Рішення № 88468945, 26.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

26.03.2020 Справа № 756/3609/20

Справа пр. №2/756/3794/20

ун. №756/3609/20

У Х В А Л А

26 березня 2020 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як стверджував позивач, він працював у представництві ПрАТ "Рівнеазот" в м. Києві на посаді директора департаменту управління ризиками, 03 квітня 2018 року його було звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, проте після звільнення у відповідача перед позивачем існує заборгованість з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 241256,68 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку передбачена ст. 117 КЗпП України, як відповідальність роботодавця за недотримання вимог трудового законодавства, а тому не є заробітною платою і відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не звільнена від сплати судового збору.

Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 Верховний Суд вказав на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі -у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Указана правова позиція також узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.

Отже, за подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Враховуючи викладене, позивач за приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, ОСОБА_1 за подання до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 241256,68 грн повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

П. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн).

Отже, позивачеві слід надати докази сплати судового збору на реквізити Оболонського районного суду міста Києва за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, у розмірі, встановленому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме - 2412,57 грн.

Крім того, вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Так, позивач не вказав відомі номери засобів зв`язку відповідача, а також офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти сторін у справі.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

П. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 241256,68 грн, тобто заявляє вимогу майнового характеру, однак всупереч положенням п. 1 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначає ціну позову.

Також за приписами п. п. 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Належність засвідчення копій передбачена Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, а саме, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Згідно з п. 5.27 вказаної системи передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч вищевказаним законодавчим нормам всі надані позивачем копії письмових доказів (для суду та для відповідача) не засвідчені належним чином (відповідність кожної копії письмового доказу оригіналу має бути окремо підтверджена особистим підписом позивача із зазначенням її ініціалів та прізвища, а також дати такого засвідчення), позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів поданих ним письмових доказів.

Зокрема, копії письмових доказів хоч і засвідчені певним підписом, проте незрозуміло, що це є підпис саме позивача, не зазначено ініціалів та прізвища особи, яка засвідчувала докази, а також на жодному з документів немає дати такого засвідчення.

Окрім цього, позивачем не додано до позовної заяви підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На виконання зазначеної ухвали позивач повинен подати до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених в цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків у термін до 07 квітня 2020 року, але не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку, якщо недоліки позовної заяви у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т.В. Андрейчук