Рішення № 88466526, 27.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4431/16-ц

провадження №2/619/38/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

за участю:

секретаря судового засідання -Кравченко К.В.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представників відповідача- ОСОБА_3- ОСОБА_5,ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марини Миколаївни про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 63220830001:00:000:0646 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко Мариною Миколаївною, визнати за нею право власності на 1/2частину земельної ділянки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1998 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією ухвали Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року.

За час шлюбу, а саме 28 січня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 була придбана земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6322083001:00:000:0646.

Оскільки дана земельна ділянка придбана в період шлюбу, вона є об`єктом права спільної сумісної власності , а отже, оскаржуваний договір не відповідає вимогам закону і є всі підстави визнати за нею право власності на 1/2частину земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ПК Україниправочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Згідно статті 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що с об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні даним, які містяться в позовній заяві та наполягали на задоволенні позову.

Представник позивача посилався також на те, що в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011-2013 роки ОСОБА_3 зазначив, що членом сім`ї ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , у власності якої перебуває житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме, у декларації за 2013 рік, яка подана ОСОБА_3 19 березня 2014 року, тим самим спростована обставина, встановлена Дзержинським районним судом м. Харкова у заочному рішенні від 03 жовтня 2014 року про припинення шлюбно-сімейних відносин з ОСОБА_1 з січня 2013 року.

Крім того, ОСОБА_1 подавала заяву про перегляд заочного рішення суду про розірвання шлюбу, апеляційну скаргу на заочне рішення суду і ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської обл. від 01.06.2016 заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014 залишено без змін. Вважає, що заочне рішення суду від 03.10.2014 набрало законної сили саме 01.06.2016, а отже, земельна ділянка була придбана та потім відчужена ОСОБА_3 в період шлюбу.

Крім того, ОСОБА_1 27.11.2015 було видане повторне свідоцтво про шлюб.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, на представлення своїх інтересів у суді уповноважив представників за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які позов не визнали, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на бажанні ОСОБА_1 неправомірно заволодіти частиною земельної ділянки колишнього чоловіка ОСОБА_3 , яка придбана ним після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 .

Так, представник відповідача ОСОБА_6 пояснив, що вважає, що позивач ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог не надала належних, достатніх та достовірних доказів, відповідно до ч. 3 ст. 12, ст.ст. 79, 80, ч. 1 ст. 81, п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, згідно заяви прохав розглядати справу у його відсутність, що суд вважає за можливе.

Відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко М.М. в судове засідання не з`явилась, прохала розглядати справу у її відсутність, що суд вважає за можливе. У заяві зазначила, що позов не визнає, оскільки оспорюваний договір посвідчила відповідно до вимог закону. На момент посвідчення договору відповідач у шлюбі не знаходився.

Заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1998 року.

28 січня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 була придбана земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6322083001:00:000:0646.

17.02.2016 року дана земельна ділянка була продана відповідачем ОСОБА_4 .

Перебування відповідача у справі ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_1 на час укладання купівлі-продажу земельної ділянки від 17.02.2016 р. має бути підтверджено у відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України певними засобами доказування, а саме, доказом чинності шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З дня набрання законної сили заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/20574/13-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - шлюб припинений, а саме з 24 листопада 2014 року.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили ( ч. 3 ст. 115 СК України).

По хронології обставин розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , представником ОСОБА_3 зазначено, що 03.01.2014 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у справі № 638/20574/13-ц було відкрито провадження.

28.05.2014 року позивачка звертається до Апеляційного суду Харківської області з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі з пропуском строку на апеляційне оскарження та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

10.06.2014 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області було відкрито провадження за скаргою на відкриття провадження у справі, а 23.06.2014 року апеляційну скаргу було судом відхилено.

Після відхилення Апеляційним судом скарги на відкриття провадження ОСОБА_1 не отримувала судові повістки та не з`являлася до суду у справі № 638/20574/13-ц.

04 квітня 2014р. ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд зобов`язати Київський відділу ДРАЦС анулювати актовий запис № 667 про повторний шлюб, укладений 10 жовтня 2015р. між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. у справі № 820/1681/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київський відділу ДРАЦС, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , про зобов`язання вчинити певні дії- відмовлено.

У постанові суду у справі № 820/1681/16 зазначено: «На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що правові підстави для анулювання актового запису про шлюб № 667 від 10.10.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 відсутні, оскільки згідно положень діючого законодавства України на час реєстрації даного шлюбу, шлюб ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 було розірвано в судовому порядку».

Щодо посилань сторони позивача не неправомірність проставленої на заочному рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова про розірвання шлюбу від 03.10.2014р. у справі №638/20574/13-ц відмітки «рішення набрало законної сили», то вони є безпідставними та недоведеними в розумінні вимог ст. 71 ч.1 та ст. 70 КАСУ, а тому не можуть бути враховані судом при вирішенні даного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. у справі № 820/1681/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. залишена без змін.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу від 03.10.2014р. № 638/20574/13-ц - набрало законної сили з 24 листопада 2014 року.

На зазначене судове рішення позивачка подала заяву про його перегляд, Ухвалою Дзержинського районного суду у справі № 638/20574/13-ц від 14.03.2016 року у перегляді заочного рішення було відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. № 638/20574/13-ц.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2016р. у справі №638/20574/13-ц - апеляційну скарга ОСОБА_1 залишено без руху, 13.05.2016 року відкрито провадження у справі, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03.06.2041р. у справі №638/20574/13-ц - апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. - залишено без змін.

Отже, апеляційний суд підтвердив законність ухваленого заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. у справі № 638/20574/13-ц - про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , що набрало законної сили з 24 листопада 2014р. і дана обставина відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України -не підлягає доказуванню, оскільки раніше встановлена рішеннями судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, є встановленим та доведеним факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та дата - 24 листопада 2014 р.-набрання законної сили судового рішення про розірвання шлюбу.

З 24.11.2014р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перестали бути подружжям та між ними припинилися права і обов`язки подружжя, як чоловіка та дружини та права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, ОСОБА_3 набув 28 січня 2015р. право власності на земельну ділянку, не перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , а продав, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , але відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , оскільки куплена була після розірвання шлюбу та до укладення повторного шлюбу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, нею, ним до шлюбу.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 з 24 листопада 2014р. до 10 жовтня 2015р. - не перебував в жодному зареєстрованому шлюбі, тобто був розлучений та неодружений, що підтверджується наданими доказами та поясненнями приватного нотаріуса, які містяться у її заяві.

У заяві приватний нотаріус ХМНО Харківської області Іващенко М.М. зазначає, що при посвідченні договору особу ОСОБА_3 установлено за паспортом НОМЕР_4, виданим МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 13.02.2002р., в якому є штамп про розірвання шлюбу з гр. ОСОБА_1 від 03.10.2014р. на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова та реєстрацію шлюбу з гр. ОСОБА_7 , який зареєстрований 10.10.2015р. Київським відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції.

За договором купівлі-продажу зазначеної вище ділянки, посвідченим 28.01.2015 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. за реєстровим № 140, ОСОБА_3 є покупцем. В п. 16 цього договору вказано, що покупець довів до відома, що у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах на момент придбання не перебуває.

У договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.02.2016р., реєстр № 45, укладеному між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) у п. 1.2 зазначено, що продавець наступним гарантує, що на момент укладення цього договору щодо нерухомого майна - не існує будь-яких прав третіх осіб, у тому числі права власності або користування ним малолітніми, неповнолітніми дітьми, а також відсутні будь-які обставини, які обмежують чи забороняють продавцю здійснити вільний продаж.

У п. 3.2 Договору від 17.02.2016р. зазначено, що нерухоме майно належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на праві особистої власності, що підтверджується відповідною заявою, зміст якої доведено до відома покупця ( ОСОБА_4 ).

Враховуючи вищевикладене з посиланням на письмові докази, що містяться в матеріалах справи та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 57 СК України, слідує, що на момент покупки земельної ділянки 28.01.2015р. та її продажу 17.02.2016р. зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, що не потребувало надання згоди на її продаж від дружини ОСОБА_7 та колишньої дружини ОСОБА_1 .

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України - громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п. а ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 63220830001:00:000:0646 за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності на 1/2частину земельної ділянки, так як в судовому засіданні встановлено, що шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу від 03.10.2014р. у справі № 638/20574/13-ц, що набрало законної сили 24 листопада 2014 року.

Главою 5 ЦПК України встановлюється поняття доказів, їх належність, допустимість, достовірність, достатність, обов`язковість доказування і подання доказів, підстави звільнення від доказування, подання доказів, витребування та інше.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 78 ЦПК України встановлюється допустимість доказів:

Частина 1 зобов`язує суд не брати до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частина 2 встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази позивача щодо перебування з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1998 р. саме по 01.06.2016, не підтверджуються ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року

Докази позивача щодо перебування з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1998 р. по 01.06.2016 шляхом надання свідоцтва про шлюб (повторного) серія НОМЕР_1 від 27 листопада 2015 року суд вважає недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18 розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції.

Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,114 СК України, ст. ст. 12, 13,76,77- 82, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марини Миколаївни про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дергачівський районним суд Харківської області.

Учасники справи:

ОСОБА_1 ,ІК НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІК НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна, адреса: м.Харків, пров.Поштовий,5.

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2020.

Суддя Л. К. Калмикова