Рішення № 88460047, 26.03.2020, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3312/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Чижевського А.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» Овруцької міської ради Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до КП «Водоканал» Овруцької міської ради Житомирської області, в якій просить поновити його на роботі оператором очисних споруд ІІ розряду КП «Водоканал» Овруцької міської ради з 27.08.2019 року, стягнути з відповідача на його користь оплату за час вимушеного прогулу з 27.08.2019 року по день поновлення на роботі в сумі 5383,67 грн., а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 31.12.2016 року до 27.08.2019 року перебував у трудових відносинах з КП «Водоканал», зокрема працював на посаді оператора очисних споруд ІІ розряду. Наказом № 9-К від 27.08.2019 року звільнений з посади за прогул за п.4 ст.40 КЗпП. Наказ про своє звільнення з роботи за прогул з 27.08.2019 року вважає незаконним, оскільки у ньому не вказано дати, обставин звільнення, часу відсутності на роботі. Із документами, які стали підставою звільнення (доповідна записка майстра, акти про відсутність працівника на роботі, пояснювальна записка працівника, копія з журналу, протокол), його не ознайомлювали, письмових пояснень він не надавав. Відповідач поважності причин відсутності на роботі позивача не з`ясовував, при звільненні не врахував його трудового стажу, відсутності дисциплінарних стягнень та наявності заохочень. 27.08.2019 року після відпрацьованої позивачем зміни, яка закінчилася о 8.00 годині, в 10.00 годині його повідомили по телефону про виклик на засідання комісії на 13.00 годину. На засіданні комісії, на якому були присутні начальник очисних споруд ОСОБА_3 , майстер ОСОБА_4 , головний економіст Самчук ОСОБА_5 та працівник підприємства Віталій, йому показали фото, на якому він був зображений з онукою на морі, показали документи – доповідні записки про його прогули та повідомили про його звільнення, всі проголосували за його звільнення за прогул. Жодних пояснень не запитували. Того ж самого дня йому видали на руки наказ про звільнення за прогул та трудову книжку. Директор підприємства Латаш О.А. на цьому зібранні присутнім не був, так як тоді його обов`язки виконував ОСОБА_6 , проте наказ про звільнення підписав саме ОСОБА_7 . Тобто наказ про звільнення позивача та сама процедура звільнення суперечать нормам ст.147-1, 149 КЗпП України. З 2017 року позивач жодного разу не отримував відпустки, тому при звільненні йому було компенсовано 44 календарних дні основної відпустки та 19 календарних дні відпустки по ЧАЕС. Це було пов`язано з тим, що не вистачало працівників, а відтак працюючих керівництво не відпускало у відпустки. Натомість на підприємстві склалася традиція, що за усною домовленістю начальника очисних споруд та працівників, за погодженням майстра Євсейчука, який планував зміни і вів облік робочого часу, працівників по черзі відпускали у відгули за умови, що за домовленістю з іншими працівники вони відпрацюють зміни. Так за два тижні до 18 серпня 2019 року позивач повідомив майстра про свою відсутність на трьох змінах, та домовився з ОСОБА_8 про те, що він його замінить, а в майбутньому позивач за нього відпрацює. Тому 18, 21, 23 серпня 2019 року за позивача працював Дударєв за погодженням з майстром Євсечуком. Тобто ніякої шкоди відсутністю позивача на робочому місці заподіяно не було. В зв`язку з незаконним звільненням позивач має право при поновленні на роботі на стягнення середнього заробітку в сумі 5383,97 грн., обрахованого, виходячи із середньомісячного заробітку за два останні повні місяці роботи у відповідача – червень та липень 2019 року – 10767,34 грн. (5584,29 грн.+5183,05 грн.), за період з 27.08.2019 року по день поновлення на роботі. Позивач є інвалідом ІІІ групи, а тому потребував санаторно-курортного лікування, однак відповідач відмовлявся надати йому відпустку на оздоровлення також стверджує, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити повністю з мотивів його безпідставності, покликаючись на те, що з доповідних майстра ОСОБА_9 вбачається, що позивач був відсутній на роботі у зазначений час, а саме не прибув на робоче місце 18.08.2019 року, 21.08.2016 року та 25.08.2019 року, про причини своєї відсутності не повідомив, не виходив на зв`язок, що призвело до перебоїв в роботі підприємства. Працівники підприємства відвідували позивача за місцем його проживання, однак там він був відсутній. Статтею 149 КЗпП регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень та передбачено, що дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Обов`язку знайомити працівника з усіма документами, які стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення, чинним законодавством не передбачено. Звернення про надання для ознайомлення вказаних документів від ОСОБА_1 не надходили. За зверненням представника позивача підприємством у встановлений законодавством термін останньому були надані належним чином завірені копії запитуваних документів. Твердження позивача про незаконність звільнення у зв`язку з тим, що він не надавав письмових пояснень з приводу причин своєї відсутності на роботі, не відповідають дійсності, оскільки 27.08.2019 року ОСОБА_1 в присутності чотирьох працівників підприємства пропонувалося надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі, однак від відмовився. Не відповідають дійсності і не є підставою для визнання протиправним звільнення твердження позивача про те, що при його звільненні не враховано тривалий час його роботи на підприємстві, відсутність стягнень та наявність заохочень. Відповідно до вимог ч.3 ст.149 КЗпП та роз`яснень пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вказані обставини були враховані при прийнятті рішення за наслідками розгляду питання про дисциплінарну відповідальність позивача за допущений ним дисциплінарний проступок. Однак, враховуючи те, що позивач був відсутній на роботі протягом чотирьох робочих змін, жодної поважної причини цього не навів, при розгляді питання про дисциплінарну відповідальність не усвідомив своєї провини, не надав критичної оцінки своїм діям, адміністрацією підприємства було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Не відповідають дійсності твердження позивача, що з 2017 року він жодного разу не був у відпустці і йому у її наданні було відмовлено. Так, відповідно до графіка відпусток на 2019 рік, затвердженого наказом директора КП «Водоканал» від 16.11.2018 року № 57-ОД, позивачу ОСОБА_1 було визначено період відпустки у травні (основна відпустка тривалістю 28 календарних днів) та грудні (додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Позивач фактично перебував у відпустці у грудні 2018 року та у лютому-березні 2019 року. З заявами про надання відпустки у серпні 2019 року працівник до адміністрації підприємства не звертався. Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом без поважної причини вважається зокрема самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки. Не відповідає дійсності також твердження позивача про його відсутність на роботі за погодженням з майстром очисних споруд ОСОБА_9 , так як доповідні записки саме майстра очисних споруд ОСОБА_9 стали підставою для проведення службового розслідування за фактом відсутності на роботі позивача. Крім того, відповідно до ст.30 КЗпП працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і немає права передоручати її виконання інший особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Не впливають на законність прийнятого рішення про звільнення і твердження позивача про відмову надати йому відпустку для санаторно-курортного лікування, оскільки доказів потреби в такому лікуванні та доказів відсутності на роботі саме у зв`язку з перебуванням на санаторно-курортному лікуванні під час вирішення питання про дисциплінарну відповідальність працівника адміністрації підприємства позивач не надав. Вимоги позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги та доводи позовної заяви підтримали з мотивів, в ній наведених, просили позов задоволити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог та доводів позовної заяви заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з копій трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.01.2017 року по 27.08.2019 року, працюючи на посаді оператора очисних споруд ІІ розряду Комунального підприємства «Водоканал». Наказом директора КП «Водоканал» Латаша О.А. № 9-К від 27.08.2019 року «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » позивач з 27.08.2019 року звільнений з посади оператора очисних споруд ІІ розряду за прогул, п.4 ст.40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку і виплатою йому компенсації за 44 календарних дні основної щорічної відпустки та 19 календарних днів відпустки по ЧАЕС за період із 01.01.2017 року по день звільнення, що стверджується його копією. Підставою прийняття цього наказу у ньому зазначено: доповідна записка майстра, акти про відсутність працівника на роботі, пояснювальна записка працівника, копія з журналу, протокол.

Позивач вважає своє звільнення незаконним та просить поновити його на посаді оператора очисних споруд ІІ розряду КП «Водоканал» з 27.08.2019 року, стягнувши з відповідача оплату за час вимушеного прогулу з 27.08.2019 року по день поновлення на роботі в сумі 5383,67 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Як стверджується копіями доповідних записок майстра очисних споруд КП «Водоканал» Євсейчука ОСОБА_10 .В., складених на ім`я директора КП «Водоканал» Латаша О.А. 19.08.2019 року, 21.08.2019 року, 23.08.2019 року та 25.08.2019 року, протоколу засідання комісії по трудових спорах КП «Водоканал» Овруцької міської ради Житомирської області від 27.08.2019 року, оператор очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_1 був відсутній на роботі та на робочому місці з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 21.08.2019 року, з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 25.08.2019 року, тобто чотири робочі зміни, про причини своєї відсутності не повідомив, на зв`язок не виходив.

Факти відсутності позивача на роботі та робочому місці з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 21.08.2019 року, з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року підтверджуються також відсутністю підпису ОСОБА_1 в журналі про прийняття та здачу зміни на очисних спорудах та визнані самим позивачем і ним не заперечуються. Заперечується позивачем лише факт відсутності його на роботі та на робочому місці з 08.00 год. до 20.00 год. 25.08.2019 року. В журналі про прийняття та здачу зміни на очисних спорудах є підпис позивача про прийняття та здачу зміни з 08.00 год. до 20.00 год. 25.08.2019 року, що не заперечується відповідачем, проте останній стверджує, що позивач проставив підпис заднім числом, оскільки був на роботі 26.08.2019 року і мав вільний доступ до вказаного журналу. До таких тверджень відповідача суд відносить критично, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, зокрема показами свідків.

За фактами відсутності на робочому місці та на роботі оператора очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_1 , спеціально створеною комісією в складі головного інженера Худенка О.М., інженера Ковальчук В.І., майстра Євсейчук А.В., було проведено службове розслідування та складено акти про відсутність працівника на робочому місці без поважної причини з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 21.08.2019 року, з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 25.08.2019 року, що стверджується копіями цих актів.

Як вбачається із копій доповідних записок оператора очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_11 , складених на ім`я головного інженера КП «Водоканал» ОСОБА_12 . 19.08.2019 року та 23.08.2019 року, оператор очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_11 за вказівкою майстра ОСОБА_9 дійсно відпрацював за оператора очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_1 нічні робочі зміни з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року та з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року у зв`язку з відсутністю на роботі та на робочому місці ОСОБА_1 .

Відповідно до графіка відпусток на 2019 рік, затвердженого наказом директора КП «Водоканал» від 16.11.2018 року № 57-ОД, позивачу ОСОБА_1 було визначено період відпустки у травні (основна відпустка тривалістю 28 календарних днів) та грудні (додаткова відпустка тривалістю 11 календарних днів згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як вбачається з копій наказів директора КП «Водоканал» Латаша О.А. № 185 від 04.12.2018 року та № 29 віл 04.02.2019 року «Про надання відпустки», позивачу було надано: основну щорічну відпустку за період роботи з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року терміном 3 календарних дні у період з 04.12.2018 року по 06.12.2018 року та додаткову відпустку ЧАЕС за період роботи з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року терміном 11 календарних днів у період з 07.12.2018 року по 17.12.2018 року; основну щорічну відпустку за період роботи з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року терміном 25 календарних днів у період з 05.02.2019 року по 01.03.2019 року та додаткову відпустку ЧАЕС за період роботи з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року терміном 11 календарних днів у період з 02.03.2019 року по 13.03.2019 року.

Як стверджують відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні, і не спростував належними та допустимими доказами позивач, з заявами про надання відпустки у серпні 2019 року працівник ОСОБА_1 до адміністрації КП «Водоканал» не звертався.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що письмової заяви про надання відпустки у серпні 2019 року не писав, бо майстер не дозволив йому йти у відпустку. Натомість домовився із іншим працівником – ОСОБА_13 про те, що поміняється з ним змінами. Тобто ОСОБА_14 мав вийти за нього на дві зміни – 23-24.08.2019 року. В часі відсутності на роботі перебував у Херсонській області. Після повернення заступив на нічну робочу зміну з 25.08.2019 року на 26.08.2019 року. 18.08.2019 року він відпрацював вдень. Не було його 21,22, 23, 24 серпня 2019 року. Всі ці зміни за нього виходив ОСОБА_14 27.08.2019 року йому подзвонив майстер ОСОБА_9 і сказав, що його викликають на роботу, бо начальник взнав, що його немає на роботі. З проводу прогулу письмових пояснень не надавав, бо ніхто не пропонував йому їх надати.

Проте як вбачається із наявної у матеріалах справи копії акту про ненадання працівником оператором очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_1 письмових пояснень щодо відсутності на роботі, складеного 27.08.2019 року о 14.00 годині та підписаного працівниками КП «Водоканал» - секретарем-друкаркою, за сумісництвом інспектором з кадрів Левківською Н.А., головним економістом Самчук Ю.С., головним інженером Худенко О.М., інженером з охорони праці Ковальчук В.В., слюсарем АВР 5 розряду зовнішніх мереж водопостачання ОСОБА_15 , затвердженого директором КП «Водоканал» Латашем О.А., що 27.08.2019 року о 13.30 годині в їх присутності оператор очисних споруд ІІ розряду ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення щодо його відсутності на роботі та робочому місці з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 21.08.2019 року, з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 25.08.2019 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює на КП «Водоканал» оператором очисних споруд з 26.01.2018 року, його напарником є ОСОБА_16 , а напарником ОСОБА_1 була ОСОБА_17 , прізвища її не знає. З приводу звільнення позивача два рази писав пояснення в різні дні, їх текст був майже однаковий. Відпрацював за позивача дві зміни за вказівкою майстра ОСОБА_9 , коли саме не пам`ятає, відпрацьовані зміни здавав напарнику ОСОБА_18 – Ірі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що працює на КП «Водоканал» майстром очисних споруд з моменту створення підприємства у 2017 році. У його підпорядкуванні є 15 працівників. Робочі зміни операторів очисних споруд є парними, тобто на чергування на очисні споруди виходить одночасно двоє працівників, а третій працівник працює по місту. Напарником позивача була ОСОБА_19 . Якщо котрийсь з працівників з різних причин відсутній на робочому місці та його завжди підміняє інший працівник. На підприємстві складається письмовий графік відпусток, у який працівники самостійно вписують бажані періоди та засвідчують це своїм підписом. Він, як майстер, візує заяви про надання відпустки підлеглих йому працівників. Оператор ОСОБА_1 із заявою про надання йому відпустки у серпні 2019 року чи із заявою про надання йому відгулів до нього не звертався, про своє бажання поїхати у Херсонську область не говорив, про відсутність на роботі не попереджав. Оператори очисних споруд самостійно домовитися про обмін змінами між собою без дозволу і відома майстра не можуть, бо це є порушенням трудової дисципліни. Оскільки позивач не вийшов на нічну зміну з 18.08.2019 року на 19.08.2019 року, то він викликав на роботу оператора ОСОБА_11 ОСОБА_1 також не було на денній зміні 21.08.2019 року, нічній зміні з 22.08.2019 року на 23.08.2019 року та на денній зміні 25.08.2019 року. Відтак, за ОСОБА_1 дві нічні зміни відпрацював ОСОБА_11 , а денні зміни – ОСОБА_19 . Він особисто перевіряв на очисних спорудах на початку та в кінці робочих змін чи з`явився на роботу ОСОБА_1 , але його не було. Відтак, було складено чотири доповідні записки та чотири акти відсутності на роботі та робочому місці працівника. На засіданні комісії по трудових спорах 27.08.2019 року присутній ОСОБА_1 пояснив свою відсутність на роботі тим, що був на морі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що працює головним інженером КП «Водоканал». 27.08.2019 року на засідання КТС був запрошений ОСОБА_1 для надання пояснень з приводу його відсутності на роботі. Зокрема ОСОБА_1 пояснив, що був на морі. Заяви про відпустку позивач не писав. З приводу відсутності на роботі позивача була створена комісія, члени якої неодноразово виїжджали на робоче місце працівника, безпосередньо на очисні споруди, і фіксували кожен факт його відсутності на роботі. Акти про відсутність позивача на роботі та робочому місці були складені після доповідних записок майстра ОСОБА_9 , який попередньо телефонував з приводу того, що оператора ОСОБА_1 немає на роботі. Таких випадків в серпні 2019 року було чотири. За позивача нічні зміни відпрацював оператор ОСОБА_11 , а денні – інший працівник. ОСОБА_11 з цього приводу писав дві доповідні записки, одну з яких потім переписував. Загалом існуючий на підприємстві графік відпусток працівників узгоджується з бажаннями самих працівників щодо виходу їх у відпустку. Про заміну працівників на робочій зміні попередньо працівником пишеться письмова заява, яка обов`язково погоджується керівником підприємства, головним інженером та майстром.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що є керівником КП «Водоканал», працівник ОСОБА_1 ніяких письмових заяв, ні про відпустку, ні про заміну чергування, не подавав, причин своєї відсутності на роботі письмово не пояснював.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що працює головним економістом КП «Водоканал» і у її посадові обов`язки зокрема входить складання та підписання табелю обліку робочого часу. Вона арифметично перевіряє відпрацьовані працівниками робочі години, які проставив майстер. 27.08.2019 року була присутня на засіданні КТС, на яке прибули двоє запрошених працівників – оператор очисних споруд ОСОБА_1 та майстер очисних споруд ОСОБА_9 ОСОБА_1 , на засіданні повідомив, що був на морі і далі відмовився будь-що пояснювати, як усно, так і письмово.

Відповідно до ст.30 Кодексу законів про працю України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і немає права передоручати її виконання інший особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ст.74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Порядок і умови надання щорічних відпусток встановлено ст.79 КЗпП та ст.10 Закону України «Про відпустки». Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.79 КЗпП, ст.10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Графіком відпусток на 2019 рік, затвердженим наказом директора КП «Водоканал» від 16.11.2018 року № 57-ОД, позивачу не визначався період відпустки у серпні 2019 року. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що по підприємству відповідача видавався наказ про надання позивачу відпустки у період з 18.08.2019 року по 25.08.2019 року і він з цим наказом ознайомився під розписку.

Статтею 147 КЗпП передбачено, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з двох видів стягнення: 1) догана та 2) звільнення.

Згідно з ч.1 ст.147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч.1). За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч.2). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3). Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.4).

Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Судом з`ясовано, що порушення трудової дисципліни, яке стало приводом для звільнення позивача з роботи виявилося у відсутності його на роботі без поважних причин (прогулі) протягом чотирьох робочих змін. Проте суд вважає переконливо встановленим факт відсутності позивача на роботі без поважних причин саме протягом трьох робочих змін – з 20.00 год. 18.08.2019 року по 08.00 год. 19.08.2019 року, з 08.00 год. до 20.00 год. 21.08.2019 року, з 20.00 год. 22.08.2019 року по 08.00 год. 23.08.2019 року. Вказане надає право уповноваженому органу підприємства відповідача розірвати з працівником трудовий договір за п.4 ст.40 КЗпП. Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, відповідачем дотримано передбачених ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, дисциплінарне стягнення за проступок застосовано у встановлений законом строк, при звільненні працівника враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, зокрема самовільне використання працівником без погодження з адміністрацією відповідача відпустки у період з 18.08.2019 року по 23.08.2019 року, що спричинило прогул у цей період трьох робочих змін, та самовільне передоручення працівником у зв`язку з цим дорученої йому роботи іншій особі, що сукупно спричинило задіяння до роботи понаднормово інших працівників з метою уникнення тяжких наслідків на підприємстві.

При цьому сторонами в судовому засіданні визнано, що на підприємстві відсутня первинна профспілкова організація, а відтак і профспілковий комітет.

Таким чином, звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, без порушення його законних прав, а тому підстави для задоволення вимоги про поновлення позивача на роботі, а отже, і стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відповідно до ст.ст.233, 235, 237-1 КЗпП, як похідних вимог – відсутні.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, пп.15.5) п.15) п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2020 року.

Суддя: В. І. Вачко