Ухвала суду № 88468717, 23.03.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/4586/20

Справа № 754/3549/20

У Х В А Л А

іменем України

23 березня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вище зазначена позовна заява.

Вказаний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Так, позов не містить зазначення ціни позову, розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який просить стягнути позивач, а також розрахунку вказаного середнього заробітку.

Зокрема, до позовної заяви не додано документ, який підтверджує сплату судового збору.

Згідно із Законом України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно позовних вимог, позивачем заявлено поміж інших вимоги про стягнення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, у свої постанові № 910/4518/16 від 30.01.2019 року Велика Палата ВС/КЦС вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та коштів за невикористану відпустку під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

На підставі викладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

Одночасно, суд приходить до висновку про повернення позивачу помилково сплаченого судового збору в розмірі 2 102 грн., який сплачено до УК у Козелецькому районі, згідно з меморіальним ордером, наявним в матеріалах справи.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху, надавши строк на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 25.03.2020 р.

Суддя О.Б. Саламон