Рішення № 88472299, 16.03.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15911/19

Категорія 38

2/295/1095/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання Поліщук О.В.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18.08.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 14.07.2019 року за нею рахується заборгованість на загальну суму 12 049,32 грн., з них: 8 822,77 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 1 833,70 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 342,88 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 549,97 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.

29.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до чинного законодавства кредитні договори повинні містити чітко визначені положення, натомість низка таких положень відсутня в договорі. У наданих позивачем документах відсутні передбачені Законом України «Про споживче кредитування» відомості, зокрема сума кредиту, тип кредиту, процентна ставка та її тип, загальний розмір виданого кредиту тощо. Крім того позивачем, в порушення вимог ст. 12 ЦПК України, не доведено факт укладання між сторонами кредитного договору, факт видачі кредиту та факт отримання кредиту, а також розмір заборгованості, яку банк намагається стягнути.

06.02.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідачем ОСОБА_1 була підписана заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що складає договір про надання банківських послуг. В даному випадку, як зазначає представник позивача, зміст кредитного договору був зафіксований в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підтвердження встановлення кредитного ліміту відповідачу та користування позичальником кредитними коштами представник АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку з карткового рахунку. На переконання представника банку, укладання кредитного договору у такий спосіб чинному законодавству України не суперечить, однак в порушення умов кредитного договору та окремих положень ЦК України ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 12 049,32 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. У доданому до позовної заяви клопотанні просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні звернула увагу на різні суми заборгованості у розрахунку, виписці та позовній заяві. Додала, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 нічого не сказано про отримання кредиту її довірителем, а картка відкривалася відповідачем в особистих цілях для роботи. У 2019 році відповідач отримала нову картку у зв`язку із втратою попередньої. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем була підписана лише заява, в якій нічого не вказано про кредитні ліміти та кредитні кошти, також відповідачем не підписувались Умови та Правила надання банківських послуг.

Суд, заслухавши відповідача та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого позичальник отримав у кредитодавця 9 000 гривень кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, факт отримання картки у серпні 2017 року не заперечується відповідачем.

Кредитний договір складається із заяви позичальника від 18 серпня 2017 року, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, що викладені на сайті http://privatbank.ua.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» станом на 14.07.2019 року складає 12 049,32 грн., з них: 8 822,77 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 1 833,70 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 342,88 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 549,97 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 18.08.2017 року процентна ставка не визначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками, а також штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, у тому числі їх розмір і порядок нарахування кредитної заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 серпня 2017 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей, наданий позивачем Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) могли неодноразово змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 серпня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (жовтень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua, який містяться у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 серпня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених Законом України "Про споживче кредитування", зокрема про повідомлення споживача про можливі схеми кредитування у кредитодавця, різні пропозиції кредитодавця тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також штрафів у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 18 серпня 2017 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд –шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 8 822,77 грн. та 1 833,70 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, що разом становить 10 656,47 грн. (постанова ВС від 12.02.2020 у справі №365/159/19)

На переконання суду, розмір наведеної вище заборгованості підтверджений розрахунком банку та банківською випискою по картковому рахунку і не спростований відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Так, з виписки по рахунку вбачається зняття позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів з банкоматів та їх подальше використання на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 698,94 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 18.08.2017 року у розмірі 8 822 грн. 77 коп.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 406 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя