Рішення № 88460068, 19.03.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2381/18

Номер провадження 2/289/31/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на подароване майно - житловий будинок з будівлями та земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять ухвалити рішення, яким:

1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на подаровані їй 31.12.2010 ОСОБА_3 :

- кімнату 1-7 площею 10,3 кв.м. та прихожу 1-6 площею 16,3 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_1 , та на господарські будівлі – гараж «Г», бесідку «Д», 1/3 частину вбиральні «У», 1/3 частину огорожі «№1-2» та 1/3 частину криниці «к»;

- 1/3 частину земельної ділянки площею 0,2500 га (під зазначеним будинком з будівлями) з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (як ділянка № НОМЕР_1 – 0,3920 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50;

- цілу земельну ділянку площею 0,2802 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (як ділянка № НОМЕР_2 – 0,2802 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50.

2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на подаровані їй 31.12.2010 ОСОБА_3 :

- кімнату 1-5 площею 13,7 кв.м., котельню 1-2 площею 7,0 кв.м., веранду 1-3 площею 3,5 кв.м. та кухню 1-2 площею 11,9 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_1 , та на господарські будівлі – сарай «Б», сарай «Д», літню кухню «В», погріб «п», 1/3 частину вбиральні «У», 1/3 частину огорожі «№1-2» та 1/3 частину криниці «к»;

- 1/3 частину земельної ділянки площею 0,2500 га (під зазначеним будинком з будівлями) з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (як ділянка № НОМЕР_1 – 0,3920 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50;

- цілу земельну ділянку площею 0,1420 га (біля зазначених вище будинку з будівлями та земельної ділянки 0,25 га) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (також як ділянка № НОМЕР_1 – 0,3920 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50;

- цілу земельну ділянку площею 0,0446 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (вже, як ділянка № НОМЕР_3 – 0,0446 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50.

3. Залишити у власності відповідача ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на:

- веранду 1-1 площею 17,7 кв.м., коридор 1-9 площею 10.5 кв.м., кімнату 1-8 площею 26,8 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_1 , та на господарські будівлі – сарай «Е», вбиральню «У», літню кухню «В», погріб «п», 1/3 частину вбиральні «У», 1/3 частину огорожі «№1-2» та 1/3 частину криниці «к»;

- 1/3 частину земельної ділянки площею 0,2500 га (під зазначеним будинком з будівлями) з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (як ділянка № НОМЕР_1 – 0,3920 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50;

- цілу земельну ділянку площею 0,1274 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і межі якої визначені (як ділянка № НОМЕР_4 – 0,1274 га) у Державному акті на право власності на землю серії ЖТ № 21-11-0050, виданому 01.12.1997 Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області на підставі рішення сільської ради від 23.03.1994 за № 20, зареєстрований в книзі реєстрації Державних актів за № 50.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які являються батьками позивачів, є співвласниками на праві сумісної власності зазначеного вище спірного майна - житлового будинку та земельних ділянок. Право власності на вказане майно в ДРРП не зареєстроване, правовстановлюючі документи втрачені. Ще в 2010 році батьки вирішили подарувати своїм дочкам зазначену вище нерухомість, однак, лише в 2018 році змогли підготувати частину необхідних документів для нотаріуса. Проте, у нотаріуса сторони не змогли дійти згоди по причині відсутності у них оригіналів правовстановлюючих документів.

Ухвалою судді Луньової Д.Ю. від 13.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.12.2019.

Суддя Луньова Д.Ю. на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2019 № 1444/0/15-19 відряджена для здійснення правосуддя до Радомишльського районного суду Житомирської області строком на шість місяців із 14.06.2019. Строк відрядження судді Луньової Д ОСОБА_5 Ю. закінчився 14.12.2019.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, головуючим суддею у даній справі визначено Сіренко Н.С..

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С. від 20.01.2020 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 10.03.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

11.03.2020 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, а 18.03.2020 позивачами подано заяву про уточнення уточнених позовних вимог, які судом залишаються без розгляду, оскільки позивачі пропустили строк на подачу таких заяв до суду, не порушуючи при цьому питання про його поновлення.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.62), причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 41 Конституції України, главою 24 ЦК України встановлено, що право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право власності від 16.08.2012, та витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2012 (а.с. 14, 15).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ 21-11-0050 ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Кичкирівської сільської ради народних депутатів № 20 від 23.03.1994 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8442 га, яка розташована на території с. Кичкирі для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлових будівель та господарських споруд (а.с.16).

Стаття 17 Загальної декларації прав людини (1948) проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

В ст. 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, сформульовані основні принципи здійснення правомочностей власника, як-от: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Рівність громадян у своїх правах, забезпечення усім власникам рівних умов здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної сумісної власності закріплено приписами ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 369 ЦК України.

В обгрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що сторони уклали ще 31.01.2010 в усній формі попередній договір дарування житлового будинку, будівель та земельних ділянок.

Так, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України). Згідно статті 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути також майнові права, якими уже володіє дарувальник, або які можуть виникнути в майбутньому.

Згідно положень ст. 719 ЦК України, усна форма договору передбачена для дарування речей особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому. У разі недотримання форми такі договори є недійсними. Щодо нерухомого майна існують певні вимоги: договір дарування нерухомої речі укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.

В статтях 54 та 55 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін. Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Таким чином, суд, розглядаючи справу та встановивши відсутність спору, не має перебирати на себе функції, що належать до сфери інших органів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права власності на подароване майно позивачі в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України зобов`язані на засадах змагальності переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог, а саме факт неможливості оформити договір дарування у позасудовому порядку та довести, що має місце невизнання або оспорювання належного позивачам права, яке підлягає захисту у судовому порядку.

За положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а отже належним позивачем у спорах про право власності має бути власник майна, а належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності на майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

При цьому слід зазначити, що спору щодо будинку та земельних ділянок між учасниками справи фактично не існує.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не зверталися до нотаріальних органів з метою врегулювання питання щодо оформлення договору дарування нерухомого майна і будь-яких відмов у вчиненні певних дій щодо зазначеного нерухомого майна позивачі не отримували.

Твердження позивача про втрату правовстановлюючих документів на нерухоме майно видаються суду сумнівними з огляду на те, що представником позивача суду надано копії документів із позначкою «Відповідає оригіналу» та завірено підписом з зазначенням дати «10.12.2018», тобто на день подання позову до суду надані копії звірялися з оригіналом.

Враховуючи викладені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 264-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_6 )до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_8 ) про визнання права власності на подароване майно - житловий будинок з будівлями та земельні ділянки – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2020.

Суддя Н. С. Сіренко