Рішення № 88471766, 26.03.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

26.03.2020 240/672/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Левченка А.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Черкасової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Добропілля цивільну справу №240/672/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Олександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ

27 лютого 2019 р. в провадження Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла за підсудністю з Олександрівського районного суду Донецької області цивільна справа №240/672/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Олександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначена справа була передана на розгляд судді Мацишин Л.С.

Ухвалою суду від 22.03.2019 р. відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначивши підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.10.2019 р. призначено судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Добропільського міськрайонного суду Донецької області №165 від 06.02.2020 року, 06.02.2020 року було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, головуючим суддею по справі призначено Левченко А.М.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у 2013 році позивач познайомилася та почала зустрічатися з ОСОБА_4 . В жовтні 2017 року вона завагітніла, про що негайно повідомила відповідача по справі. Відповідач своє батьківство не заперечував та пообіцяв піклуватися про неї та про дитину в разі її народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_5 . Але, попри всі її сподівання, відповідач поставив під сумнів своє батьківство та відмовився від подання заяви про визнання себе батьком дитини до місцевого державного органу реєстрації актів цивільного стану в порядку ст.126 СК України. Тому вона була змушена зареєструвати новонароджену дитину на власне прізвище, в порядку ст.135 СК України. На час звернення з цим позовом донька проживає разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає, проте має постійне місце роботи, працює на шахті Краснолиманська, має стабільний заробіток.

В судове засідання призначене на 26.03.2020 р. позивач не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, за участі її представника. На позовних вимогах наполягає та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Василевич С.О., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та докази отримані в процесі розгляду справи. Просив також стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір, вартість проведеної молекулярно-генетичної експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. 27.08.2019 р. відповідач направляв на адресу суду відзив на позовну заяву в якому вважав позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 11.03.2020 р. направив заяву про часткове визнання позову. Зазначив, що має на утриманні малолітнього сина та непрацюючу дружину, а також непрацездатних батьків дружини похилого віку (пенсіонерів), оскільки власні батьки померли. Розмір витрат на утримання його сім`ї не перевищує розміру їх сімейних доходів. Таким чином, враховуючи обставини справи та наявні докази, він визнає позовні вимоги ОСОБА_3 частково, а саме щодо стягнення з нього на користь позивача в інтересах малолітньої ОСОБА_5 аліментів у розмірі мінімального рекомендованого розміру аліментів – одного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на відповідний рік.

Представник відповідача адвокат Берзінь С.Л., у судовому засіданні зазначив, що враховуючи результати судово-генетичної експертизи відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на відповідний рік, про що зазначив у своїй письмовій заяві про часткове визнання позовних вимог. Представник підтримує заяву відповідача. В обґрунтування вимог додав, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина, дружина яка не працює та батьки похилого віку. Розмір доходів сім`ї ОСОБА_6 не перевищує його статків. До матеріалів долучено копії квитанцій про те, що дитина відвідує садок, лікарню, та є додаткові витрати на утримання дитини. Зазначив, що в Україні запроваджено період карантину, тому встановлення аліментів у розмірі більшому всіх членів сім`ї доходів, ставить під загрозу нормальне існування сім`ї ОСОБА_7 . Наполягає на стягненні аліментів в зазначеному в заяві розмірі. Вважає, що зазначений розмір аліментів буде достатнім для нормального розвитку дитини. Дитина та її мати забезпечені житлом, тобто не винаймають житло та не мають сплачувати орендні платежі. Щодо стягнення судових витрат по справі, просив зменшити витрати за професійно правничу допомогу адвокату, тому що вважає їх розмір завищеним. Позивачем та його представником не надано копії книги доходів та видатків особи яка провадить незалежну професійну діяльність як необхідно до документів бухгалтерського обліку на підтвердження надходження доходів у розмірі 9306,00 грн. Крім того, позивачем надана квитанція про сплату однією сумою у зазначеному розмірі за надання послуг адвоката, що ставить під сумнів те що сплата була здійснена одноразово. Також вважає що не належить до витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката витрати позивача щодо розгляду апеляційної скарги щодо розгляду питання визначення підсудності. Оскільки відповідач не брав участі у даному провадженні, не мав змоги надавати будь-які заперечення, клопотання, скарги, тощо. Вважає ці витрати необґрунтованими.

Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень по справі не мають.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебували у близьких стосунках. Від цих близьких стосунків у ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 20 серпня 2018 року виконавчим комітетом Новодонецької селищної ради м. Добропілля Донецької області зроблено відповідний актовий запис № 9 та видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 (а.с.6).

За положеннями до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька, або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно свідоцтва про народження, батьком дитини записаний громадянин України ОСОБА_8 , запис про батька вчинено у відповідності до ст.135 Сімейного кодексу України.

Згідно з довідкою виданою Іверською сільською радою №1344 від 24.09.2018 р. ОСОБА_3 , мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_9 , 1966 р.н. та дочкою ОСОБА_5 , 2018 р.н. (а.с.7).

За клопотанням позивачки у справі була проведена молекулярно-генетична експертиза.

За висновком експерта від 14.11.2019 року за № 895 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» відділення судово-медичної генетики встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженої громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вірогідність того, що ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999 % (а.с.207-209).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , зазначила, що вона працює на шахті «Піонер», мешкає у с. Іверське, є матір`ю позивача ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 був її хлопцем. Вони зустрічалися з її дочкою більше 4 років майже 5 років до народження дитини, він забирав дочку з роботи, приїздив до них додому. Пізніше з`ясувалося, що він одружений, хоча він пояснював, що з дружиною не підтримує стосунків, вони на стадії розлучення. Такі між ними відносини були приблизно п`ять років. Коли вона була на роботі вони приїхали до неї та повідомили що ОСОБА_10 вагітна, на питання як усе буде далі, відповідач сказав, що треба почекати він все вирішить. Він возив її дочку на УЗД, приїздив до того як вона народила, казав, що хоче народження цієї дитини. На останнє УЗД вони їздили разом. Після народження дитини він до пологового будинку не приїжджав. Приїхав до них коли дитині вже був місяць, хотів щось вирішити щодо надання допомоги дитині, обіцяв, проте ніякої допомоги не здійснював. Перестав дочці телефонувати, потім приїздив брав дитину з ОСОБА_10 на прогулянку, намагався домовитися. Матеріальної підтримки не надавав. Відповідач не відмовлявся, що це його дитина.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , зазначила, що вона є пенсіонером, на даний час не працює, проживає в с. Іверське. Позивач ОСОБА_12 є дочкою її подруги з дитинства ОСОБА_13 з якою вони разом працювали, вони не є родичами. Також вона є сусідкою сестри ОСОБА_10 . Їй відомо що вони познайомилися коли ОСОБА_10 влаштувалася на роботу до магазину у м. Білозерське та почали зустрічатися. Відповідача бачила разом з ОСОБА_10 , вони разом забирали їх з роботи, возили на ринок, спілкувалися. Вона їх бачила коли вони приїжджали до сестри ОСОБА_10 , свої стосунки не скривали, багато сусідів їх бачили. Його сприймала як хлопця ОСОБА_10 .

В ст.128 Сімейного кодексу України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Одночасно, підлягає вирішенню заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

В Сімейному кодексі України закріплено обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Вказаний обов`язок є рівним, що означає, що той з батьків, який проживає окремо від дитини зобов`язаний нести витрати на утримання та розвиток дитини в тій мірі, в якій вказаний обов`язок несе інший з батьків.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Виходячи із змісту ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховуються стан здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, рухомого, нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення тощо.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд відзначає, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо способів утримання відповідачем дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визначаючи розмір аліментів суд зазначає, що відповідач є працездатним за віком, в матеріалах справи станом на 11.07.2019 р. мається довідка про доходи відповідача за період з вересня 2018 р. по березень 2019 р. (а.с.127). Станом на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів, що на теперішній час він не працює та не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини ОСОБА_5 . Суд враховує ту обставину, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та непрацююча дружина. Також відповідачем долучено до матеріалів справи пенсійні посвідчення батьків його дружини та відповідач стверджує що вони перебувають на його утриманні. Стосовно даних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів того що саме на його утриманні перебувають непрацездатні батьки його дружини, які є особами похилого віку пенсіонерами.

Таким чином, з огляду на досліджені судом докази, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, а також задекларований законодавством обов`язок обох батьків по утриманню неповнолітньої дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та 3 п.1 ст.133 та ч.1,3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2018 р. між позивачем та адвокатом Василевич С.О. укладено договір №04/09-18 про надання правових послуг адвоката, розмір гонорару визначено додатком №1 до договору за домовленістю сторін, що принципом розрахунку є гонорар – фіксована оплата в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: за одну годину надання правової допомоги в конкретній справі. Крім того окремо оплачується участь адвоката в судових засіданнях у розмірі 500 грн. за засідання. Надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Василевич С.О., який міститься в матеріалах справи. Також в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру №126 від 25.03.2020 року на суму 9306,00 грн., видана адвокатом Василевич С.О. на підставі надання правничих послуг адвоката від 04.09.2018 року №04/09-18.

Стосовно посилання представника відповідача на обов`язковість надання до суду адвокатом Книги обліку доходів та витрат, то суд їх не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, тому для підтвердження витрат на правову допомогу дані з Книги обліку доходів і витрат адвоката не потрібні. Дані твердження узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 лютого 2019 року 13 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 1 жовтня 2018 року, в яких відповідно зазначається, що підтвердженням оплати допомоги адвоката може слугувати видатковий касовий ордер, в той час як Книга обліку доходів і витрат адвоката служить лише базою для оподаткування.

Разом з цим, суд частково погоджується із розміром заявлених вимог про відшкодування витрат з оплати правничої допомоги. Оскільки за підрахунками суду адвокат Василевич С.О. приймав участь у п`яти засіданнях, тому за представництво та захист інтересів позивача у суді треба брати з розрахунку не за сім засідань, як зазначено у детальному описі робіт (наданих послуг), а за участь у п`яти засіданнях у розмірі 2500,00 грн. ( по 500 грн. кожне).

Отже, враховуючи викладене суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн., витрати на проведення судово-генетичної експертизи висновок №895 від 14.11.2019 р. (квитанція № 0.0.1512574381.1 від 04.11.2019 р.) у розмірі 6599,64 грн., судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8 306,00 грн.

Також, відповідно до п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 4,12,13,81,141, 137, 139, 258,259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.126,128,135, 181, 182 СК України, суддя -

ВИРІШИВ

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Олександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Встановити порядок виконання рішення суду, шляхом зобов`язання Олександрівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказавши в графі «батько» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8 306,00 грн. (вісім тисяч триста шість гривень 00 копійок), витрати на проведення судово-генетичної експертизи в розмірі 6 599,64 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 64 копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа – Олександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ЄДРПОУ 23599815, адреса: Донецька область. Олександрівський район, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 3.

Повний текст рішення суду складений 30 березня 2020 року.

Суддя А.М. Левченко

26.03.2020