Рішення № 88465853, 27.03.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/653/20

2/621/503/20

РІШЕННЯ

іменем України

27 березня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бібіка О.В.,

з участю секретаря Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 до суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_1 нерухомим майном, шляхом скасування арешту всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 9694160, накладений згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції АА № 549877 від 01.04.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На обґрунтування позову послався на те, що 10.01.2020 при оформленні в Зміївській державній нотаріальній конторі права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 дізнався про те, що на все належне йому нерухоме майно на підставі постанови ВДВС Зміївського РУЮ серії АА №549877 від 01 квітня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт. Дана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 197761804, виданою держаним реєстратором Зідьківської селищної ради Масловою Л. І. Для уточнення питання щодо наявності у Зміївському районному відділі Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), який є правонаступником ВДВС Зміївського РУЮ, будь-яких відкритих виконавчих проваджень, ОСОБА_1 звернувся із відповідним листом до відділу, який листом від 28 січня 2020 року вихідний №7076 повідомив про те, що станом на 22.01.2020, відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , відсутні.

Проте, наявність обтяження на нерухоме майно створює перешкоду вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У відповідністю до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач-разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

З огляду на це та, враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині п`ятій статті 279 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання представника відповідача.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З Інформаційної довідки №197761804 від 27.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів, вбачається, що на підставі постанови ВДВС Зміївського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 549877 від 01.04.2010, накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (а.с. 10)

З листа начальника Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.01.2020 № 7076 вбачається, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 22.01.2020, відкритих виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 , у відділі не має. Надати інформацію стосовно виконавчих проваджень, які завершені до 2015 року, немає можливості у зв`язку з тим, що, відповідно до п. 9.9 про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, складає три роки, після чого вони підлягають знищенню (а.с. 11)

Таким чином, судом встановлено, що у позивача відсутні будь - які зобов`язання майнового характеру. Крім того, у Зміївському районному відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні будь - які відкриті виконавчі провадження про стягнення з позивача на користь будь - яких осіб, а тому відсутні підстави для арешту майна позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути потиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути портиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вимогами ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй , а не боржникові, може звернутися до суду з позовом по визнання права власності на це майно і про звільнення майна з-під арешту.

У своїй постанові від 15.05.2013 Верховний Суд України дійшов правової позиції № 6-26цс13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником майна.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За правилами ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п. 24 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

За наведеного, позов є обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.317,319,312,386, 391 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34713099, місце знаходження: м. Зміїв Харківської області, вул. Гагаріна, 15) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №9694160.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 02.04.2010 р. № 9694160 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 549877 від 01.04.2010.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має правона поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.03.2020.

Суддя: