Рішення № 88465751, 19.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/944/20

Провадження № 2/638/2469/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

при секретарі - Цуваревій Р. Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

24.01.2020 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просила розiрвати шлюб, зареєстрований між нею і відповідачем 17.09.2011 р., актовий запис №587.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 17.09.2011 року мiж нею та вiдповiдачем було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №587, від 17.09.2011 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, спір про розподіл майна відсутній.

Позивач ОСОБА_1 в судове засiдання не з`явилася, до суду подала заяву, в якiй просить справу розглянути без її участi, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Вiдповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу, проте просить відмовити у стягненні з нього на користь позивача витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи маєтьсядостатнякількість доказів для вирішення справипо суті, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі і безфіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що шлюб між сторонами підлягає розірванню з наступних підстав.

Шлюб між сторонами зареєстрований 17 вересня 2011 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №587 від 17.09.2011 року.

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з позовної зави, шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, майнового спору між сторонами немає, шлюб існує лише формально, а тому підлягає розірванню.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Окрім того, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням статті 142 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем ОСОБА_1 23.01.2020 року при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, що підтверджує квитанція про сплату судового збору №0.0.1593269197.1, відповідач ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, а тому, з огляду на приписи частини 1 статті 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % суми сплаченого судового збору.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, «Пмайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, «Меріт проти України» від 30.03.2004 року зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (стаття 30) визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що позивачем не було надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про надання юридичної (адвокатської) допомоги, оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги та які відповідають вище встановленим вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у будь-якому розмірі.

На пiдставi викладеного, ст.ст.24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 СК України та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 17.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №587.

Дозволити позивачу ОСОБА_1 після набрання рішенням законної сили змінити прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, Харківська обл., м. Харків, вул. Бакуліна, 18, повернути позивачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 50 % суми сплаченого судового збору, тобто 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., пов`язану з подачею позову до суду, який було сплачено на р/р UA438999980313181206000020003, МФО 899998, за квитанцією №0.0.1593269197.1 від 23.01.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя О.І. Шестак