Рішення № 88468351, 27.03.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/11854/18

Провадження № 2/712/78/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Мельник І.О.

з участю секретаря - Хоменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, про визнання права власності на частку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 01.10.2018 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою. В обґрунтування позову вказує, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно йому належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . 1/3 частина даної квартири належить ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_4 належить 1/3 частина даної квартири. Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно вони поділили між собою вказану квартиру і визначили, що частки кожного є рівними. Право власності кожного зі співвласників 05.02.2004 було зареєстровано в Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації. Частка кожного зі співвласників була визначена - 1/3. Позивач вказує, що у нього з відповідачами постійно виникають конфлікти з приводу користування приміщеннями квартири. Відповідачі не сплачують комунальні платежі по даній квартирі, тому він змушений це робити особисто. Позивач неодноразово намагався визначити з відповідачами іншій порядок користування квартирою, який би був більш справедливий, та який би відповідав його частці у квартирі, проти чого вони заперечують. Вказує, що на його ідеальну частку припадає 9,57 кв.м. жилої площі (28,7 кв.м :3). Найбільш наближена до цієї площі є ізольована жила кімната з площею 11,9 кв.м. За таких обставин, вказану ізольовану жилу кімнату можливо виділити йому в користування. Іншу ізольовану жилу кімнату площею 16,8 кв.м. з лоджією виділити в користування відповідачам. Коридор, кухню, ванну кімнату та туалет необхідно залишити в спільному користуванні співвласників. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом і просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

До суду представником відповідачів 13.12.2018 скеровано відзив на позов, згідно з яким відповідачі вважають позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що між сторонами утворились неприязні відносини в результаті чого проживання на одній спільній території є неможливим. Крім того, в спірній квартирі проживає, але не зареєстрований ОСОБА_5 , який займає фактично приміщення кімнати площею 16,8 кв.м, а відповідачі займають приміщення кімнати площею 11,9 кв.м. Крім того, в своєму позові позивач просить суд виділити в його користування кімнату площею 11,9 кв.м, що значно перевищує розмір його ідеальної частки в користуванні спільною квартирою - 9,57 кв.м (1/3 частини із загальної житлової площі 28,7 кв.м). Таким чином, позивач, вимагаючи передачу в його користування більшої частини від його частки повинен запропонувати матеріальну компенсацію, яку повинен внести на депозитний рахунок суду до вирішення питання по суті.

Позивачка ОСОБА_2 24.04.2019 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, про визнання права власності на частку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , частка кожного із співвласників складає 1/3 частини. Вказує, що протягом останніх двох років спільне проживання в квартирі стало не можливим через постійні сварки та скандали сім`ї. ОСОБА_1 , який є рідним батьком позивачки та ОСОБА_5 , який є рідним братом позивачки, та ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 знаходяться в постійному протистоянні. Результатом непорозуміння та складних відносин між членами родини, яка вже відбувається протягом декількох років, квартира перетворилась на місце, в якому відсутні будь-які умови для нормального людського життя. ОСОБА_5 , який проживає в квартирі без реєстрації, мотивуючи дозволом батька ОСОБА_1 на таке проживання, створив невиносні умови для спільного проживання, а саме: порушення санітарних умов проживання, моральний тиск та постійні погрози, фізичне насилля. ОСОБА_1 , який фактично не проживає в квартирі у зв`язку з тим, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сприяє та захищає ОСОБА_5 в його діях, направлених проти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі цього протистояння між ними уклались такі відносини, що спільне проживання всіх співвласників на одній житловій площі є неможливим та таким, що суперечить соціальним відносинам та моральному здоров`ю сторін. На не однократні пропозиції щодо продажу квартири та розподілу коштів між співвласниками ОСОБА_1 категорично відмовляється. Грошову суму, необхідну для виплати відповідачу ОСОБА_1 вартості його частини у спірній квартирі. За таких обставин, просить суд припинити право ОСОБА_1 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Виплатити ОСОБА_1 133843,53 грн., внесені на депозитний рахунок суду.

Ухвалою Соснівськаого районного суду м. Черкаси від 28.05.2019 об`єднано в одне провадження під номером № 712/11854/18, провадження № 2/712/333/19, цивільні справи: № 712/11854/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та № 712/5761/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, про визнання права власності на частку.

ОСОБА_1 скеровано до суду відзив на позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, про визнання права власності на частку, посилаючись на той факт, що в даному випадку його частка у власності не може вважатись незначною. Всі співвласники квартири АДРЕСА_1 мають однакові частки. У ОСОБА_2 така ж сама частка у власності, як і у нього. За таких обставин, такий позов не може бути задоволений. Доказів неможливості спільного користування майном позивачка не надала, що також є підставою для відмови в позові. До позову не надано доказів того, що припинення частки співвласника несе істотної шкоди інтересам співвласника та членам сім`ї. Договір оренди іншої квартири є припиненим і на сьогоднішній день в нього іншого житла окрім цієї квартири не має.

У ході розгялду справи позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Топор І.О. позов підтримали та просили його задовольнити.ю проти позвову ОСОБА_3 заперечували та просили його задоволенні відмовити У судове засідання 18.03.2020 ОСОБА_1 не з`явився, його представник - адвокат Топор І.О. скерував до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі його довірителя, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні заперечував.

Відповідачка ОСОБА_3 та представник відповідачів Дорохін С.О . проти позову ОСОБА_1 заперечували, просили у його задоволенні відмовити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 , оскільки це відповідає інтересам усіх сторін. У подальшому, скерували заяву про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглянув справу відповідно до ч. 2ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи позицію учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія № НОМЕР_3 від 10.12.2003, видано органом приватизації Соснівським райвиконкомом, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

05 лютого 2004 року право власності в рівних частках для кожного співвласника - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано в КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій власності: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , згідно з свідоцтвом про право власності НОМЕР_4 10.12.2003, орган приватизації Соснівського районного виконавчого комітету; 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , згідно з свідоцтвом про право власності НОМЕР_4 10.12.2003, орган приватизації Соснівського районного виконавчого комітету; 1/3 частини квартири . АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про право власності НОМЕР_5,10.12.2003, орган приватизації Соснівського районного виконавчого комітету.

Загальна площа квартири становить 53,2 кв.м. Житлова площа 28,7 кв.м. Квартира складається з ізольованої жилої кімнати площею 16,8 кв.м. з лоджією 8,2 кв.м., ізольованої жилої кімнати площею 11,9 кв.м., кухні площею 8,4 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні площею 0,9 кв.м., коридору площею 8,5 кв.м.

За приписами ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Ч.1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.2 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згоди про порядок володіння та користування спірною квартирою між її співвласниками не досягнуто.

Нормою ч.3 ст.358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Площа спільного користування квартири складає 20,4 кв.м. На спільне користування квартири ОСОБА_1 припадає 6,8 кв.м. На спільне користування квартири ОСОБА_3 припадає 6,8 кв.м., ОСОБА_2 припадає 6,8 кв.м, що на двох складає 13,6 кв.м. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відходить лоджія 8,2 кв.м. ОСОБА_1 з урахуванням житлової площі припадає 18,7 кв.м. ОСОБА_3 з урахуванням житлової площі, площі загального користування та лоджії припадає 19,3 кв.м. ОСОБА_2 з урахуванням житлової площі, площі загального користування та лоджії припадає 19,3 кв.м.

Приміщення, які просить виділити позивач йому та відповідачам в користування, не відповідають їхнім ідеальним часткам у спільній власності.

Однак, враховуючи площу кімнат, їх розташування та можливість їх використання співвласниками без порушення прав та інтересів один одного, оскільки протилежне судом не встановлено, суд вважає за доцільне встановити порядок користування вказаною квартирою наступним чином: виділити в користування ОСОБА_1 ізольовану жилу кімнату площею 11,9 кв.м; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ізольовану жилу кімнату площею 16,8 кв.м з лоджією 8,2 кв.м. Кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити у спільному користуванні.

Суд зазначає, що відповідачі своїх пропозицій стосовно встановлення порядку користування квартирою не надавали, як і не надали належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що такий порядок користування жилим приміщенням є найбільш зручним для сторін стосовно умов розташування кімнат у спірній квартирі є найменш обтяжливим для сторін та максимально відповідатиме їхнім правам та законним інтересам.

Крім того, суд зазначає, що встановлення порядку користування квартирою не змінює частки співвласників у праві власності на квартиру та не впливає на обсяг права власності.

Щодо позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні суд зазначає наступне.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, по 1/3 частки кожному.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 змінила ім`я з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », про що в Книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис № 86 (свідоцтво про зміну імені Серія НОМЕР_1 ).

За імперативними приписами ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦПК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне користування і володіння майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-яких з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України обставин, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

При встановленні обставин справи суд враховує те, що належна відповідачу частка у майні ним не вважається незначною по відношенню до часток відповідачів.

Крім того, поняття «незначна частка» є оціночним і має встановлюватися, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, умовою припинення права на частку є саме незначний розмір частки у праві, а не частини спільного майна, яка припадає на цю частку.

У постанові ВС від 15.03.2018 у справі № 345/2723/17 вказано, що право власності на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15.05.2013, згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07. 2014, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч.1ст. 365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Оцінюючи надані позивачкою докази та встановлені судом обставини, суд вважає, що умови, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, є недоведеними.

Доводи позивачки про те, що відповідач не приймає участі в її утриманні квартири, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відносини співвласників щодо участі в утриманні спільного майна не впливають на можливість припинення права одного співвласників на частку у спільному майні. При цьому, суд враховує ту обставину, що у ОСОБА_1 відсутнє на праві власності будь яке інше житло. Твердження відповідачів щодо наявності у нього орендованого житлового приміщення суд оцінює критично, оскільки право оренди не створює для особи права власності на орендоване житло.

Стаття 365 ЦК України не передбачає таких підстав для припинення права на частку у спільному майні, як відсутність участі в утриманні спільного майна. В разі, якщо один із співвласників відмовляється брати участь в утриманні спільного майна, діючим законодавством передбачено спосіб захисту права інших співвласників, а саме: той співвласник, який несе витрати по утриманню спільного майна, має право пред`явити позов до інших співвласників про стягнення коштів, які він витратив на утримання спільного майна. За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням принципів рівності прав співвласників та правового режиму спільної часткової власності, враховуючи інтереси всіх її учасників і заборону обмеження прав одних учасників за рахунок інших, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в квартирі такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню. Отже, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 188000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень, які внесені 12.03.2020 на рахунок НОМЕР_6 ТУ ДСА України у Черкаській області (код ЕДРПОУ 26261092), МФО 820172 ДКС України у м.Київ.

Керуючись ст.ст.2-13, 76-83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 356, 358, 364, 365 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування: ОСОБА_1 ізольовану жилу кімнату площею 11,9 кв.м; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ізольовану жилу кімнату площею 16,8 кв.м з лоджією 8,2 кв.м. Кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити у спільному користуванні.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, про визнання права власності на частку.

Повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 188000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень, які внесені 12.03.2020 на рахунок НОМЕР_6 ТУ ДСА України у Черкаській області (код ЕДРПОУ 26261092), МФО 820172 ДКС України у м.Київ.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27.03.2020.

Головуючий І.О.Мельник