Рішення № 88472001, 26.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши справу адміністративного судочинства №233/10/20 за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області, поліцейського роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області Бордунова Данило Артемовича, Департаменту патрульної поліції «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення»,

У С Т А Н О В И В:

02.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства за позовом (а.с.1-5), уточненим заявами від 17.01.2020 (а.с.17-18), від 24.02.2020 (а.с.65-67,71-73), від 17.03.2020 (а.с.99) до Батальйону патрульної поліції у містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції у Донецькій області, Бордунова Д. як посадової особи батальйону патрульної поліції у містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції у Донецькій області, Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову, серії ДПО18 №703038, про накладення на нього (позивача) адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю у його (позивача) діях складу адміністративного правопорушення, пославшись на таке:

18.12.2019 він, виконуючи свої службові обов`язки, рухався на зазначеному в оскаржуваній постанові автомобілі по вул. О. Тихого в м. Краматорську, ніяких правил дорожнього руху не порушував. Однак, був зупинений співробітником поліції який повідомив йому, що він нібито перевищив швидкість, у зв`язку із чим на нього буде складена відповідна постанова. Із висунутими проти нього звинуваченнями він був не згоден, також був категорично проти складання постанови за порушення ПДР. Крім того, він просив надати йому для ознайомлення будь-які докази, які б свідчили про факт порушення ним ПДР, однак ніяких доказів йому надано не було. У зв`язку із зухвалою поведінкою працівника поліції, він був вимушений вимагати дотримання його права на професійну правничу допомогу та залучення до участі в його захисті відповідного захисника, крім того просив викликати відповідний підрозділ Військової Служби Правопорядку, якому надано право розглядати подібні ситуації, а також нагадав вимоги ст.15 КУпАП. Однак, теж не був почутий. Після декількох хвилин розмови із вищевказаним поліцейським, відносно нього співробітником Департаменту патрульної поліції м. Краматорськ - Бордуновим Д. була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення, серії ДПО 18 №703038, якою він визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України, на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн.

З цією постановою він не згоден та вважає її незаконною з таких підстав.

Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленими законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів, посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного суду України від 26.05.2015 у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Згідно з вказаним рішенням словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у ст.ст.258,276 КУпАП, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення ч.1 ст.276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане у ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Положеннями ч.3 ст.258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.

Таким чином, постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Стаття 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст.283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Фактично, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин відповідної справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно з приписами ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Аналогічні вимоги передбачені і п.9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.

Разом з тим, відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

На підставі вищевикладеного, вважаю, що відповідач грубо порушив вимоги ст. ст.278, 279 КУпАП.

Крім того, згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, постанова, серії ДПО №703038, від 18.12.2019 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, підставою для притягнення тієї чи іншої особи до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Вказані в оскаржуваній постанові правила дорожнього руху він не порушував.

Крім того, ще до складання вищевказаної постанови, співробітнику поліції (Відповідачу) ним (Позивачем) було надане службове посвідчення та відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також нагадані вимоги ч.3 ст.15 КУпАП, згідно з якою «При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності». Однак, поліцейський на це ніяк не відреагував.

На прохання надати докази порушення Відповідач повідомив йому, що все є на відео, але з відеозаписом йому ознайомитися не дав.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до адміністративного суду з дійсним позовом та поновити йому процесуальний строк на оскарження постанови, серії ДПО18 №703038, про накладення на нього (позивача) адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, надавши тим самим доступ до правосуддя.

Судовою ухвалою від 21 січня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті (а.с.20-21).

Судовою ухвалою від 17 лютого 2020 року у справі залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції (а.с.48-49).

Судовою ухвалою від 26 березня 2020 позов в частині вимог до Головного управління Національної поліції у Донецькій області залишити без розгляду (а.с.106).

У судове засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність з посиланням на підтримання позову у повному обсязі (а.с.104-105).

Відповідач - Департаменту патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач - Батальйон патрульної поліції у містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач - поліцейський роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області Бордунов Данило Артемович, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (за текстом відзиву на позовну заяву), позов не визнав за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.80-82), в якому просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку на подання скарги на постанову, серії ДПО18 №703038; залишити позовну заяву без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін, пославшись на таке:

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Оскаржувана постанова винесена 18.12.2019.

Відповідно до ст.289 КУпАП - Скаргу на постанову по справ» адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у том числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Останнім днем подання скарги на постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху було 28 грудня 2019 року. Позовну заяву позивачем було подано до Суду 02.01.2020, отже строк подання позову було пропущено. Всупереч ч.6 ст.161 КАС України позивач не надає Суду заяву поновлення строку разом із доказами поважності причин його пропуску.

На підставі п.7 ч.1 ст.240 КАС позовна заява, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, підлягає залишенню без розгляду.

Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та доводи, якими вони підтверджуються, позов є безпідставним та необґрунтованим, тому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Під час несення служби в м. Краматорську вул. Танкістів біля буд.110 18.12.2019 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСаm LТІ 20/20 (серійний номер ТС001007) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 на чорному фоні (номерний знак НОМЕР_2 встановлено з свідоцтва про реєстрацію) перевищив встановлене обмеження швидкості руху у межах населеного пункту більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 76 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, а також керував транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому Т/3, чим порушив п. 2.9 в) ПДР України.

Після чого було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію". Він (відповідач) підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення. Після цього попросив пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.4 та 2.9 в) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 та ч.6 ст.121 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п.2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дорожній знак 5.70. «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» інформує про можливість здійснення контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Стосовно тлумачення частини першої ст.276 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 №5-рп/2015 - «Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення».

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 13.07.2001 №11-рп/2001 - «Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частині єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Стосовно твердження, що інспектор повинен був скласти протокол.

1.ч.2 ст.258 КУпАП «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі».

2.ст.222 КУпАП «Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: частини перша статті 122, стаття 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень».

Позивач стверджує, що постанова від 18.12.2019, серії ДПО18 № 703038 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання технічних приладів. Проте у шостому пункті постанови чітко зазначено, що швидкість вимірювалась приладом ТruСаm ТС001007. Роздруківка з зафіксованою швидкістю зазначеним приладом додається.

Згідно зі ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

З`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку.

Згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 703038, винесеною поліцейським роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області Бордуновим Данило Артемовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.122 ч.1, 121 ч.6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн за таких обставин:

18.12.2019 о 09-36 у м. Краматорську по вул. Танкістів біля буд.110, водій керував т/з (Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 ) з номерним знаком, що не належить цьому т/з, чим порушив п.п.2.9 в ПДР України, а також рухався зі швидкістю 76 км/г, перевищив встановлені обмеження швидкості у населеному пункті на 26 км/г. Швидкість вимірювалася приладом ТruСаm ТС001007, чим порушив п.п.12.4 ПДР України (а.с.85).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані ст.286 КАС України.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За ч.1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Копія оскаржуваної постанови була вручена позивачу у день її винесення 18.12.2019, про що свідчить власноручний підпис позивача у цій постанові (а.с.85).

До суду позивач звернувся 02.01.2020, тоді як мав звернутися до 28.12.2019 включно.

На підтвердження поважності пропущення ним процесуального строку позивач надав суду довідку про звернення його 28.12.2019 до лікаря з приводу гіпертонічної хвороби (а.с.68).

Дні у період з 29.12.2019 по 01.01.2020 включно були вихідними.

Таким чином, позивачем був пропущений процесуальний строк на один день з причин, які є поважними.

Тож цей строк підлягає поновленню.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого:

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.ст.122 ч.1, 121 ч.6 КУпАП за оскаржуваним протоколом стало порушення ним п.п.2,9в, 12.4.ПДР України.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП:

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

За приписами п.12.4 ПДР України - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Оскаржувана постанова містить посилання на вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля TruCam ТС001007.

На підтвердження вищезазначеної дії в якості доказу наданий відеозапис.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП:

Відповідно до ч.6 ст.121 КУпАП - керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п.2.9в ПДР України - водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Посилання на невідповідність обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, зазначених в оскаржуваній постанові, дійсним обставинам позовна заява не містить.

При цьому суд не зважає на доводи позивача щодо неправомірності накладення на нього адміністративного стягнення з огляду на приписи ч.3 ст.15 КУпАП.

Так, згідно зі статтею 15 КУпАП «Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху … ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності».

Глава 13-Б КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за військові адміністративні правопорушення.

Позивача ж притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями Глави 10 КУпАП «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку», а не за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу.

Тож позивач, як водій транспортних засобів Збройних Сил України (службове посвідчення – на а.с.8) за адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122 ч.1, 121 ч.6 КУпАП, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Даючи оцінку доводам позивача в частині недотримання відповідачем вимог ст.278 КУпАП, суд виходить з такого:

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч.4 ст.258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення, - виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, дотримання вищенаведених вимог КУпАП, зокрема вжиття дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та дотримання права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таких доказів відповідачем суду не надано.

На наданому відповідачем в якості доказу відеозапису зафіксований рух керованого позивачем автомобілю. Проте відеозапису, яким зафіксований розгляд справи про адміністративне правопорушення на підтвердження дотримання прав позивача як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідачем не надано, клопотання про дослідження судом інших доказів не заявлено.

Порушення розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а.

За наведених обставин суд дістає висновку про недоведеність відповідачем правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та необхідності скасування оскаржуваної постанови.

Частиною 3 статті 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тож оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, позов – задоволенню.

Керуючись ст.ст.271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до

Батальйону патрульної поліції у містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції у Донецькій області (84391, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магістральна,20),

поліцейського роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції у Донецькій області Бордунова Данило Артемовича (84391, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магістральна,20),

Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646)

«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення».

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №703038 від 18.12.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.122 ч.1, 121 ч.6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255,00 грн скасувати; справу про адміністративне правопорушення закрити.

На рішення суду до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: