Ухвала суду № 88465984, 23.03.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.03.2020 Справа № 554/2344/20

Провадження №1-кс/554/3916/2020

У Х В А Л А

іменем України

23 березня 2020 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави Гальонкіна Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Шмигло І.А.,

прокурора Вітка Д.В.,

слідчого Гармаша І.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Бовдира С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Гармаша І.Ю. у кримінальному провадженні №12020170040000729 від 14 березня 2020 року, погоджене прокурором Полтавської місцевої прокуратури області Вітком Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину 2007 року народження, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . У клопотанні органу досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументовано наступним.

Полтавським ВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020170040000729 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13 березня 2020 року, приблизно о 16:20 год., ОСОБА_1 , перебуваючи на пішохідному переході поблизу ЗГТ «Фурманова» в м. Полтава, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, відкрито, з заднього лівого карману ОСОБА_2 , заволодів мобільним телефоном марки «Pixus Raze» у корпусі чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 2699 грн. (згідно фіксального чеку ТОВ «МОБІЖУК»), яким у подальшому розпорядився на власний розсуд чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 2699 грн.

20 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Обгрунтована підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому є наявність достатніх обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 заходу у вигляді взяття під варту.

Метою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на даний час відносно останнього здійснюється розгляд судом обвинувального акту у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому просить задовольнити подане клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, наявна обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину. Підозрюваний раніше неодноразово судимий, та вчинив вказане кримінальне правопорушення під час дії запобіжного заходу в іншому провадженні. Крім того, не з`являвся до прокурора 18.03.2020 року, 19.03.2020 року, а з`явився лише 20.03.2020 року. та застосувати до підозрюваного більш м`які запобіжні заходи неможливо, на підставі чого просили задовольнити клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 з клопотанням не погодився, вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Вказав, що пред`явлена йому підозра необґрунтована, а ризики не доведені. Він не має наміру знищувати або спотворювати докази, вчиняти кримінальні правопорушення чи будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню. Зазначив, що проживає у цивільному шлюбі з дружиною, у них є спільна дитина, інших утриманців немає. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат Бовдир С.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що ризики не доведені та необґрунтовано застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Підозрюваний має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, утримує сім`ю. З цих підстав просив відмовити у задоволенні клопотання

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається із матеріалів клопотання, 14 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170040000729 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.2 ст.186 КК України, та зазначено, що 13 березня 2020 року близько 17 год. невідома особа, перебуваючи в м.Полтаві по вул.Європейській на пішохідному переході поблизу зупинки «Фурманова» відкрито викрала належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Pixus Rare» IMEI НОМЕР_3 .

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється Полтавським ВП ГУНП в Полтавській області.

Так, з поданого клопотання слідує, що 13 березня 2020 року, приблизно о 16:20 год., ОСОБА_1 , перебуваючи на пішохідному переході поблизу ЗГТ «Фурманова» в м.Полтава, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, відкрито, з заднього лівого карману ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном марки «Pixus Raze» у корпусі чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 2699 грн. (згідно фіксального чеку ТОВ «МОБІЖУК»), яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 2699 грн.

Судом установлено, що 20 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та з наявних матеріалів клопотання вбачається, що останній підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, прокурор посилається на наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, а повідомлена ОСОБА_1 підозра є обґрунтованою. При цьому ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, доведеності чи недоведеності вини підозрюваного, а також питання належності та допустимості доказів не є предметом розгляду слідчого судді на даній стадії кримінального провадження, та вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Так, заперечення сторони захисту з приводу необґрунтованості підозри спростовуються наявними матеріалами клопотання, а наведені у судовому засіданні доводи стосуються переважно оцінки здобутих органом досудового розслідування доказів з точки зору їх належності та допустимості, та є непереконливими, враховуючи стадію досудового розслідування.

Разом із тим, з урахуванням конкретних обставин розслідування, для стороннього об`єктивного спостерігача є зрозумілим причетність ОСОБА_1 до вчинення згаданого кримінального правопорушення.

Отже, надані стороною обвинувачення матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 13 березня 2020 року від ОСОБА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 14 березня 2020 року; протоколом огляду місця події від 14 березня 2020 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2020 року з потерпілим ОСОБА_2 , який вказав на особу ОСОБА_1 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 14 березня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16 березня 2020 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 березня 2020 року зі свідком ОСОБА_3 , який вказав на особу ОСОБА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16 березня 2020 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 березня 2020 року зі свідком ОСОБА_4 , який вказав на особу ОСОБА_1 ; протоколом огляду від 17 березня 2020 року відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження Полтавського комерційного технікуму; протоколом обшуку від 18 березня 2020 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє достатнє підтвердження, зокрема, підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як він підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі; може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень; знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.

Тому встановлені вище ризики, які на час розгляду клопотання є реальними, переважають позитивні характеристики підозрюваного, що були зазначені його захисником.

Відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, так і особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років та у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Судом враховуються такі дані про особу підозрюваного, як наявність міцних соціальних зв`язків, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.

Разом із тим, суд ураховує ті обставини, що згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 02 квітня 2020 року; визначено ОСОБА_1 заставу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 31530 грн. та у разі внесення застави покладено на підозрюваного відповідні процесуальні обов`язки.

Однак, ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, та відносно якого, як стверджує сторона обвинувачення, на даний час на розгляді в суді перебуває обвинувальний акт щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив нове діяння за ознаками ч.2 ст.186 КК України, за яким йому повідомлено про підозру, що свідчить про схильність останнього до кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02) якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Аналіз наведених обставин та вимог закону, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні, дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об`єктивними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Частиною 4 ст.194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 цієї ж статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором клопотання.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Беручи до уваги вік підозрюваного, наявність постійного місця проживання, його майновий стан, наявність міцних соціальних зв`язків, стан здоров`я та перебування на його утриманні дружини та неповнолітньої дитини, наявні позитивні характеристики, а також повідомлення про підозру, конкретні обставини справи, з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п. 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, враховуючи недоведеність прокурором недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, суд приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням електронних засобів контролю, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На переконання суду, саме такий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечить належний контроль за його поведінкою і ефективно запобігатиме зазначеним у клопотанні ризикам, а не тримання під вартою, на чому наполягає прокурор, оскільки за вказаних вище обставин та характеру вчиненого діяння такий запобіжний захід є невиправданим, надмірним і не виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи особи підозрюваного, а також інших осіб, яких він утримує.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що подане клопотання не підлягає задоволенню та до підозрюваного ОСОБА_1 потрібно застосувати більш м`який запобіжний захід.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 132, 176-178, 181, 186, 193,194, 196,197, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та заборонити йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово строком на 2 (два) місяці, в межах строків досудового розслідування.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- не відлучатися із населеного пункту м.Полтави, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну ;

- носити електронний засіб контролю.

У разі невиконання вищевказаних зобов`язань, до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Гармаша І.Ю., зобов`язавши його передати копію ухвали для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст.382 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя Ю.С. Гальонкіна