Рішення № 88468969, 27.03.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2982/19

2/707/310/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі: головуючого-судді Тептюка Є.П. при секретарі Федоровій Л.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача:

18.12.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на автомобіль зі стягненням грошової компенсації за частку його вартості та припинення права спільної сумісної власності. Позов мотивований тим, що 09 вересня 2006 року між сторонами було укладено шлюб, який на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкас у цивільній справі №711/8687/16-ц від 19.12.2016 року було розірвано. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До моменту державної реєстрації шлюбу, а саме: з вересня 2005 року, сторони проживали у найманій позивачем квартирі за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В цей час, ОСОБА_1 працював не офіційно, як найнятий водій для внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, тобто по суті орендуючи транспортний засіб. Тому, плануючи подальше спільне проживання та створення нової сім`ї, позивач та відповідач, яка в той час працювала офіційно фармацевтом у аптечному кіоску, що розташовувався у приміщенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», вирішили маги власний транспортний засіб і використовувати його офіційно, для внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, щоб отримувати спільний дохід для їх сім`ї.

Оскільки ОСОБА_1 працював неофіційно, а відповідач мала підтвердження офіційних доходів, ними спільно було прийнято рішення про придбання для вищезазначених цілей автомобілю у кредит. На початку березня 2006 року на ім`я відповідача у відділенні №362 АКІБ «УкрСиббанк» було оформлено кредитний договір №0000010801408, строком на 4 роки. За рахунок коштів даного кредиту, через автосалон ТОВ «Черкаси-Авто» сторонам було надано у користування до моменту погашення кредитних зобов`язань - автомобіль марки Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , вартістю - 47 000 грн.

У квітні місяці 2006 року, позивач був зареєстрований фізичною-особою підприємцем з основним видом діяльності по коду КВЕД 60.23.0 (діяльність нерегулярного пасажирського транспорту ) та став використовувати спільний автомобіль як таксі, для утримання сім`ї та виплати щомісячних платежів по погашенню зобов`язань за кредитним договором.

Під час спільного проживання з відповідачем, як і на момент подання даного позову автомобілем керував та використовував у роботі виключно позивач, у тому числі і сплачував кошти по кредитних зобов`язанням, які взяла на себе відповідач для отримання у власність автомобіля, оскільки у сторін народилася дитина і відповідач здійснювала догляд за сином, до досягнення ним 3-х річного віку, а позивач був змушений працювати один щоб утримувати сім`ю, платити кредит. Більш того ОСОБА_3 не мала права керувати транспортними засобами у зв`язку із відсутністю посвідчення водія.

У 2008 році, ОСОБА_1 було здійснено відчуження частини належної йому на праві приватної власності квартири та отримано грошові кошти в сумі - 5 000 грн., які 26.08.2008 року було перераховано на його депозитний рахунок в АТ «УкрСиббанк» і 23.02.2009 року знято в сумі - 10 000 грн., з метою повного погашення та припинення зобов`язань за кредитним договором №20000010801408, який було оформлено на ім`я відповідача.

26.04.2011 року було проведено державну реєстрацію права власності автомобіля за відповідачем.

На сьогодні сторони не можуть дійти згоди щодо поділу автомобіля марки Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в силу ст. 60 СК України.

Даний транспортний засіб розподілити між сторонами в натурі неможливо, оскільки автомобіль є неподільною річчю, спільне його використання є також неможливим в силу того, що позивач з відповідачем розірвали шлюб та припинили спільне проживання.

Єдиним способом вирішення спору щодо користування даним спільним майном, на думку позивача, є сплата ним на користь відповідача грошової компенсації за 1/2 частину ринкової вартості автомобіля та визнання за ОСОБА_1 права власності на нього з припиненням права спільної сумісної власності.

Істотною обставиною в даному випадку для правильного вирішення даного спору є те, що спільний автомобіль протягом тривалого часу і на сьогодні утримується позивачем та є єдиним джерелом його заробітку, оскільки він працює на внутрішніх перевезеннях пасажирів на таксі. Також, після розлучення, син залишається проживати разом зі позивачем та адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні. Дитина займається у секції футболу і проходить випробування в футбольній академії ФК «Динамо Київ», що передбачає часті поїздки на тренування до міста Київ, які позивач забезпечує сину, виключно за допомогою даного транспортного засобу.

Позивач вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі половини його ринкової вартості, що визначена звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості КТЗ, у сумі 22 300 грн. і посилаючись на норми ст.ст.70, 71 СК України, ст. 365 ЦПК України, просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним права власності на автомобіль марки Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля, з припиненням права спільної сумісної власності.

Стислий виклад відзиву на позовну заяву:

27.01.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов у якому вона зазначила, що позовні вимоги не визнає повністю, виходячи з наступних обгрунтувань.

ст. 57 СК України дає визначення особистому та спільно придбаному майну. Особистим вважається будь-яке майно, придбане до шлюбу. Особисте майно не підлягає поділу. Ніяких уточнень з приводу майна, придбаного в кредит, не дається. Тобто автомобіль, куплений в кредит до шлюбу, є і залишитися власністю відповідача.

Дійсно в березні 2006 року позивач, в автосалоні ТОВ «Черкаси-Авто», придбала автомобіль марки Daewoo Lanos TF69Y, 2006 року випуску, уклавши договір купівлі-продажу автомобіля з салоном. Потім, зважаючи на брак коштів, звернулася в банк і уклала договір кредитування. За умовами цього договору вона отримала кошти, яких бракувало і розплатилася з автосалоном. Так як умови договору купівлі-продажу були виконані, вона стала повноправним власником автомобіля. Після цього вона надала автомобіль банку в якості забезпечення кредиту. На автомобіль було накладено обтяження. Однак це не означає, що право власності не було отримано, оскільки воно виникло з моменту державної реєстрації права власності на автомобіль.

Крім того, що стосується застави, то в заставу може бути надати тільки те майно, яке є особистою власністю, або майно, на яке особі були передані право користування майна і право передачі майна в заставу. Оскільки банк прийняв автомобіль в якості застави, значить він вважав позивача його власником.

На відміну від зареєстрованого шлюбу, укладення кредитного договору до шлюбу, не створює обов`язків для іншого з подружжя після укладення шлюбу, навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім`ї.

Що стосується мотивування позивачем своїх вимог з посиланням на те, що істотною обставиною є те, що автомобіль є його єдиним джерелом заробітку, оскільки він працює на внутрішніх перевезеннях пасажирів на таксі, то вказана обставина спростовується витягом з ЄДРПОУ, який є у відкритому доступі, з якого вбачається, що 24 листопада 2015 року діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця - припинено. З того часу він не відновлював свою діяльність як фізична особа-підприємець.

Позивач на обгрунтування своїх вимог в позові зазначає про те, що ним 21 серпня 2008 року було продано належну йому частку квартири за 5000 грн., які він 26 серпня 2008 року перерахував на депозитний рахунок АТ «УкрСиббанк», з якого 23 лютого 2009 року зняв 10 000 грн. з метою повного погашення та припинення зобов`язань за кредитним договором.

Однак, вказані позивачем дані не відповідають дійсності, та спростовуються довідкою- розрахунком АТ «УкрСиббанк», з якої вбачається, що кредитні кошти, які відповідач брала на купівлю автомобіля, були повернуті банку 21 серпня 2008 року в повному об`ємі. Тому кошти, які позивач отримав за продаж належної йому частки квартири, та кошти, які він зняв зі свого депозитного рахунку, жодного відношення до погашення кредиту не мають.

Що стосується внесення позивачем коштів на депозитний рахунок як компенсацію за належну відповідачу частку в автомобілі, відповідач зазначає наступне: автомобіль є її особистою приватною власністю, а не спільним сумісним майном подружжя, а тому поділу не підлягає.

Також відповідач зауважила, що нею понесені (будуть понесені) витрати за надання правової допомоги адвоката, які вона просить стягнути з позивача на її користь.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі:

08.01.2020 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям провадження.

27.01.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.

07.02.2020 року позивач надав уточнену позовну заяву.

11.02.2020 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції сторін в судовому засіданні:

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, просили його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та її представник заперечили проти позову з підстав викладених у рішенні.

Встановлені судом обставини:

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Судом встановлено, що 24.03.2006 року на ім`я відповідача ОСОБА_3 , у відділенні №362 АКІБ «УкрСиббанк» було оформлено кредитний договір №0000010801408, строком на 4 роки. За рахунок коштів даного кредиту, через автосалон ТОВ «Черкаси-Авто» ОСОБА_3 придбала автомобіль марки Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Дана обставина також підтверджується даними листа з Територіального сервісного центру №7141 РСЦ МВС в Черкаській області від 21.01.2020 року №31/23/41-149, згідно якого автомобіль Daewoo Lanos, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_6 з 24.03.2006 року по даний час.

Вартість автомобіля на момент придбання становила 47000,0 грн. Дана обставина сторонами визнається учасниками справи і суд немає сумнівів, щодо достовірності даної обставини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він з дитинства товаришує з ОСОБА_1 . З відповідачем по справі ОСОБА_8 познайомився в листопаді 2005 року, оскільки саме з цього часу ОСОБА_8 почала проживати разом ОСОБА_9 в його квартирі по АДРЕСА_2 . Свідок заначив, що саме з листопада 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вели спільне господарство і у них були фактично шлюбні відносини. Свідок неодноразово їх відвідував за місцем їхнього проживання і ОСОБА_8 поводила себе як господиня в даній квартирі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він з дитинства товаришує з ОСОБА_1 . З відповідачем по справі ОСОБА_8 познайомився влітку 2005 року, саме з цього часу ОСОБА_11 і ОСОБА_12 почали зустрічатися, проживати разом вони почали восени 2005 року. В жовтні 2005 року ОСОБА_13 зателефонував свідку і повідомив, що вони з ОСОБА_12 вже живуть разом. Крім того, свідок показав, що він відвідував ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за місцем їхнього спільного проживання в цей період і дійсно ОСОБА_12 проживала з ОСОБА_11 однією родиною.

09.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними його свідоцтва про народження від 19.06.2007 року, Серії НОМЕР_3 (Т.1, а.с. 9).

Станом на дату укладання шлюбу залишок заборгованості за кредитом за спірний автмобіль становив 32550 грн., що підтверджується довідкою -розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 61) та не заперечується сторонами.

Повністю заборгованість за кредитом була погашена 22.08.2008 року, що підтверджується довідкою -розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 62).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.12.2016 року, яке набрало законної сили 03.01.2017 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 09.09.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1435 (Т.1, а.с. 8).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має право на керування транспортними засобами, категорії В та В1 з 06.01.1998 року по 06.09.2048 року, що підтверджується посвідченням водія НОМЕР_4 (Т.1, а.с. 11).

30.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 був укладений та нотаріально завірений договір оренди спірного автомобіля, згідно якого ОСОБА_3 передає ОСОБА_1 спірний автомобіль в оренду на 10 років. У вказаному договорі сторони зазначають, що спірний автомобіль є об`єктом спільної власності подружжя (Т. 1 а.с. 80).

Відповідно до звіту № МV-191202-01 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості КТЗ, а саме автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який проведено ФОП ОСОБА_15 02.12.2019 року, ринкова вартість автомобіля без урахування ПДВ складає 44600 грн. (Т.1, а.с. 12-35).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.04.2006 року, який здійснює діяльність з нерегулярного пасажирського транспорту. 24.11.2015 року підприємницьку діяльність припинено. (Т.1, а.с. 36-37).

14.11.2011 року ПП ОСОБА_1 отримана ліцензійна картка Серії АА №658449 до ліцензії серії АГ№593363 на внутрішні перевезення пасажирів на таксі, зі строком дії: 19.12.2011-необмежений (Т.1, а.с. 39).

Відповідно до довідки від 12.12.2019 року №691 з «Комітету мікрорайону «Придніпровський», ОСОБА_1 та його неповнолітній син - ОСОБА_14 дійсно проживають у АДРЕСА_1 в складі двох осіб з 2016 року по даний час, згідно акту опитування сусідів від 12.12.2019 року № 690 (Т.1, а.с. 38).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу частини будинку від 21.08.2008 року ОСОБА_9 продав належну йому 1/9 частину квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_16 за 5000,0 грн. (Т.1 а.с. 40).

З копії виписки з банку від 29.09.2017 року вбачається, що 26.08.2008 року ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок 10000,0 грн.(Т.1, а.с. 41).

З відомостей ДРФОПП ДФС України та та індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_8 в період 2004- по даний час офіційно працювала, отримувала заробітну плату та сплачувала податки та внески до відповідних фондів. (Т.1, а.с. 88-95)

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності.

По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім цього, згідно із Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, частину другу статті 70 СК України викладено із доповненням такого змісту: «при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї».

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Суд вважає, що ОСОБА_9 довів факт проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вказаний факт підтверджено показаннями свідків, спільним придбанням автомобіля, подальшою реєстрацією 09.09.2006 року шлюбу та народженням спільного сина ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, про даний факт свідчить в 2011 році укладання договору оренди спірного автомобіля, в якому сторони зазначають, що даний автомобіль є спільним майном подружжя, хоча фактично він був придбаний до офіційної реєстрації шлюбу.

Суд вважає, що факт проживання сторін у період з листопада 2005 року по 09.09.2006 року (дату реєстрації шлюбу) однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджено наданими позивачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 придбаний сторонами у шлюбі та є спільним майном подружжя. Посилання відповідача на те, що вказаний автомобіль не є об`єктом спільної власності, оскільки кошти на його придбання та виплату кредиту, були особистими коштами відповідача, які вона отримувала в якості заробітної плати суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 61 СК України заробітна плата є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Щодо розподілу вказано автомобіля, суд приходить до наступного, відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 70 СК України передбачено, що суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності, за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного матеріальне забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносили сторони свої особисті кошти в рахунок погашення зобов`язань за договорами позики.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 постійно працювала та отримувала офіційний дохід з 2004 року та весь час перебування у шлюбі з позивачем, що підтверджено наданими відповідачем належними та допустимими доказами та мала змогу сплачувати зобов`язання по кредиту за спірний автомобіль, разом з тим позивач не надав жодних доказів того, що він взагалі працював, як на момент купівлі спірного автомобіля, так і під час сплати кредиту. Посилання позивача на те, що він був зареєстрований як приватний підприємець з квітня 2006 року (вид діяльності - нерегулярні пасажирські перевезення) суд до уваги не приймає, так як позивач не надає жодних доказів, щодо здійснення ним цієї діяльності у вказаний період, (оскільки він отримав ліцензійну картку на перевезення пасажирів лише в грудні 2011 року) так і жодних доказів, щодо розміру його доходу за вказаний період. Посилання позивача на те, що 21.08.2008 року він продав частину квартири за 5000,0 грн. і вказані кошти він використав на погашення кредиту, суд до уваги не приймає, так як наданої позивачем виписки за особовим рахунком з АТ "УКРСИББАНК", 26.08.2008 року вбачається, що він вніс на депозит 10000,0 грн., який був знятий ним лише 23.02.2009 року, проте жодних підтверджуючих документів, щодо сплати ним будь якої суми на погашення кредиту позивач суду не надав..

За таких обставин суд приходить до переконання, що при поділі спірного автомобіля можливо відійти від рівності часток та визначає за позивачем право на 1/3 частку автомобіля, а за відповідачем право на 2/3 частки автомобіля.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірний автомобіль та сплати ним на користь відповідача грошової компенсації за 1/2 частину ринкової вартості автомобіля, суд вважає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, так як під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Беручи до уваги, що відповідач категорично заперечує проти отримання компенсації за спірний автомобіль, судом визнано за нею право власності на 2/3 частки спірного автомобіля, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судові витрати:

Суд вирішує судові витрати в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України (судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Оскільки позов суд задовольняє частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина понесених позивачем судових витрат, які документально підтверджені та складаються із сплати позивачем судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.368,372 ЦК України, ст.ст. 60-63,69-71 СК України, ст.ст. 200, 206,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати автомобіль марки Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2006 року виписку, державний номерний знак НОМЕР_1 об`єктом прав спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та здійснити поділ майна, а саме:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2006 року виписку, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки автомобіля Daewoo Lanos TF69Y, сірого кольору, 2006 року виписку, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована у АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повний текст складено та підписано 27.03.2020 року.

Суддя: Є. П. Тептюк