав ОСОБА_3 доручення на право управління транспортним засобом марки «Peugeot Partner», номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, як на території України так і за кордоном.

13 лютого 2017 року представником ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Пахно В.М. був складений акт огляду транспортного засобу «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно рахунку-фактури № АА00078303 від 13 лютого 2017 року ПАТ «КАТП «Укрпродконтракт» вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 23405,52 грн.

10 березня 2017 року торговий представник ТОВ «Ніссенс Україна» ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку по договору страхування «Автокаско» та виплату страхового відшкодування.

Як вбачається із страхового акту №UA2017021000073/02/01 від 13 березня 2017 року, розмір страхового відшкодування було визначено у сумі 23405,52 грн.

Згідно платіжного доручення №2246 від 14 березня 2017 року, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату на рахунок ПАТ «КАТП «Укрпродконтракт» в розмірі 23 405,52 грн., призначення платежу - страхове відшкодування ТОВ «Ніссенс Україна» за автомобіль Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за автомобільні роботи згідно рахунку № АА0078303 від 13 лютого 2017 року.

09 серпня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» направило ОСОБА_1 вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 23405,52 грн. протягом десяти днів з моменту отримання даної вимоги.

Як зазначено в позовній заяві, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9532351 в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», за яким ліміт за шкоду майну складає 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 цього Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено правило, згідно якого, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка булла заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Під оціненою шкодою розуміється процес визначення вартості майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2018 року по справі №910/6993/18 за позовом ПрАТ «СТ «ПЗУ Україна» до ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СТ «ПЗУ Україна» відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування.

Окрім того, своє рішення суд мотивував тим, що відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв`язку з цим набув прав кредитора за договором обов`язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов`язанні), та страховиком за договором обов`язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.

Разом з тим, у даному випадку до нового кредитора (ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») перейшли права первісного кредитора (ТОВ «Ніссенс Україна») в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до статті 514 ЦК України).

Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом №АЕ9532351 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону.

Таким чином, або потерпіла особа (ТОВ «Ніссенс Україна») до заміни її новим кредитором, або позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом №АЕ9532351, повинен був у строк до 10.02.2018 подати страховику за вказаним полісом (Товариству) заяву на виплату страхового відшкодування.

Доказів подання позивачем або ТОВ «Ніссенс Україна» заяви на виплату страхового відшкодування за полісом №АЕ9532351 протягом одного року з моменту ДТП під час розгляду справи суду надано не було.

Позивачем пред`явлено позов після спливу преклюзивного строку встановленого Законом, що є самостійною підставою для відмови у виплаті, а отже і для відмови у позові.

04 липня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц викладено висновки щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Так, Великою Палатою Верховного Суду зазначається, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанніу межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування». Відповідно до норм процесуального законодавства висновки Великої Палати Верховного Суду України повинні враховуватися іншими судами при розгляд подібних справ та застосуванні норм права.

В даному випадку цивільна відповідальність ОСОБА_1 застрахована полісом АЕ №9532351, а тому відповідальним за завдану шкоду є страховик Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», а не відповідач ОСОБА_1 , який може нести відповідальність в межах різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування у випадку недостатності страхового відшкодування.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» слід відмовити.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) про стягнення суми страхового відшкодування, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.